Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

• інтелектуальний капітал у поєднанні з іншими ресурсами (працею, технікою, енергією, сировиною) проявляє себе як визна­чальна рушійна сила;

• інтелектуальний капітал є формою безпосереднього включен­ня науки до складу виробничих сил, внаслідок чого в постіндуст-ріальному суспільстві наука виступає опосередкованою силою;

• інтелектуальний капітал створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва та

в товарах;

— інтелектуальний капітал є основою нематеріальної еко­ номіки, яка була і є первинною.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяль­ності з економіко-фінансових позицій є її комерціалізація, яка ви­никає на умовах договірних відносин.

Саме комерціалізація інтелектуальної власності в умовах рин­кових відносин вимагає розглядати її як товар і як капітал.

Як товар, інтелектуальна власність розглядається як нематеріаль­ний актив, що використовується в будь-яких господарських операціях. Як капітал інтелектуальна власність розглядається з погляду витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем немате­ріальних активів з метою його приросту.

Інтелектуальна власність може розглядатися і як інвестиція, яка поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбача­ють внесення нематеріального активу до статутного капіталу юри­дичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юри­дичною особою.

В основу методології формування інтелектуального капіталу покладено його участь в господарській діяльності, тобто він ство­рюється і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємствам (суб'єктам господарювання). Одночасно означена методологія розкриває механізм інноваційного оновлен­ня підприємств, його економічну природу (мал. 2).

У процесі господарювання формування інтелектуального капі­талу здійснюється за рахунок двох складових: людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів).

618

619

as

о

Інтелектуальний потенціал підприємства

Людські ресурси (інтелектуальна сила)

Інтелектуальні ресурси (інтелектуальний продукт)

N>

Трансформація інтелектуальної' власності (вартісна оцінка, охороноздатність права)

1

*

І'

5' а о

06

о

І

а о

§

а §

I с

Людський капітал (заробітна плата, винагорода)

Інтелектуальні активи (нематеріальні акти, їх відновлення)

<

Інтелектуальний капітал (авансована інтелектуальна вартість)

Комерціалізація

Продаж інтелектуального капіталу іншому підприємству

Використання інтелектуального капіталу на підприємстві

Додаткова вартість (прибуток)

Виробнича система нового покоління

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

Людський капітал — вартісна оцінка робочої сили або інтелек­туальної сили, інтелектуальних зусиль (за аналогією до робочої си­ли) одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту. Одночасно людські ресурси -^ це кількість працюючих із вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуаль­ного продукту.

Інтелектуальний продукт — це результат розумової, інтелекту­альної праці, що має змістовне значення для певного інтелекту­ально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії.

Людські ресурси, що створюють інновації, і ті, які можна опи­сати та ідентифікувати, стають інтелектуальними ресурсами. Окремі інтелектуальні ресурси, зокрема ті, що мають великий комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають об'єктами права інтелектуальної власності.

Інтелектуальні ресурси, які приймаються на баланс за відповід­ною вартістю, набувають статусу нематеріальних активів (інтелек­туальних активів) — це вартість об'єктів права інтелектуальної власності.

Людські ресурси та інтелектуальні ресурси розглядаються разом як інтелектуальний потенціал, який не має вартісної оцінки, а вимірюється кількістю працюючих та кількістю ідентифікованих об'єктів інтелектуальної власності. У вартісному вимірі інтелекту­альний потенціал відтворює інтелектуальний капітал.

З теоретичної точки зору інтелектуальний потенціал та інтелек­туальний капітал мають відповідні відмінності. Так, інтелектуаль­ний капітал означає засіб досягнення мети, а інтелектуальний по­тенціал — можливості її досягнення.

Появі новинок передує певний тривалий процес їх розроблення, створення і впровадження (освоєння), який отримав назву інно­ваційний процес. В основу інноваційного процесу покладена транс­формація інтелектуальної власності в кінцевий продукт інно­ваційної діяльності, яку можна здійснити лише в інноваційному процесі. Організаційно-матеріальною основою інвестиційного процесу повинна стати організаційно-виробнича, науково-дослі­дна та дослідно-конструкторська інфраструктура, спрямована на

621

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

здійснення інноваційної діяльності. Організаційно-матеріальна основа, спрямована на трансформацію інтелектуальної власності, відтворює ознаки технологічного підприємництва, що є передумо­вою здійснення інноваційного процесу.

Трансформація інтелектуальної власності — це інноваційний процес, що здійснюється з метою досягнення результату інновацій­ної діяльності, включаючи етапи інноваційного проектування, інве­стиційної підтримки та охорони прав інтелектуальної власності.

Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний про­дукт, придатний для виробництва і ринку, є найважчим етапом у ланцюгу, що зв'язує науку, винахідника зі споживачем. При цьому необхідно враховувати домінанти ринку, потреби споживача і ма­ти досвід технологічного підприємництва.

Завершальною стадією інтелектуальної інноваційної діяльності є процес комерціалізації. При використанні створеного інтелекту­ального продукту безпосередньо на самому підприємстві додатко­ва вартість складається з двох частин: з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, одержа­ного в чистому вигляді; і з решти додаткової вартості, одержаної при реалізації продукції з використанням вже оновлених або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили (інтелектуальної сили), що є основою подальшого їх реінвестуван-ня. Саме на цій економічній основі і відбувається народження виробничої системи нового покоління, джерелом фінансування якої є додаткова вартість (прибуток), отриманий підприємством у процесі комерціалізації інтелектуального продукту іншому підприємству (продаж технологій, способів виготовлення продукції тощо) або/та при використанні інтелектуального про­дукту безпосередньо на підприємстві при виробництві і продажу інноваційної продукції. Додаткова вартість спрямовується на відновлення людського капіталу (заробітна плата, винагорода) та на відновлення інтелектуальних активів (нематеріальних активів). Із розвитком ринкових відносин поширюється перелік резуль­татів інтелектуальної власності, а також формується новий, суто економіко-фінансовий підхід до цього виду продукту, який в умовах товарно-грошових відносин набуває ознак товару або