Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Учебник по ИС. Орлюк О. П..docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
16.07.2019
Размер:
1.53 Mб
Скачать

Глава 28. Правові засади укладання окремих видів договорів у сфері...

програм. У цьому випадку покупець матеріального носія, на якому записана комп'ютерна програма (наприклад, диска), може скори­статися об'єктом інтелектуальної власності лише в обумовлених ліцензією межах. Якщо ж дозвіл оформляється як ліцензійний до­говір, то виникають відносні правовідносини з конкретним контр­агентом, який у момент укладення договору відомий ліцензіару.

1.2. Види ліцензій на використання об'єктів права інтелектуальної власності Залежно від різноманітних підстав (предмет, обсяг прав, умови і підстави їх надання тощо) можна класифікувати ліцензії на види.

I. За предметом ліцензії розрізняють ліцензії на винахід, корис­ ну модель, промисловий зразок, торговельну марку, компону­ вання інтегральної мікросхеми, сорт рослин чи породу тварин, об'єкт авторського права чи суміжних прав.

II. За обсягом прав, що надаються, розрізняють обмежені і повні

ліцензії.

ЦК України закріплює три види обмежених ліцензій: ви­ключна, одинична, невиключна (п. З ст. 1108 ЦК). Ці ліцензії відрізняються залежно від того, наскільки виключена конкуренція правоволодільця й інших осіб зі сфери діяльності ліцензіата. У кожній конкретній ситуації на вибір виду ліцензії впливає характер об'єкта і обсяг ринку.

Невиключна ліцензія — це ліцензія, яка надає ліцензіату право на використання об'єкта права інтелектуальної власності і при цьому не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Отже, у випадку видачі такої ліцензії повноваження правово­лодільця ні за змістом, ні за обсягом не зменшуються. Тому він може видавати невиключні ліцензії всім охочим і при цьому не позбав­ляється права самостійно використовувати цей об'єкт інтелектуаль­ної власності. Найбільш наглядно це видно на прикладі комп'ютер­них програм, власники майнових прав на які можуть видати лщензії на їх використання значній кількості зацікавлених осіб.

576

19 7-259

577

Розділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності

Що стосується об'єктів промислової власності, то на практиці невиключні ліцензії поширені, як правило, у тих галузях, де творчі досягнення належать до сфери масового виробництва і широкого споживання (наприклад, продукти харчування). Пояснюється це тим, що тут існує постійна потреба у створюваній продукції, тому наявність декількох ліцензіатів не буде перешкоджати її нор­мальній реалізації. Крім того, декілька ліцензіатів швидше освоять ринок, будуть сприяти розширенню відомості ліцензіара та зростанню його ділової репутації.

Одинична ліцензія — це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

У випадку видачі одиничної ліцензії особа, що має виключні майнові права інтелектуальної власності, позбавляється мож­ливості видавати аналогічні за змістом ліцензії, однак має право самостійно використовувати цей об'єкт інтелектуальної власності. Тобто в період дії одиничної ліцензії в оговорених межах на ринку можуть використовувати об'єкт лише дві особи: ліцензіат і ліцензіар.

Виключна ліцензія — це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на викорис­тання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Тобто в період дії виключної ліцензії в обумовлених нею межах на ринку може користуватися цим об'єктом інтелектуальної власності лише одна особа — ліцензіат. У цій сфері стосовно пра­вомочності самостійно використовувати результат творчої діяль­ності він ніби замінює особу, що має виключні майнові права інте­лектуальної власності на цей об'єкт (наприклад, патентовласни-ка). Видаючи виключну ліцензію, правоволоділець (ліцензіар) відмовляється від права самостійно використовувати цей об'єкт і видавати іншим особам ліцензії на аналогічних умовах. Однак за цими межами він може як використовувати його сам, так і