Глава 27. Загальна характеристика договорів у сфері інтелектуальної...

державній реєстрації, а щодо об'єктів авторського права вона є фа­культативною.

Що стосується договору комерційної концесії, то він також повинен бути укладений у письмовій формі. Однак у законодавстві встановлено різні моменти набуття чинності цим договором для сторін і третіх осіб: для сторін договір комерційної концесії є дійсним із моменту укладення у письмовій формі, а для третіх осіб — лише з моменту його державної реєстрації (ст. 1118 ЦК).

Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєст­рація договору комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

Якщо договір комерційної концесії сторони не зареєстрували, то правоволоділець, наприклад, у випадку висунення до нього ви­мог споживачами стосовно неналежної якості товарів, робіт чи по­слуг зобов'язаний буде задовольнити їх у повному обсязі, оскільки він не може посилатися на договір комерційної концесії і від­повідно на той факт, що його комерційні позначення використо­вує інша особа.

Оскільки негативні наслідки відсутності реєстрації стосуються перш за все правоволодільця, то за загальним правилом саме на нього покладено обов'язок реєстрації договору.

Питання для самоконтролю:

1. Які договори щодо розпорядження майновими правами інтелек­туальної власності ви знаєте?

2. Хто може виступати сторонами у договорах у сфері інтелектуальної

власності?

3. Яка форма вимагається для укладення договорів у сфері інтелек­ туальної власності?

4. Чи є обов'язковою державна реєстрація договорів щодо розпо­рядження майновими правами інтелектуальної власності?

5. Як здійснюється державна реєстрація договорів, що стосуються права автора на твір? Які документи для цього необхідно подати?

4. У якій формі повинен укладатися договір концесії?

575

Розділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності

Глава 28 Правові засади укладання окремих видів

договорів у сфері інтелектуальної власності^

§ 1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності

1.1. Поняття та загальна характеристика ліцензії у сфері інтелектуальної власності

Особи, яким належать майнові права інтелектуальної власності, мають виключні права дозволяти зацікавленим особам використання належного їм об'єкта права інтелектуальної влас­ності. Зазначене повноваження може бути реалізоване шляхом видачі ліцензій чи укладення ліцензійних договорів з іншими осо­бами.

Ліцензія (від лат. licence) — це дозвіл. Цей термін вживається в різних галузях права. Однак якщо в адміністративному праві ліцензію видає спеціально уповноважений орган, то у сфері інте­лектуальної власності — правоволоділець, тобто особа, яка має майнові авторські права, чи власник охоронного документа на ви­нахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин чи породу тварин.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності — це письмове повноваження, видане особою, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелекту­альної власності (ліцензіара), іншій особі (ліцензіату), яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

Така ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути частиною ліцензійного договору. У першому випадку ліцензіар видає дозвіл на використання належного йому об'єкта інтелектуальної власності не конкретній особі, а будь-якій особі, яка за право скористатися наданим дозволом буде дотримуватися зазначених у ліцензії умов. Досить широко ліцензії як односто­ронні правочини на практиці поширені щодо комп'ютерних