Глава 23 Права на раціоналізаторські пропозиції

§ 1. Гносеологічні аспекти раціоналізаторської діяльності

Слово раціоналізація походить від латинського слова «ratio-nalis», що означає «розумний». Воно було відоме ще у Давньому Римі, де використовувалося для позначення розумних дій грома­дян у процесі забезпечення їх життя і діяльності. Це слово є в ужитку як удосконалення чого-небудь, наприклад раціоналізація виробництва, техніки тощо.

Термін «раціоналізаторство» почали застосовувати з появою раціоналізаторських пропозицій, яким надавалася правова охоро­на. В літературних джерелах трапляються обидва ці слова.

Раціоналізаторська пропозиція належить до об'єктів ви­нахідницьких правовідносин, оскільки вона в основному є твор­чим вирішенням завдань, що приносять користь у суспільному житті. Раціоналізаторська пропозиція не згадується в Паризькій

Глава 23. Права на раціоналізаторські пропозиції

конвенції з охорони промислової власності та інших важливих міжнародних угодах. Вона одержує правову охорону на підставі договірних відносин, а також регулюється національними норма­тивними актами, в яких містяться правові норми. Сукупність пра­вових норм утворює галузі права, які у свою чергу утворюють систему права даної держави.

Раціоналізаторська робота як вид творчої діяльності ідентична винахідництву, однак через специфіку раціоналізаторських пропо­зицій (на відміну від винаходів, що мають світову технічну новиз­ну, ці технічні рішення мають місцеву (локальну) новизну і місце­ву корисність) вона відрізняється деякими особливостями.

Раціоналізаторська діяльність — найбільш масовий вид техніч­ної творчості працівників, про що свідчать статистичні дані: 70 % економічного ефекту від впровадження нововведень в Україні да­ють раціоналізаторські пропозиції.

Життєві цикли раціоналізаторської пропозиції та винаходу — аналогічні, так само аналогічним є і механізм виникнення правовідносин. Але відносини щодо винаходів регулюються національними законами і міжнародними договорами, а відноси­ни стосовно раціоналізаторських пропозицій, як правило, підза-конними, локальними актами.

Останнім часом помітну роль у підвищенні ефективності еко­номіки й управління відіграють ідеї та пропозиції, висунуті працівниками підприємств і організацій. На більшості під­приємств промислово розвинутих країн та країн, що розвивають­ся, на видному місці встановлені скриньки, на зразок поштових, Для збору таких пропозицій. їх реалізація допомагає підвищити продуктивність праці, знизити витрати на виробництво, поліпшити якість продукції або обслуговування, полегшити впровадження нових технологій. На багатьох підприємствах програми стимулювання їх діяльності стали частиною постійної кадрової політики. Результати її реалізації найчастіше є дуже значними. Так, у Японії щорічно від реалізації таких пропозицій одержують 225,4 млрд. єн. У Німеччині протягом останнього де­сятиліття щорічний аналогічний ефект в середньому складав понад півмільярда доларів.

472

473

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Вперше програма висування пропозицій була впроваджена в США у 1896 р. на фірмі «Нешнл кеш режистер». План висування пропозицій дає людині, зайнятій певною роботою, можливість представити свої думки з її удосконалення. Це забезпечує більш ефективне використання ресурсів, підвищення продуктивності праці, зниження відходів виробництва, собівартості продукції та підвищення її якості.

Для співробітника план висування пропозицій, окрім додатко­вого доходу, надає можливість самовираження, дозволяє домогти­ся значних результатів, визнання і усвідомлення себе причетним до справ фірми. Керівник програми висування пропозицій на фірмі IBM П. Петерманн підкреслював: «Ідеї є основою жит­тєздатності фірми, а план висування пропозицій дозволяє реалізу­вати ці ідеї».

Програми висування пропозицій заощаджують фірмам щоріч­но мільярди доларів і дозволяють розподіляти ці кошти між співробітниками, які сприяють цій економії. За даними Націо­нальної асоціації, що об'єднує організації, у яких діють системи висування пропозицій, економія для її членів у США за останні роки XX ст. склала 800 млн дол., 98 млн виплатили як винагороду співробітникам фірм. Середня сума економії коштів на кожного співробітника склала 12 657 дол.

Новатор став об'єктом вигідних капіталовкладень. Фірми США пишаються кількістю й ефективністю діяльності своїх новаторів¹. Адміністрація прагне надати новатору оптимальні умови: за стало­го графіка — 10—20 % робочого часу для занять на вибір; можли­вість з'являтися в інших цехах і відділах, заходити на будь-який поверх і до будь-яких кімнат; допомога в експериментах, крес­лярських і обчислювальних роботах; сприяння підвищенню квалі-

¹ Публікуються численні посібники для керівників фірм: де знайти новатора (він часто пра­цює не за фахом, штовхається в кулуарах конференцій із міжгалузевої тематики, обмінюється там рукописами і малодоступними публікаціями); як відрізнити справжнього новатора від «психічно ненормального» і довідатися, до чого він тяжіє — до теорії чи прак­тики; як оцінити рівень його кваліфікації, щоб узяти на роботу і створити всі необхідні умови для творчості. От як оцінюють значущість таких людей для інноваційного процесу американські експерти з управління: «Від ентузіастів найбільше одержують ті компанії, що мають розгалужені системи підтримки своїх першопрохідників... Немає систем підтрим­ки — немає й ентузіастів. Немає ентузіастів — немає нововведень».