Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

наголосив на первісності добору в створенні нових форм рослин­ного і тваринного світу. Але слід зазначити, що ідея ця була не новою. Уперше її запропонував француз Жан-Батист Ламарк у 1806 p., але Дарвін по-новому зміг пояснити причини поступової зміни живих істот. Головними він назвав дві: адаптація до середо­вища існування та природний відбір. Згідно з теорією Дарвіна са­ме завдяки природному відбору той чи інший вид може вижити або зникнути. На його думку, нові ознаки, що дозволяють представникові виду вижити і спадкуються, через багато поколінь перейдуть до всіх споріднених особин та покладуть початок новому виду.

В Європі та Америці селекційний процес в інтересах промисло­вого виробництва одержав розвиток у XIX ст. У цей період у Франції завдяки багаторазовому добору рослин Л. Вільмореном майже втричі було збільшено цукристість відібраних форм цукро­вих буряків. Шведським селекціонером Нільсоном-Еле виведено господарсько цінні сорти вівса завдяки індивідуальному добору рослин цієї культури серед самозапилювачів. Селекціонером-дар-виністом із США Лютером Бербанком внаслідок застосування міжсортової, міжвидової та міжродової гібридизації рослин створено велику кількість рослинних гібридів із бажаними госпо­дарсько корисними ознаками.

Іван Мічурін, основоположник наукової селекції плодових, ягідних та інших культур у Росії, у своїх наукових працях визначив шляхи використання екологічно віддалених схрещувань, віддале­ної гібридизації, значення зовнішніх умов для прояву генних особ­ливостей організму. Свого часу він зібрав велику колекцію плодо­во-ягідних дерев і кущів, довів, що акліматизація плодових рослин можлива лише шляхом їх насіннєвого розмноження у нових регіонах. Удосконалюючи традиційні методи селекції плодових рослин І. Мічурін перейшов до їхньої гібридизації, розробив принципи гібридизації географічно віддалених форм, міжвидової і міжродової гібридизації, створив учення про спрямоване вихован­ня гібридів, успішно застосувавши його на практиці шляхом виве­дення сортів плодових і ягідних рослин з новими ознаками з метою їх вирощування у середній смузі Росії.

496

497

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

Неоціненний вклад у розвиток процесу селекції та випробуван­ня рослин вніс Микола Вавілов. Цей видатний генетик, рослин­ник, географ, основоположник сучасних методів селекції, один із перших організаторів і керівників біологічної та сільськогоспо­дарської науки у колишньому СРСР, свого часу, в результаті копіткого вивчення різних видів і родів рослин, зібраних у країнах Європи, Азії, Африки, Південної та Північної Америки, визначив світові центри походження культурних рослин, їх географічне по­ширення. Відкриті ним закономірності географічного розподілу видового та сортового складу рослин та їх розселення вже понад півстоліття є актуальними і значно полегшують пошук необхідних рослин для селекції та експериментальної ботаніки. За висновка­ми цього видатного вченого, в одних районах зосереджено росли­ни з ознаками скоростиглості, в інших — посухостійкості, моро­зостійкості тощо.

На початку XX ст. в Україні створено спеціалізовані господарст­ва з насінництва і селекції цукрових буряків. На Харківській, Миронівській, Одеській та інших селекційних станціях завдяки плідній праці П. І. Лисицина, А. О. Сапєгіна та інших вчених-селекціонерів створено видатні вітчизняні сорти сільськогоспо­дарських культур. У наш час інтелектуальну роботу, пов'язану зі створенням сортів рослин з новими властивостями виходячи з реальних суспільних потреб, виконують вчені і фахівці понад \ 100 науково-селекційних установ¹.

Україна все ще має багату біоту (від грец. biote — життя), яка на­раховує понад 25 тис. видів рослин (5100 судинних рослин, більше 15 тис. грибів і слизовиків, понад тисячу лишайників, майже 800 мохоподібних і близько тисячі водоростей), що характеризу- і

¹ Зокрема, це вчені Селекційно-генетичного інституту в м. Одеса, інститутів рослинництва імені В. Я. Юр'єва в м. Харкові, садівництва, цукрових буряків у м. Києві, картоплярства в смт Немішаєво Київської області, овочівництва та баштанництва у с Селекційне Харківської області, олійних культур у с Сонячне Запорізької області, винограду і вина «Магарач» у м. Ялті, виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова в смт Таїрово м. Оде­си, Миронівського інституту пшениці імені М. Ремесла у с Центральне Миронівського району Київської області, Мліївського інституту садівництва імені Л. П. Симиренка у с Млієво Черкаської області, у Нікітському ботанічному саду в смт Нікіта м. Ялта, Української академії аграрних наук, Інституті фізіології рослин та генетики в м. Києві Національної академії наук та в багатьох інших наукових установах України.