Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

народного господарства про відкриття для всебічного їхнього ви­користання в науці і техніці.

Якщо після офіційної публікації про реєстрацію відкриття про­тягом року не надходив обґрунтований протест проти його новиз­ни, вірогідності й авторського пріоритету, комітет вручав автору (чи авторам) диплом і заохочувальну винагороду (до 5000 крб.). Диплом як форма охорони права автора на відкриття засвідчував визнання відкриття, його пріоритет, авторство, право на винагоро­ду й інші права і пільги, надані законом.

Формами наукової діяльності є проведення фундаментальних та прикладних досліджень. При цьому під фундаментальними на­уковими дослідженнями розуміється теоретична та/або експери­ментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взає­мозв'язок. У свою чергу, прикладними науковими дослідженнями виступають наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Відкриття в основному створювалися в наукових організаціях фундаментальної науки авторським колективом із трьох-п'яти чо­ловік. Зрозуміло, що результати прикладних наукових досліджень не могли стати науковим відкриттям.

Реєстрація відкриття поряд із різними елементами морального і матеріального стимулювання (грошові винагороди, премії, право на «ім'я» відкриття) дозволяла автору як науковцеві проводити планові роботи у тій галузі знань, до якої він виявляє найбільший науковий інтерес, забезпечувала йому право на самостійний вибір наукової тематики¹.

§ 2. Поняття «наукове відкриття» та його ознаки

Однозначного тлумачення поняття «наукове відкриття» в ен­циклопедіях і довідниках світу немає, хоча загалом під відкриттям розуміється нова істина, встановлена в процесі дослідження.

¹ Андрощук Г. А., Бошицкий Ю. Л., Булат Е. А. и др. Научные открытия ученых Украины . — К.: Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Новая идеология, 2004 — 112с.

² Правова охорона наукових відкриттів, крім СРСР (з 1947 p.), діяла в ЧССР (з 1957 р.), НРБ (з 1961 р.), МНР (з 1970 p.) і Республіці Куба (з 1983 p.). Інші країни - члени РЕВ прийня­ ли рекомендації про введення у себе такої охорони.

¹ На думку вчених, поява відкриття в стінах організації допомагала їй: 1) одержати більше ресурсне забезпечення; 2) підняти науковий престиж організації, її конкурентоспро­можність на фоні інших наукових установ; 3) дозволяло керівництву приділяти більшу ува­гу вирішенню питань, пов'язаних із «чистою наукою», а не постійно доводити складанням незліченних довідок ефективність наукової діяльності організації.

452

453

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

У низці країн визначення поняття «наукове відкриття» ґрунтується на теоретичних положеннях про закономірний рух матерії і нашо­му пізнанні про цей рух, що відбиває закономірності цього руху. В інших країнах поняття «відкриття» здійснюється через ро­зуміння «наукової ідеї»; іноді воно ототожнюється з поняттям ви­находу. У згаданому вище Положенні відкриттям називалося «ус­тановлення не відомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни в рівень пізнання» (п. 10).

При цьому передбачена Положенням правова охорона не по­ширювалася на геологічні відкриття родовищ корисних копалин, а також на археологічні і географічні відкриття, тобто на відкрит­тя, що мають характер експедиційних знахідок. Ця охорона не по­ширювалася і на відкриття у сфері суспільних наук. Крім того, чітко розмежовувалися поняття «відкриття» і «винахід». Якщо ви­нахід — технічне рішення завдання, в результаті якого створюють­ся нові пристрої, способи, речовини, то відкриття виявляє раніше не відомі явища, властивості і закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу (природи).

У зв'язку з прийняттям у низці країн національного законодав­ства з охорони прав авторів наукових відкриттів постало питання про можливість створення міжнародних актів з охорони відкрит­тів, а 14 липня 1967 р. було прийнято Конвенцію про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). У Кон­венції наукові відкриття, поряд із винаходами й іншими результа­тами інтелектуальної діяльності, були виокремлені як особливий об'єкт права (ст. 2 (VIII)). Основною передумовою цього послужи­ла та обставина, що будь-яке суспільство, усвідомивши не­обхідність розвитку наукових досліджень для свого прогресивного розвитку, змушене вкладати в науку певні матеріальні засоби, тоб­то частину свого національного доходу. Причому з розвитком суспільства обсяг матеріальних засобів, вкладених у науку, збільшується.

Вкладаючи значну частину матеріальних засобів у сферу науки, суспільство прагне одержання найбільшої віддачі від результатів наукових досліджень, розглядаючи науку не стільки як споживача