Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

пробування, порядок якого визначено відповідно до пропозицій UPOV, а також щодо його назви. Згідно зі ст. 2 патентного закону Німеччини патент не можна одержати на рослину, що не визначе­на цим законом як об'єкт винаходу, а також на рослину, яка має спільні ознаки з рослинами вже відомих сортів, що створені тра­диційними методами селекції (тобто загальновідомим способом). Зокрема, правова охорона частин рослин, культур тканин, клітин, рослин і продуктів, одержаних не відомим раніше біологічним способом, нетрадиційних способів створення таких об'єктів здійснюється у порядку, встановленому зазначеним законом.

Як свідчить практика, однією з основних перепон для забезпе­чення правової охорони результатів біотехнологічних досліджень патентом на винахід є вимога дуже чіткого і повного опису вина­ходу у цій галузі, дотриматись якої не завжди можливо. Відповідно до практики ЄПВ, патентних відомств США і Японії, у разі патен­тування винаходу у галузі біотехнологій достатньо його опис до­повнити депонуванням мікроорганізму. Аналогічна ситуація щодо правової охорони рослин склалася також у Бельгії, Франції, Іспа­нії. У Бельгії, зокрема, мито за щорічну підтримку чинності охо­ронного документу на сорт рослин, що сплачується у перші три роки, становить 3 тис. бельгійських франків і зростає до 15 тис. франків починаючи з четвертого року. У разі сплати мита після закінчення встановленого строку, до порушника порядку його сплати застосовуються штрафні санкції, що складають 20 % мита за відповідний рік.

Між європейськими державами свого часу укладено двосто­ронні договори про взаємне визнання позитивних рішень щодо перевірки нового сорту на відповідність критеріям охороноспро­можності — відмінність, однорідність, стабільність, встановле­ними UPOV, в одній зі сторін договору. На відомство відповідної країни, що здійснюватиме випробування сорту на своїх земель­них ділянках, а також перевірятиме його господарську придатність, покладаються зобов'язання не розголошувати агро­номічних секретів щодо цього сорту та його насіння (садивного матеріалу), яке надане заявником з метою проведення випробу­вання та встановлення його характерних ознак, та іншої

502

503

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

-*і_

конфіденційної інформації, що стосується зазначеного сорту та його заявника¹. Г

Вершиною розвитку міжнародних правових відносин у сфері* селекції та насінництва, співпраці з питань охорони прав се4 лекціонерів саме й було створення Міжурядової організації з охоро-» ни нових сортів — UPOV (Union Internationale pour la Protection de&x Obtentions Vegetales), яку, фактично, було засновано міжнародною Конвенцією з питань охорони нових сортів рослин, підписаною у Парижі у грудні 1961 р. (вона набрала чинності лише у 1968 p.). Відповідні зміни до Конвенції вносилися у 1972 p., 1978 р., а у бе­резні 1991 р. на Дипломатичній конференції у Женеві одностайно ухвалено Акт Конвенції 1991 p., який, перш за все, передбачає охо­рону прав на всі без винятку роди та види рослин.

Конвенція UPOV є незалежною і безпосередньо не пов'язана з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності, але її побудовано за зразком цієї Конвенції з урахуванням нових тенденцій регулювання міжнародних правових відносин у сфері права інтелектуальної власності, що виникли протягом другої половини XX ст. Конвенцію UPOV засновано на найважливіших принципах патентного права, зокрема таких, як рівноправність іноземних та національних заявників, вільний вибір держав, у яких одержуватиметься охорона прав на нові сорти рослин, чинність охорони визнаних прав на певній території, незалежність охоронних документів на сорт, виданих у різних країнах, закріп­лення права конвенційного пріоритету (строк дії якого становить

¹ У середньому на створення нового сорту витрачається понад 10 років. Так, за розрахунка­ми селекціонерів США, на невеличку за обсягом селекційну програму (це група з 4—5 чо­ловік, мінімальна кількість обладнання, приміщень та земельних ділянок для вирощування рослин і одержання їх насіння або садивного матеріалу) щорічно витрачається приблизно 250 тис. доларів США. Враховуючи строк створення сорту (6—12 років), загальні витрати можуть становити 1,5—3 млн. доларів. Але, як свідчить практика, ці витрати компенсують­ся за рахунок того, що новий сорт за умови інтенсивної технології його вирощування може забезпечити до 40—50 % збільшення врожаю, більш адаптованого до негативного впливу відповідних захворювань рослин, шкідників та бур'янів. За даними статистики, продук­тивність праці в аграрному секторі майже на 20 % залежить від стану селекційних досліджень, на ефективність яких безпосередньо впливають економічні і правові умови, пов'язані зі створенням та використанням нових сортів рослин. // Ильичева С. Н. Система защиты прав селекционеров в развитых капиталистических странах. Агропромышленное производство: опыт, проблемы и тенденции развития. — М.: ВАСХНИЛ, 1989. — С. 26—35.