Глава 9. Правова охорона суміжних прав

• виробник фонограми або відеограми є громадянином Украї­ни або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження на території України;

• фонограма або відеограма вперше опублікована на території України.

За організаціями мовлення суміжні права визнають, коли вони мають офіційне місцезнаходження на території України та здійс­нюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на те­риторії України.

Суміжні права іноземних фізичних і юридичних осіб визнають на території України відповідно до міжнародних договорів України.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують різновиди суміжних прав?

2. Які міжнародні угоди, що стосуються визнання суміжних прав, ви могли б назвати?

3. Які риси суміжних прав ви могли б назвати ?

4. З яких елементів складається знак охорони суміжних прав?

5. В яких випадках визнаються суміжні права виконавців в Україні?

Глава 9 Правова охорона суміжних прав

§ 1. Правова охорона прав виконавців

Об'єктом охорони прав виконавців є особистий виступ вико­навця. Йдеться про об'єкт нематеріального характеру, що відрізняється від твору. Виступ виконавця полягає в реалізації тво­ру, який уже створений автором і включає всю сукупність його елементів. Виконавець є посередником між твором і публікою, бо він передає думку вже повністю і конкретно сформованого авто­ром твору. Виконавець необхідний для того, щоб викликати у публіки естетичні відчуття, властиві виконуваному твору, проте він не вносить нічого нового до складових елементів цього твору. Твір є річчю в собі, навіть якщо він створений для того, щоб бути реалізованим через виконання, і навіть якщо тільки виконання дозволяє публіці оцінити цей твір.

224

8 7-259

225

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Зазначене не суперечить тому, що виконання за своїми художніми якостями може стати вищим від відповідних якостей виконуваного твору і саме виконання може, перш за все, виклика­ти інтерес публіки. Може статися, що виконавець взагалі створить власний специфічний образ, свій стиль, який не можна сплутати з іншим. Проте зміст цієї творчої роботи не є складним комплексом ідей, почуттів, фактів, які можуть стати для третіх осіб елементами для створення нових творів.

Відповідно до ст. 35(a) Закону України «Про авторське право і суміжні права» до об'єктів суміжних прав віднесені виконання літе­ратурних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хорео­графічних, фольклорних та інших творів.

Згідно з визначенням, що міститься у ст. 3(a) Римської кон­венції 1961 p., під виконавцями розуміються «актори, співаки, музиканти, танцюристи та інші особи, які грають роль, співають, читають, декламують, грають або будь-яким іншим чином беруть участь у виконанні літературних і художніх творів»¹. Із певними варіантами подібне визначення було прийняте в національних за­конодавствах різних країн.

На Дипломатичній конференції про міжнародну охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 р. було вирішено, що керівники інструментальних або вокальних ан­самблів повинні включатися до категорії виконавців. Із цього визначення вилучається низка осіб, які хоча й виконують артис­тичну роботу, але не є виконавцями літературних або художніх творів, наприклад артисти вар'єте і цирку (еквілібристи, повітряні акробати, акробати, клоуни, фокусники, ілюзіоністи), а також ар­тисти, зайняті у допоміжних ролях, які не виконують творчу робо­ту (статисти та інші допоміжні учасники спектаклю), а також ті, хто виконує технічні функції (робітники сцени, реквізитори тощо).

Проте ст. 9 Римської конвенції дозволяє договірним сторонам розширити сферу охорони, включивши до неї артистів, які не ви­конують літературних або художніх творів. Так, Кодекс інтелекту-

¹ Авторское право: Нормативные документы. Национальное законодательство и междуна­родные конвенции. — М.: Элит-клуб; Юридическая книга, 1998. — С. 370.