§ 4. Правова охорона добре відомих торговельних марок

У світі існує дві системи надання правової охорони знаку — реєстраційна і першовикористання. Суть реєстраційної системи полягає у тому, що отримати виключне право на знак може особа, яка його зареєструвала і у зв'язку з цим отримала від уповноваже-но-го органу охоронний документ¹.

¹ За аналогією можна навести приклад із патентного права. Так, стосовно винаходів, ко­рисних моделей та промислових зразків діє принцип першого заявника. Суть його полягає

Глава 20. Право інтелектуальної власності на торговельні марки

Із реєстраційної системи випливає цілком логічний висновок: фактичний користувач того чи іншого незареєстрованого по­значення, якщо тільки воно не є загальновідомим, не набуває на нього ніяких особливих прав і не може претендувати на виключне право на його використання незалежно від часу введення його до господарського обігу. Виняток становлять лише позначення інших осіб, якщо вони охороняються без реєстрації на підставі міжна­родних договорів, зокрема визнані добре відомими знаки охоро­няються відповідно до ст. 6^bis Паризької конвенції про охорону промислової власності. Таким чином, для реєстраційної системи одне лише фактичне використання без реєстрації позбавлене юри­дичного значення і не дає жодних прав проти особи, яка його зареєструвала.

Система першовикористання полягає у тому, що право на знак набуває та особа, яка першою його почала використовувати. Знак може бути зареєстрований, але треті особи не позбавляються права доказувати, що вони користувалися зареєстрованим знаком раніше, ніж інша особа його зареєструвала. При цій системі реєстрація лише полегшує доведення, але не доводить існування права на знак².

Україна традиційно придержується реєстраційної системи. За загальним правилом лише з моменту офіційного визнання по­значення торговельною маркою можна говорити про нього як про самостійний об'єкт правової охорони. Законодавство не охороняє незареєстровані позначення, окрім випадків, коли вони охоро­няються в силу прийнятих Україною міжнародних зобов'язань. Так, відповідно до ч. З ст. 494 ЦК набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка визнана в установленому за-

у тому, що держава не ставить за мету з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється правами і захищаються права тієї особи, яка перша вчинила дії сто­совно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству невідомі раніше знання. Отже, у випадку паралельного винахідництва, коли дві чи більше особи не­залежно одна від одної створили об'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною мо­деллю чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа належить тій із них, заявка якої має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріори­тет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. ¹ Шахназаров А. М. Товарный знак и его охрана. — М.: 1923. — С. 29-31.

416

14 7-259

417

Розділ IV. Право інтелектуальної власності на правові засоби...

коном порядку добре відомою, не вимагає засвідчення сві­доцтвом.

Визнати торговельну марку добре відомою може суд або Апе­ляційна палата Державного департаменту інтелектуальної влас­ності, рішення якої може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг» при визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: ступінь відомості чи визнання марки у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географіч­ний район будь-якого використання марки чи її просування, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів чи послуг, щодо яких марка засто­совується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій чи заявок на реєстрацію марки за умови, що вона використо­вується чи є визнаною; свідчення успішного відстоювання прав на марку, зокрема територія, на якій марка визнана добре відомою компетентними органами; цінність, що асоціюється з маркою.

Більш детально зазначені підстави розкриті у Порядку визнан­ня знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Дер­жавного департаменту інтелектуальної власності, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України № 228 від 15 квітня 2005 р.

Так, використання або будь-яке просування знака може підтверджуватися відомостями про: види маркування товарів і/або застосування знака при наданні послуг; експонування товарів на виставках, ярмарках, зокрема міжнародних і/або національних; використання знака в рекламі; комерційне використання знака в мережі Інтернет; заходи щодо просування знака.

Інтенсивність використання знака на території України може підтверджуватися відомостями про: обсяг реалізації товарів і/або послуг, для яких застосовується знак; перелік регіонів України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалася реалізація таких товарів і/або послуг; середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, вказану в заяві; коло споживачів та їх спе­цифіку залежно від характеру товарів і/або послуг; положення ви-