Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

— фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (зна­ки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційна таємниця.

Разом із тим, наведення узагальненого переліку об'єктів права інтелектуальної власності у законодавстві України є новелою та значним кроком вперед у проведенні правової реформи у сфері інтелектуальної власності. Проте зі змісту ст. 420 ЦК України мож­на дійти висновку, що пропонований перелік не є виключним. Доцільність існування не виключного переліку об'єктів права інте­лектуальної власності полягає у тому, що з кожним роком у світі та в Україні стрімко розвивається наука і техніка, у зв'язку з чим мо­жуть з'явитися нові об'єкти права інтелектуальної власності, які не передбачені в чинному національному законодавстві. У такому ви­падку наявність не виключного переліку виключає можливість відсутності їх правової охорони з боку держави.

Крім того, аналіз ст. 420 ЦК України дає підстави дійти виснов­ку, що законодавець ввів до переліку деякі об'єкти права інтелек­туальної власності, віднесення яких до вказаних об'єктів викликає неоднозначність міжнародно-правової оцінки. Прикладом таких об'єктів права інтелектуальної власності є наукове відкриття та раціоналізаторська пропозиція. Водночас, якщо порівняти пере­лік, що наводиться у міжнародно-правовому акті, з існуючим переліком вищезгаданої статті ЦК України, то можна зробити вис­новок, що як один, так і другий перелік є «відкритим», тобто передбачає існування й інших об'єктів права інтелектуальної влас­ності, які згодом можуть виникнути. По суті, перелік, наведений у ЦК України, також відображає певні зміни, що відбулися з 1967 р. У прийнятих міжнародних офіційних підходах щодо правової охо­рони результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Мова, зокре-

68

69

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

ма, йде про комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), географічні зазначення, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин та породи тварин.

Слід звернути увагу на те, що питання класифікації об'єктів права інтелектуальної власності належить до дискусійних питань, оскільки відсутній єдиний підхід до об'єднання того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності в ту чи іншу групу за тим чи іншим критерієм.

Якщо виходити з переліку об'єктів права інтелектуальної влас­ності, який наведений у ст. 2 Конвенції про заснування ВОІВ, та відповідного коментаря до неї¹, то об'єкти права інтелектуальної власності поділяються на дві групи: об'єкти авторського права та об'єкти промислової власності. До об'єктів авторського права відносять літературні, художні, наукові твори, а також виконавсь­ку діяльність артистів, звукозаписи, радіо- і телевізійні передачі. Об'єкти промислової власності включають винаходи в усіх галузях людської діяльності; наукові відкриття; промислові зразки; торго­вельні марки, фірмові найменування і комерційні позначення; за­хист від недобросовісної конкуренції.

Проте, якщо звернути увагу на Паризьку конвенцію з охорони промислової власності від 20 березня 1983 p., перелік об'єктів, що входять до промислової власності, буде дещо іншим. Так, до об'єктів промислової власності належать: винаходи, корисні мо­делі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення на джерело, найменування місця походження; заходи з припинення недобросовісної конку­ренції.

На підставі спільних ознак об'єктів права інтелектуальної влас­ності у спеціалізованій юридичній літературі пропонуються різні класифікації, які можна об'єднати таким чином:

першу групу складають об'єкти авторського права та суміжних прав, що межують з першими. До них належать наукові, літера­турні, художні твори, комп'ютерні програми та бази даних, а

¹ Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практика. — Т. 1: Право інтелекту­альної власності. — К.: Ін Юре, 1999. — С. 284.