Глава 26. Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власності

ма бути наслідком: промислового або комерційного шпигунства; _поруш^ення УМ⁰¹⁸ контракту; порушення відносин довіри.

Згідно з Угодою між Україною і ЄС про наукове і технологічне співробітництво¹ захист конфіденційної інформації та нерозкритої інформації визначається як один із принципів, що має бути закріплений у договорах із проведення досліджень. Такі ж вимоги містяться і в інших угодах про наукове і технологічне співробіт­ництво, що укладаються ЄС із третіми країнами.

Правова система ЄС надає охорону інформації, що становить комерційну таємницю, у вигляді охорони «ноу-хау», яка міститься в Європейській патентній конвенції. Під «ноу-хау» розуміється цілісна технічна інформація, що є секретною, зафіксованою на матеріальному об'єкті та може бути встановлена у будь-який мож­ливий спосіб. «Секретний» означає «такий, що не є загальновідо­мим або легкодоступним».

Патентне право ЄС створює додаткові стимули для викорис­тання режиму комерційної таємниці для охорони конфіденційної інформації. Це пов'язано з тим, що патентна охорона може бути недоступною для окремих технологій в Європі (наприклад, не підлягають патентуванню в окремих країнах методи медичного діагностування та лікування, фармацевтичні та комп'ютерні технології тощо). Навіть якщо є можливим патентування певної технології, охорона інформації в якості комерційної таємниці мо­же бути привабливішою та вигіднішою. Це пов'язано з тим, що в Європі патентна заявка оприлюднюється до видачі патенту, що надає конкурентам достатньо часу, щоб скопіювати технологію. На ефективність патентної охорони також впливає властиве євро­пейським країнам право попереднього користувача, що передба­чає надання третій особі, яка використовувала винахід (корисну модель) до його патентування, права продовжувати використову­вати цей винахід (корисну модель).

Перша Директива Ради 68/151/ЄЕС від 9 березня 1968 р. (з на­ступними змінами) передбачила необхідність координації заходів безпеки, які для захисту інтересів членів та інших країн вимага-

¹ Відомості Верховної Ради України (BBP). - 2003. - № 6. - С 53.

550

551

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності І

ються країнами-членами від компаній із метою забезпечення рівнозначності таких заходів всередині Співтовариства. Важливим для розуміння комерційної таємниці стало закріплення у ст. 2 Директиви мінімального переліку документів, які підлягають обов'язковому розкриттю (тобто тих, що не можна віднести до;, секретної, нерозкритої або конфіденційної інформації): J

• установчий документ та статут, будь-які зміни, що до них? вносяться;

• документи про призначення, припинення повноважень, ві- \ домості про осіб, які самостійно або в складі колективного органу є уповноваженими представляти компанію у відносинах із третіми особами, виступати від імені компанії, брати участь в управлінні, нагляді або контролі за компанією;

• принаймні щорічно сума акціонерного капіталу;

• бухгалтерська звітність за кожний фінансовий рік, яка підля- | гає оприлюдненню відповідно до Директив Ради 78/660/ЄЕС, 83/349/ ЄЕС, 86/635/ ЄЕС та 91/674/ ЄЕС;

• відомості про зміну місцезнаходження компанії;

• відомості про ліквідацію компанії, у тому числі відповідне рі­шення суду;

• відомості про призначення ліквідатора, інформація про ос­таннього.

На сьогодні законодавство ЄС з охорони комерційної таємниці \ та ноу-хау включає¹:

• Угоду ТРІПС;

• Договори щодо міжнародного науково-технічного співро­бітництва;

• Положення щодо охорони ноу-хау, визначені Регламентом Комісії (ЄЕС) № 556/89 від ЗО жовтня 1988 р. про застосування і статті 85(3) Договору до певних категорій угод із ліцензування ноу-хау та двома пізнішими новими редакціями зазначеного акта — Регламентом Комісії (ЄС) № 240/96 від 31 січня 1996 р. про засто­сування статті 85 (3) Договору до деяких категорій договорів із

¹ Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За ред. Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйовта ін. - К.: Видав­ничий Дім «Слово». - С 370.

552