Глава 7. Зміст авторського права

забезпечувати виплату справедливої винагороди авторам таких творів. По-п'яте, право на прокат комп'ютерних програм і аудіовізу­альних творів не застосовується лише в тому випадку, якщо:

• комп'ютерна програма не є основним об'єктом прокату;

• прокат примірників аудіовізуальних творів не передбачає їх широкого копіювання.

Ці обмеження на право прокату комп'ютерних програм і аудіовізуальних творів введені тому, що прокат таких творів може не завдавати істотної шкоди майновому праву інтелектуальної власності автора на відтворення твору.

Серед способів використання твору законодавець також визнає імпорт примірників творів, примірників перекладу творів, переробок твору тощо. Право на імпорт дозволяє автору дозволити або забо­ронити імпорт примірників твору, включаючи примірники, виго­товлені з дозволу автора чи іншого суб'єкта авторського права на цей твір. Слід зазначити, що право на імпорт примірників творів не згадує ані Бернська конвенція про охорону літературних і ху­дожніх творів, ані Договір ВОІВ про авторське право, ані Угода ТРІПС, мабуть, тому, що воно є частиною права на поширення творів. Право на імпорт закріплено у Модельному законі ВОІВ про авторське право і суміжні права. Причина введення права на імпорт викликана тим, що майнові інтереси суб'єктів права інте­лектуальної власності стали порушуватися міждержавними пото­ками поширення контрафактної продукції. Вважалося, що надан­ня суб'єкту авторського права на твір окремого майнового права на імпорт примірників цього твору дозволить скоротити потоки поширення контрафактної продукції через митні кордони держав. На цих підставах право на імпорт є виправданим, оскільки дозво­ляє поставити імпорт контрафактної продукції поза законом.

Але введення права на імпорт не призвело до радикальної зміни ситуації з транснаціональними потоками поширення контрафакт­ної продукції. Розширення права імпорту на примірники твору, які виготовлені з дозволу суб'єкта авторського права на цей твір, є нелогічним, оскільки може існувати небезпечний імпорт контра-фактних примірників твору, тоді як право на дозволений імпорт очевидне і не має потреби у забезпеченні. Зазначене положення

184

185

Р озділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 7. Зміст авторського права

пояснюється тим, що за межами країни твори можуть бути пра­вомірно оприлюднені лише з дозволу суб'єкта авторського права на ці твори і тільки у тому випадку, якщо твір підлягає правовій охороні у відповідній країні. Наділення власника авторського пра­ва на твір правом дозволяти імпорт примірників свого твору, виго­товлених із його ж дозволу, може призвести до порушення умов договору, тобто може статися колізія умов договору і положень за­кону: суб'єкт авторського права на твір за законом може заборони­ти те, що він дозволив за договором.

Право на імпорт поширюється тільки на примірники творів у вигляді матеріальних носіїв, що є дійовим заходом скорочення міждержавних потоків поширення контрафактної продукції, за винятком глобального інформаційного простору, що існує в інфраструктурі поза транснаціональними кордонами, в якому твір «імпортується» не у матеріальній, а у віртуальній формі, до якої право на імпорт не може бути застосоване. Саме з цієї причини Договір ВО ІВ про авторське право не визнав право на імпорт як обов'язкове майнове право автора чи іншого суб'єкта авторського права на твір, а визнав за ним право на повідомлення для загаль­ного відома у такий спосіб, який надав би будь-якій особі здійсню­вати доступ до творів із будь-якого місця й у будь-який час за власним вибором такої особи.

Перелік способів використання твору, закріплений у ст. 441 ЦК України, не є вичерпним та надає можливість заінтересованим суб'єктам авторського права використовувати твір іншими спосо­бами, які дозволяються законом.

До інших способів використання творів, відповідно до міжна­родно-правових актів та Закону України «Про авторське право і суміжні права», можуть належати:

• поширення твору;

• публічний показ твору;

• повідомлення твору для загального відома;

• розміщення твору в мережі Інтернет;

• право слідування.

