Глава 5. Об'єкти авторського права

встановити наявність або відсутність порушення авторського права без музичного фахівця неможливо¹.

Драматичні і музично-драматичні твори, як правило, мають сце­нарій (сценарні твори, але не сценічні, хоча вони призначені для виконання на сцені). Інакше кажучи, драматичні і музично-дра­матичні твори охороняються авторським правом за умови їх фіксації у будь-якій формі. Проте у літературі з інтелектуальної власності можна натрапити на думку, відповідно до якої нелогічною є залежність правової охорони авторського права на драматичні та музично-драматичні твори від фіксації цього твору у будь-якій формі, оскільки втрачається сенс самої охорони, тому що підстава для її визнання залежить від факту створення твору². Цю тезу можна заперечити на таких підставах: безперечно, авторське право на твір виникає з моменту його створення, а фактом створення є саме фіксація цього твору на будь-якому матеріальному носії, будь-яким способом. Тому втілення або закріплення драматичного та музично-драматичного творів у сценарії є логічним і таким, що відповідає чинному національно­му законодавству з авторського права.

Сценарій (від італ. scensrio — сцена) — це виклад змісту п'єси, сюжетна схема, за якою ставиться спектакль. Сценарій є літера­турним твором, а вистава чи постановка — це виконання такого твору. Розрізняють декілька видів сценарію: 1) сценарій як сюжет­на схема, за якою створювалися спектаклі різного жанру у театрі (мім, фарс, комедія тощо); 2) кіносценарій — літературний твір, що призначений для відтворення на екрані; 3) режисерський сце­нарій — детальний творчий план постановки фільму; являє собою розбивку на кадри, в кожному з яких зазначається обсяг епізоду (метраж), кінематографічний план, музичне та зображувальне рішення. Режисерський сценарій визначає жанр, ритм, стиль і ха­рактер майбутнього кінематографічного твору. Термін «драма­тичні твори» включає як трагедії, так і комедії, рев'ю, одноактові

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 64.

¹ ЛипцикД. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 67.

128

5 7-259

129

Р озділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 5. Об'єкти авторського права

п'єси, водевілі та інші різноманітні форми драматичного мис­тецтва.

Драматичний твір (від грец. drama — дія) має відношення одно­часно до двох видів мистецтва — театру і літератури. Основними жанрами драматичного твору є драма, трагедія, комедія, трагіко­медія. Особливістю драматичного твору є особлива сюжетна лінія, загостреність, суперечливість, конфліктність дії. Драматичні конфлікти і суперечності, що відображають загальні і конкретні людські проблеми, втілюються в поведінці та вчинках героїв творів.

Музично-драматичний твір являє собою складений твір, що включає драматичний і музичний твір як одне ціле. Основними жанрами музично-драматичних творів є опера, оперета, музична комедія, мюзикл, рок-опера тощо¹.

Драматичні і музично-драматичні твори підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права лише тоді, коли вони ви­ражені в об'єктивній формі, тобто якщо твори зафіксовані у лібрето, виконанні, записані на матеріальному носії у формі, придатній для сприйняття. Основною формою використання драматичних і музично-драматичних творів є оприлюднене ви­конання.

Хореографія (від грец. choreia — танок) спочатку розумілася як запис танцю, потім — як мистецтво твору танцю, балету, а нині — як танцювальне мистецтво в цілому. Танцювальне мистецтво є од-

ним із найдавніших проявів народної творчості, якому властиві елементи синкретизму (від грец. synkretismos — поєднання), коли танок, музика, спів і поезія не були відділені один від одного¹. Хореографічні і пантомімічні твори підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права. Проте правова охорона творів хо­реографії і пантоміми забезпечується тільки тоді, коли вони вира­жені в об'єктивній формі, тобто зафіксовані за допомогою відповідних позначень чи опису або здійснений запис виконання на матеріальному носії у формі, придатній для сприйняття². Основною формою використання хореографічних і пантомі­мічних творів є публічне виконання.

Аудіовізуальний твір — твір, який складається із серії пов'язаних між собою зображень (із супроводженням чи без супроводу його звуком), який створює враження руху і призначений для зорового чи слухового (у випадку супроводу його звуком — звукового) сприйняття. До аудіовізуальних творів належать кінематографічні та інші твори, які виражені в об'єктивній формі засобами, ана­логічними кінематографії (телефільми, відеофільми і подібні тво­ри), незалежно від способу їх первісної чи наступної фіксації. Особливість фіксації аудіовізуальних творів полягає у тому, що во­ни можуть сприйматися лише за допомогою технічних пристроїв. Аналогічна ситуація існує щодо творів, створених за допомогою комп'ютера, наприклад мультимедійні твори, які можуть відтво-

¹ Опера (від італ. opera — твір) являє собою твір, що поєднує сценічну дію, спів і музику. Опе­ра може включати безліч елементів: арії, речитативи, хори, оркестрові номери, балетні сце­ни, діалог, мелодраму. Існує безліч різновидів опери: велика (класична), комічна, лірична, баладна.

Оперета (від італ. operetta — маленька опера) являє собою музично-драматичний твір, пере­важно комедійного характеру, що містить вокальні, інструментальні і танцювальні номери.

Музичні комедії включаються не лише до оперети, але й до інших творів комедійного харак­теру — комічних опер, мюзиклів тощо.

Мюзикл (від англ. musical — музичний) сформувався в 20-ті роки минулого століття як му­зично-сценічний твір, у якому використовуються естрадна музика, драматичні, хорео­графічні й опсрно-опереточні сцени.

Рок-опера являє собою музично-драматичний твір, основою якого є рок-музика. Виникла наприкінці 60-х років минулого століття як різновид мюзиклу. // Сударков С. А. Основы ав­торского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 178-180.

¹ Танок (від лольс. — taniec, від нім. — tanz) — вид мистецтва, у якому основним засобом створення художнього образу є рухи і постановка тіла танцівника, як правило, у музичному супроводі. Спочатку танок був пов'язаний з піснею, а згодом відокремився у самостійний вид мистецтва. У танці значне місце займають гармонічність рухів та поз, пластична ви­разність і міміка, темп і ритм руху, просторовий малюнок, композиція. Балет (від фр. ballet, від лат. ballo — танцюю) — вид сценічного мистецтва, зміст якого роз­кривається у музично-хореографічних образах. На основі лібрето балет об'єднує музику, хо­реографію і художнє оформлення (декорації, костюми, освітлення). Існують різні форми балету, однією з яких є балет на льоду, лижний балет — спуск із гір із виконанням різних фігур (кроки, обертання, повороти тощо) - різновид фрістайлу

Пантоміма (від грец. — pantomimoa — відтворюваний наслідуванням) — вид сценічного ми­стецтва, в якому основним засобом створення художнього образу є пластика, жест, міміка. У деяких випадках пантоміма близька до балету та інших видів танцювального мистецтва — пасторалі тощо. // Сударков С. А. Основы авторского права. - Минск: Амалфея, 2000. -С. 180-182.

²ЛипцикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 66-67.

130

131

Р озділ II. Авторське право і суміжні права