Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

чення для товарів і послуг може мати вигляд форми виробу, що на­ближає його до промислового зразка¹.

Ця група видів творчості посідає проміжне місце між літератур­но-художньою і технічною творчістю. Зазначена творчість не відзначається високим творчим рівнем. Від неї, наприклад, не ви­магається створення результату на рівні світової новизни. Новиз­на зазначених засобів обмежується територією держави, де вони зареєстровані. Усі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг підлягають обов'язковій експертизі і державній реєстрації. Захищаються вони свідоцтвами, а не патен­тами. Строки правової охорони визначаються законом.

Спільною ознакою результатів цього виду творчості є їх призна­чення — індивідуалізувати учасників цивільного обороту (комер­ційні найменування), товарів і послуг (торговельна марка і географічне зазначення походження товарів). Особливістю цих засобів індивідуалізації є те, що не всі вони є об'єктами виключно­го права на використання. Право на використання зазначення походження товару може належати кільком особам одночасно і в рівній мірі, тобто це право не є виключним. Спеціального закону для охорони комерційного (фірмового) найменування Україна поки що не має. Основні положення цієї охорони містяться лише у ЦК України.

Слід зауважити, що нематеріальна природа об'єктів права інте­лектуальної власності, творчий характер діяльності щодо їх створення, виключний характер прав і подібність процедури оформлення деяких із них на початку XX ст. були покладені в основу прагнення створити єдиний інститут «виключних прав» (за теорією Й. Колера, 1900), інститут промислових прав і авторсько­го права (Ф. Альфред, 1904; А. Елькер, 1928)². Пізніше була запро­понована концепція нематеріальних, або духовних, благ, зокрема, У роботах А. Тріллера, О. Ульмара та інших.

¹ Право інтелектуальної власності: Академічний курс / За ред. д. ю. н. О. А. Підопригори, Д. ю. н. О. Д. Святоцького. Видання друге, перероб. і доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - С. 49. Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С 8.

36

37

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

§ 3. Гносеологічні аспекти становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності1

Історію розвитку науки, літератури, мистецтва, техніки щодо їх охорони можна поділити на чотири етапи, які істотно відрізняють­ся один від одного і послідовно змінюють один одного.

Перший етап не має правових форм закріплення результатів творчої діяльності, відомих нам. Водночас є підстави вважати на­явним факт розуміння права власності на результати творчої діяльності через призму інституту приватної власності як одного з інститутів цивільного права. Зокрема відомо, що у Стародавньому Римі і в Греції плагіат та літературна крадіжка досить суворо кара­лися, а про застосування і охорону товарних знаків відомо ще раніше. Якщо існували ці об'єкти, то існувала і їх охорона.

Дослідження римських джерел засвідчують, що автори творів науки, літератури і мистецтва уже на той час мали певний зиск від своїх творів. Отже, можна припустити, що авторське право уже існувало в епоху звичаєвого права, хоча воно ще не дістало відповідного відображення у звичаєвих нормах або ж просто нам такі норми невідомі. У ті далекі часи ні в кого не було сумніву що­до приналежності створеного людиною — воно визнавалося власністю його творця.

Перший етап існував приблизно до XII ст.

Другий етап становлення правової охорони результатів творчої діяльності охоплює приблизно XII—XVIII ст. і характеризується привілеями. Привілей надавався певній особі, як правило, набли­женій до першої особи, надавав їй певне виключне право, певну перевагу перед іншими. Разом з тим привілей був монопольним правом. Він засвідчувався певною грамотою, яку видавав владика, носій вищої влади (сюзерен, король, цар, імператор, князь та ін.).

¹ У § 3. «Гносеологічні аспекти становлення системи правової охорони результатів інтелек­туальної власності» цитуються положення п. 1.6. «Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності» (Підручник: Право інтелектуальної власності: Ака­демічний курс / За редакцією д. ю. н. О. А. Підопригори, д. ю. н. О. Д. Святоцького. Видан­ня друге, перероб. і доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — С. 50-65), які були підго­товлені провідним фахівцем у сфері інтелектуальної власності України, доктором юридич­них наук, професором, академіком АПрН України Підопригорою О. А., працями якого бу­ли закладені теоретичні підвалини вітчизняного Права інтелектуальної власності.