Глава 6. Суб'єкти авторського права

Якщо провести порівняння змісту ст. 434 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», які містять перелік творів, що не підлягають правовій охороні як об'єкти авторського права, то можна дійти такого висновку: зако­нодавець у ст. 434 ЦК України не встановлює виключного переліку об'єктів, що не є об'єктами авторського права, на відміну від ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка містить виключний перелік таких об'єктів, тому при практичному застосуванні ст. 434 ЦК України слід розглядати як відсилочну.

Питання для самоконтролю:

1. Які об'єкти авторського права ви могли б назвати?

2. Які ознаки правової охорони об'єктів авторського права вам відомі?

3. Як ви можете класифікувати об'єкти авторського права?

4. Поясніть різницю між драматичними та музично-драматичними творами?

5. Які об'єкти архітектури та живопису, що підпадають під охорону ав­торським правом, ви могли б назвати?

5. Що собою являє база даних як об'єкт авторського права?

6. Які твори не є об'єктами авторського права?

8. Чи поширюється правова охорона на офіційні документи як на об'єкти авторського права?

Глава 6 Суб'єкти авторського права

Суб'єкти авторського права — фізичні та юридичні особи, які є носіями суб'єктивних майнових та немайнових прав та обов'язків.

Зазвичай суб'єктів авторських прав поділяють на дві групи за спо­собом набуття авторського права — первинні та вторинні суб'єкти авторського права.

Первинним суб'єктом авторського права є автор творів науки, літератури і мистецтва. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор визначений як фізична особа, творчою працею якої створений твір. Це визначення містить у собі кілька ознак, які притаманні автору твору. По-пер-

150

151

Розділ II. Авторське право і суміжні права

ше, автором твору не може бути будь-яка юридична особа будь-якої форми власності. По-друге, первинним суб'єктом авторсько­го права є тільки автор твору. При цьому суб'єктами авторського права не можуть бути автори інших об'єктів права інтелектуальної власності, тобто винаходів, наукових відкриттів, промислових зразків, корисних моделей тощо. По-третє, якщо твір створений спільною творчою працею декількох осіб, то вони визнаються співавторами. Тобто співавторами не можуть бути визнані особи, які не зробили творчого внеску у створення твору, а надали автору матеріальну, організаційну, технічну й іншу допомогу.

У законодавстві про авторське право поняття твору не визна­чається, але у зв'язку з тим, що автор твору визначений як фізич­на особа, творчою працею якої створений твір, об'єктом правової охорони можуть бути лише твори, які є результатом творчої праці одного чи декількох авторів. Оскільки особисті немайнові права автора є невідчужуваними і непередаваними, суб'єктами цих осо­бистих немайнових прав можуть бути лише автори творів. Ніхто інший не може бути суб'єктом особистих немайнових прав.

Законодавство України закріплює і визнає принцип презумпції авторства на твір, відповідно до якого за відсутності доказів іншо­го автором твору вважається особа, зазначена звичайним спосо­бом як автор на оригіналі або примірнику твору (ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закон України «Про авторське право і суміжні пра­ва»). Тобто особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору, вважається його автором, якщо у ході судового розгляду не буде доведене інше.

Отже, можливі випадки, коли інші особи (у тому числі і справжній автор) можуть претендувати на авторство щодо того чи іншого твору. У таких випадках тільки суд, розглянувши суть спра­ви і відповідні докази, може ухвалити рішення щодо авторства. Принцип презумпції авторства на твір відповідає Бернській кон­венції про охорону літературних і художніх творів, у якій встанов­люється, що автор твору, права на який охороняються, вважається таким за відсутності доказу протилежного, якщо його ім'я зазначе­не на творі звичайним способом (ст. 15). Визнання авторства необхідне для того, щоб автор мав право на порушення судового