Глава 12. Захист авторського і суміжних прав

Найбільш дієвим способом захисту авторських і суміжних прав є відшкодування збитків, стягнення незаконно отриманого доходу й виплата компенсації. Цими способами задовольняється майновий інтерес потерпілого.

Висуваючи вимогу про відшкодування збитків, суб'єкт авторсь­ких або суміжних прав повинен довести факт наявності збитків, їх розмір, а також те, що збитки були заподіяні діями порушника.

Під збитками розуміються витрати, зроблені особою, права якої порушені, знищене або пошкоджене майно, а також недоот-римані доходи, що особа могла одержати, якби її право не було порушене. У розмір збитків, заподіяних особі, право якої поруше­не, можуть бути включені також витрати на надання юридичної допомоги із захисту авторських або суміжних прав, а також судові витрати.

Зазвичай у сфері авторського права й суміжних прав збитки ви­являються у формі упущеної вигоди, тобто тієї суми, що право-власник міг би одержати, якби порушник уклав договір із право-власником і використовував твір або інший охоронюваний об'єкт на оплатній основі.

Більш поширеним способом захисту є стягнення з порушника незаконно отриманого доходу. Розмір доходу можна визначити за допомогою відповідних розрахунків.

До 1 січня 2004 р. ця норма мала надзвичайно велике значення: вона істотно зміцнювала правове становище власників виключних авторських і суміжних прав у випадках їх порушення. Проте з 1 січня 2004 р. набув чинності новий Цивільний кодекс України, де міститься загальна норма цивільного права, що «перекрила» норму ч. 2 п. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Частина 2 п. З ст. 22 ЦК України передбачає, що, якщо особа, яка порушила право, одержала внаслідок цього доходи, особа, право якої порушено, вправі вимагати відшкодування одночасно з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи. Ця норма поставила правовласника в більш вигідне стано­вище, ніж відповідна норма Закону України «Про авторське право і суміжні права». За новим ЦК України суб'єкт авторського права

302

303

Розділ II. Авторське право і суміжні права

зможе вимагати виплати йому доходів, отриманих порушником, не відмовляючись від відшкодування реального збитку. У силу цього суб'єктам авторського права буде більш вигідно обґрунтову­вати свої вимоги щодо стягнення збитків, посилаючись на ст. 22 ЦК України, а не на норму Закону.

Компенсації може підлягати й моральна шкода.

Форма й розмір компенсації моральної шкоди визначаються судом незалежно від розміру й форми відшкодування майнової шкоди за загальними правилами компенсації моральної шкоди, встановленими ст. 23 Цивільного кодексу України.

Підпункт «з» п. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» говорить про те, що правовласник може вимагати прийняття інших заходів захисту, передбачених законодавством. Цю норму варто розуміти насамперед як відсилання до ст. 16 ЦК України, де міститься перелік різних способів захисту цивільних прав, які не передбачені в ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», але повинні застосовуватися при пору­шенні виключних авторських і суміжних прав.

Серед них:

1. визнання угоди недійсною;

2. присудження до виконання обов'язку в натурі;

3. припинення або зміна правовідносин;

4. визнання незаконними рішення, дії або бездіяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

5. відновлення становища, що існувало до порушення.

Всі ці способи захисту можуть бути застосовані при розгляді ви­падків позадоговірного порушення авторських і суміжних прав.

У справах про порушення авторських прав предметом доведен­ня (фактами, що мають матеріально-правове значення) є:

1. належність авторських або суміжних прав позивачеві;

2. юридичні факти, згідно з якими авторське право поши­рюється на твори, що є об'єктом спору;

3. факт порушення авторських прав;

4. розмір доходів, неправомірно отриманих порушником;

5. мета порушення авторських прав.