Право на поширення твору належить авторові твору. Відповідно до нього він може дозволяти чи забороняти поширення оригіналу

або примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі май­нових прав на оригінал твору або права власності на примірники твору. При цьому, якщо оригінал чи примірники правомірно опублікованого твору введені у цивільний оборот з дозволу автора шляхом продажу або іншої передачі прав на них, допускається їх подальше поширення без згоди автора чи іншого суб'єкта авторсь­кого права без виплати авторської винагороди. У наведеному по­ложенні сформульована умова вичерпання права на поширення твору, при цьому вказане право застосовується лише до при­мірників твору, що виражені у матеріальній формі. При інших формах вираження твору вичерпання права на його поширення може не відбутися. Наприклад, не є вичерпаним право на поши­рення твору в мережі Інтернет. Так, за наявності дозволу на розміщення твору в мережі Інтернет його використання будь-яким користувачем можливе тільки з дозволу суб'єкта авторського права на цей твір. Виняток становить відтворення та використан­ня твору в особистих цілях.

Право на публічний показ — це право на показ твору безпосеред­ньо або у вигляді слайда, кінокадру, телекадру на екрані за допомо­гою будь-якого іншого технічного засобу чи будь-яким іншим спо­собом (щодо аудіовізуального твору — показ окремих кадрів поза їх послідовністю) у місцях, де присутні чи можуть бути присутні осо­би, які не належать до звичайного кола родини чи до близьких знайомих родини. Публічний показ твору являє собою форму інформування про твір з акцентуванням на деякі його особливості залежно від характеру твору та використаних технічних засобів. На відміну від публічного виконання публічний показ твору не є його поширенням, оскільки поширюється не твір, а інформація про нього. Публічний показ твору — це деякою мірою реклама твору і його автора з метою подальшого широкого комерційного поши­рення як примірників твору, так і його копій через канали традиційної чи електронної комерції. Право на публічний показ твору являє собою важливе майнове право інтелектуальної власності на твір. Ще більш важливим є право автора забороняти публічний показ свого твору, оскільки погано організований публічний показ твору може стати його антирекламою.

186

187

Р озділ II. Авторське право і суміжні права

Право на повідомлення твору для загального відома — це право на передачу по проводах чи засобами бездротового зв'язку зображень або звуків, чи зображень і звуків твору, виконання, фонограми, пе­редачі організації мовлення таким чином, що зображення та звуки стають доступними для сприйняття особами, які не належать до звичайного кола родини або до близьких знайомих родини, у місцях настільки віддалених від місця передачі, що без такої пере­дачі зображення та звуки не були б доступні для сприйняття. Повідомленням твору для загального відома є також доведення твору до загального відома у спосіб, що надає представникам публіки доступ до твору з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором.

Наведене формулювання терміна «повідомлення твору для за­гального відома» відповідає положенням Договору ВОІВ про ав­торське право і Договору ВОІВ про виконання і фонограми. До прийняття цих міжнародних документів право на повідомлення твору для загального відома не поширювалося на деякі види творів, наприклад на літературні твори, включаючи комп'ютерні програми, що відповідало особливостям таких творів. З іншого бо­ку, фотографічні твори, твори декоративно-прикладного мис­тецтва, графічні твори можуть бути повідомлені для загального відома публіки. Технічний прогрес, зокрема виникнення цифро­вих мереж, зумовив необхідність поширити право на повідомлен­ня твору для загального відома на будь-які твори, навіть тривимірні у голографічній формі, оскільки цифрова форма і сере­довище зробили таке повідомлення для публіки можливим. Відповідні положення містять обидва договори ВОІВ, які включи­ли однаково цю можливість¹.

¹ Відповідно до Договору ВОІВ про авторське право «автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти будь-яке повідомлення своїх творів для за­гального відома... включаючи доведення своїх творів до загального відома таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до таких творів із будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором» (ст. 8).

Відповідно до Договору ВОІВ про виконання і фонограми виконавці і виробники фоно­грам користуються виключним правом дозволяти доведення до загального відома записа­них на фонограми виконань (фонограм) таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до них із будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором (статті 10 і 14).