Глава 11. Міжнародний досвід колективного управління...

неприбутковими організаціями, створеними авторами. Що сто­сується держав — учасниць СНД, то державні організації колек­тивного управління збереглися лише в Україні, Білорусі, Азербай­джані та в державах Середньої Азії, окрім Казахстану.

В Україні створено і діє 10 недержавних організацій колектив­ного управління, що призводить, на думку ряду фахівців, до не­потрібної та нездорової конкуренції в галузі, де законодавством допускається, а практикою вимагається наявність монополії¹.

Питання для самоконтролю:

1. У яких випадках є виправданим запровадження до законодавства норм про здійснення прав лише через систему колективного управління?

2. Чи має у країні існувати одна або кілька організацій колективного управління однією й тією самою категорією прав?

3. Колективне управління авторським правом і суміжними правами мають здійснювати державні чи громадські організації?

4. Чи можна не розподіляти винагороду, зібрану для конкретних пра-воволодільців, а використовувати її з колективною метою?

5. Чи застосовують до діяльності організацій колективного управ­ ління обмеження, передбачені антимонопольним законодавством?

Глава 11

Міжнародний досвід

Колективного управління

Авторським правом і суміжними правами

§ 1. Колективне управління правом на публічне виконання музичних творів «малих форм»

Під час створення перших товариств колективного управління правами на публічне виконання це право означало тільки право на виконання твору виконавцями перед слухачами. Потім поняття

¹ Обгрунтування необхідності реформування системи колективного управління авторськи­ми правами в Україні шляхом створення на базі ДП УААСП недержавної, неприбуткової організації по управлінню авторів // http://www.uacrr.kiev.ua/ukr/u_info/u_info2.htm

274

275

Розділ II. Авторське право і суміжні права

«права на публічне виконання», управління яким здійснювалося такими товариствами, стало значно ширшим.

Типовий договір CISAC «Про взаємне представництво інтересів між товариствами управління правами на публічне виконання» («Типовий договір CISAC») містить таке визначення: «Відповідно до умов цього договору вислів «публічне виконання» включає всі звуки і виконання, що доводяться до публіки в будь-якому місці на території діяльності кожного з договірних товариств будь-яким способом, незалежно від того, чи відомий даний спосіб і чи вико­ристовується він на практиці, або він буде винайдений і буде введе­ний у практику в період дії цього договору. «Публічне виконання» включає, зокрема, «живе» інструментальне або вокальне виконан­ня, виконання за допомогою механічних засобів і такі, як грам­платівки, проводи, звукові доріжки (магнітні та інші), виконання шляхом показу фільму (звукового фільму), шляхом розповсюджен­ня і передачі (передача по радіо і телебаченню, незалежно від того, чи здійснюється безпосередня або відкладена передача тощо), а також будь-яким процесом безпроводового прийому (радіо і телевізійні приймальні апарати, телефонні приймальні апарати тощо), а також інші подібні засоби і пристрої тощо»¹.

Музичні твори «малих форм» — це ті твори, управління якими, як правило, здійснюється колективно, а музичні твори «великих форм» — це твори, управління якими, принаймні ліцензування яких здійснюється на індивідуальній основі. Недраматичні музичні тво­ри — це твори «малих прав», а музично-драматичні — це твори «великих прав».

Організації управління правами на публічне виконання творів в основному є авторськими товариствами (на додаток до згаданого САСЕМ у Франції, можна назвати АСКАП у США, Пі-Ер-Ес у Великій Британії, ГЕМА у ФРН, СІАЕ в Італії, СГАЕ в Іспанії, СУІСА у Швейцарії, ЗАІКС у Польщі, САДАІК в Аргентині, PAT у Російській Федерації).

¹ Коллективное управление авторским правом и смежными правами: Исследования и реко­мендации по созданию и деятельности организаций по коллективному управлению права­ми. - ВОИС, Женева, 1990. -С. 12.