Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

економічних ресурсів, скільки як виробника результатів, що впливають на стан технічного, економічного, соціального й інших рівнів суспільства. Насамперед суспільство зацікавлене в одер­жанні від науки таких результатів, що становлять особливий інте­рес для його розвитку. Однак далеко не кожний науковий резуль­тат відповідає цим вимогам, оскільки маса наукової інформації містить зведення про різні за своїм рівнем результати: негативні, малозначущі, недостовірні і т. д., використання яких може вияви­тися в даний момент недоцільним чи неефективним.

Отже, необхідний особливий механізм, що передбачає оцінку за визначеними критеріями результатів наукових досліджень, щоб виокремити серед них найбільш значущі — наукові відкриття, що становлять особливий інтерес для суспільства. Пошуки вирішення цього питання привели до необхідності розробки і введення спе­ціального організованого і правового регулювання відносин, пов'язаних із науковими відкриттями як усередині окремих країн, так і в міжнародному масштабі.

У Женевському договорі про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.) наукове відкриття визначається як «визнання явищ, властивостей чи законів матеріального світу, що дотепер не були пізнані і не допускали перевірку» (ст. 1 (1) (І).

Законом України «Про власність» (ст. 41) наукові відкриття бу­ли виокремлені у самостійний об'єкт інтелектуальної власності. Вони знайшли відображення також у розділі V «Право на відкрит­тя» старого Цивільного кодексу Української РСР.

У статті 457 Цивільного кодексу України дане таке поняття наукового відкриття. Науковим відкриттям є встановлення невідо­мих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивос­тей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Слід зауважити, що регулювання відносин, пов'язаних зі ство­ренням і використанням наукових відкриттів, повинно бути передбачене спеціальним законодавством, оскільки ні патентне право, ні авторське право не вирішують завдання охорони прав учених на вперше отримані ними фундаментальні результати наукових досліджень і не передбачають заходів для ефективного їх

454

455

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

використання. Зокрема, ч. З ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що правова охорона поши­рюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, сис­теми, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не можуть одержати правової охорони згідно з цим законом відкриття, наукові теорії та математичні методи.

Тобто в Україні відсутнє правове регулювання наукових від­криттів нормами спеціального законодавства. Деякі зазначають, що у XXI ст. відкриття знову, як і в XIX ст., охороняються лише в межах авторського права як науково-літературні твори, що не за­безпечує правової охорони сутності відкриття і його пріоритету¹. При цьому вважають, що головною причиною такої ситуації є те, що наукове відкриття за своїм характером не підлягає моно­полізації². Це означає, що наукове відкриття не може мати кон­кретного правоволодільця. З моменту його обнародування воно стає надбанням людства і може бути вільно використане будь-ким як при проведенні подальших наукових досліджень, так і при роз­робці на його основі конкретних технічних рішень.

Разом із тим, ринкова економіка створює сприятливі можли­вості для створення «внутрішнього ринку ідей», тобто законодав­чого визнання за організацією, колективом чи окремою особою прав інтелектуальної власності на відкриття з подальшою їх реалізацією. Слід враховувати і те, що автор наукового відкриття має особисті немайнові і деякі майнові права, яким повинна бути надана належна правова охорона.

Основними ознаками відкриття є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни врівні пізнання). Відкриттям визнається не будь-яке розв'язання наукового завдан­ня, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

¹ Андрощук Г. А., Бошицкий Ю. Л., Булат Е. А. и др. Научные открытия ученых Украины . — К.: Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого HAH Украины, Новая идеология, 2004. — 112с.

² Цивільне право України: Академічний курс: У 2-х т. / За заг. ред. Я. M. Шевченко. — К.: Видавничий Дім «1н Юре», 2006. — Т. 1: Загальна частина. — С. 584.