Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Учебник по ИС. Орлюк О. П..docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.07.2019
Размер:
1.53 Mб
Скачать

Глава 26. Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності

трансферу технологій та Регламентом Комісії (ЄС) № 772/2004 від 24 квітня 2004 р. такої ж назви;

  • Регламент (ЄС) № 2321/2002 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2002 р. про правила участі підприємств, дослідницьких центрів та університетів у реалізації Шостої рамко­вої програми (2002—2006) ЄС та розповсюдження результатів досліджень, модельний контракт Європейської комісії;

  • 89/196/ЄЕС, Євратом, ЄСБС: Рішення Комісії від 3 березня 1989 p., що визначає детальні правила з розсекречування доку­ментів, які охороняються професійною або бізнес-таємницею, доповнене у 1990 р.

У більшості юрисдикцій США комерційна таємниця охоро­няється законами. 42 штати та Округ Колумбія прийняли ту чи ін­шу версію Уніфікованого Закону про комерційну таємницю (Uniform Trade Secrets Act) 1979 p. У Каліфорнії положення Закону включені до Цивільного кодексу. Законодавчі положення допов­нюються договірним захистом, який виступає додатковим.

У законодавстві США виокремлюють чотири основних елемен­ти режиму комерційної таємниці:

— це повинна бути «обмежена інформація», тобто інформація, яку можна відрізнити від загальновідомих знань та навичок;

  • наявність елементу «секретності» — інформація не повинна бути добревідомою або такою, яку можна легко отримати;

  • інформація повинна мати економічну цінність, що полягає у наданні певної конкурентної переваги;

  • володілець повинен вжити розумних зусиль для того, щоб зберегти інформацію в таємниці.

Частина 4 ст. 1 Уніфікованого Закону США про комерційну таємницю передбачає, що: «комерційною таємницею є інфор­мація, у тому числі формула, зразок, компіляція, програма, при­стрій, метод, техніка або процес, яка: (і) має самостійну економічну Цінність, дійсну або потенційну, у силу того, що не є загальновідо­мою або легкодоступною з використанням необхідних засобів для осіб, які можуть отримати економічну вигоду від її розкриття або використання; та (іі) є предметом зусиль, що є розумними за відпо­відних обставин для збереження її секретності».

553

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності і

Прийнятим Державною Думою 9 липня 2004 р. Законові Російської Федерації «Про комерційну таємницю» було врегульова-1 но відносини, пов'язані з віднесенням інформації до комерційної таємниці, передачею такої інформації, охороною її конфідент} ційності з метою забезпечення балансу інтересів володільців інфор-н] мації, яка становить комерційну таємницю, й інших учасників вре-5; гульованих відносин, у тому числі держави, на ринку товарів, робіт,; послуг і недопущення недобросовісної конкуренції, а також визна­чає відомості, які не можуть становити комерційну таємницю.

Зазначений Закон розмежував поняття «комерційна таємниця» та «інформація, яка складає комерційну таємницю». Відповідно до ст. З Закону комерційна таємниця — це конфіденційність інфор- j мації, яка дозволяє її володільцю за існуючих чи можливих обста- ' вин збільшити доходи, уникнути непередбачених витрат, зберегти \ становище на ринку товарів, робіт, послуг або отримати інші ^ комерційні переваги. Інформацією, яка складає комерційну таємницю, є науково-технічна, технологічна, виробнича, фінансо­во-економічна або інша інформація (у тому числі така, яка містить секрети виробництва (ноу-хау), яка має дійсну або потенційну комерційну цінність завдяки її невідомості третім особам, до якої \ немає вільного доступу на законних підставах і відносно якої володільцем такої інформації введений режим комерційної таємниці (тобто правові, організаційні, технічні та інші заходи, які застосовуються володільцем до інформації, яка становить комерційну таємницю).

У цілому можна зазначити, що міжнародна торгівля та інвестиції створили передумови для розвитку правових інструментів конфіденційної, нерозкритої, секретної інформації — того, що у правовому полі України прийнято називати комерційною таємни­цею. Основною рушійною силою цих змін стали глобальні інвест тиції розвинутих країн, які не мають бажання інвестувати за кордон > та розкривати своє «секретне знання», якщо відсутній певний рівень охорони комерційної таємниці, визнаний учасниками міжнародної торгівлі. Отже, можна вважати, що торгові та інвес­тиційні угоди мають визначальне значення у розвитку нових систем заходів охорони комерційної таємниці в законодавстві країн світу.

554