Глава 5. Об'єкти авторського права

обхідно зазначити, що відсутність факультативних чи обов'язкових формальностей ускладнює охорону прав автора на твір.

Незважаючи на негативне ставлення романо-германської докт­рини авторського права до обов'язкової чи факультативної реєст­рації прав на твір, у випадку порушення авторських прав реєст­рація прав на твір є одним із діючих засобів судового захисту прав автора. Реєстрація прав на твір дозволяє істотно скоротити судові витрати автора, забезпечити позитивний результат розгляду спра­ви за можливого відшкодування витрат на адвоката, а також до­могтися значного відшкодування збитків. Існують і інші позитивні прояви реєстрації прав на твори, що особливо важливо в умовах глобальної цифрової інфраструктури.

На відміну від Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Всесвітня конвенція про авторське право дозво­ляє кожній державі «вимагати дотримання формальностей чи інших умов для набуття і здійснення авторського права на твори, вперше опубліковані на його території, чи на твори його громадян, незалежно від місця їх опублікування».

Єдина можливість виконати вимоги Бернської конвенції про охо­рону літературних і художніх творів і Всесвітньої конвенції про ав­торське право — це визнати принцип незалежності правової охорони творів від виконання будь-яких формальностей. У деяких країнах, що використовують у своїх законах англо-американську доктрину ав­торського права, на відміну від континентальної системи права, до якої належить й Україна, до сформульованих вище ознак щодо набут­тя правової охорони на твори додається вимога виконання формаль­ностей, тобто необхідності здійснення деяких формальностей (реєс­трації прав на твір, депонування твору, нотаріального посвідчення твору). Реєстрація прав на твір і депонування творів використовува­лася ще до Статуту королеви Анни 1709 р. Після приєднання до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів США встановили факультативну реєстрацію прав на твори. Інакше кажучи, і в США дотримання формальностей не обов'язкове і діють сформульовані вище чотири ознаки правової охорони творів¹.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 104—109.

124

125

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 5. Об'єкти авторського права

§ 2. Види об'єктів авторського права

Перелік творів, які належать до об'єктів авторського права, на­ведений у ст. 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторсь­ке право і суміжні права». Слід зазначити, що переліки об'єктів авторського права у зазначених нормативно-правових актах за деякими пунктами не збігаються.

Літературні твори. Під літературними творами розуміють будь-які оригінальні письмові твори художнього, публіцистичного і прикладного характеру. Твір може вважатися літературним навіть у випадках, коли він мало чим нагадує художню літературу або ми­стецтво, наприклад, довідники, технічні інструкції тощо. До літе­ратурних творів належать літературні й режисерські сценарії, лібретто, тексти з музичними творами, статті у газетах і журналах, щоденники, листи.

Відповідно до ст. 433 ЦК України до літературних творів належать і комп'ютерні програми. Звичайні бази даних у вигляді збірників прирівнюються до літературних творів, проте нові види електронних баз даних можуть прирівнюватися не лише до літера­турних творів, а й до об'єктів суміжних прав. Тривалий час до літе­ратурних творів законодавство відносило також усні твори — публічні лекції, доповіді, промови, виступи, звернення, проповіді та ін. При цьому під усними творами спочатку розуміли твори, створені в процесі імпровізації, експромту, які оприлюднюються за допомогою усної мови. Враховуючи складність правової охоро­ни усних творів, у світі почали вводитися обмеження щодо право­вої охорони усних творів: надання правової охорони усним творам залежить від факту попереднього запису таких усних творів у пись­мовій формі. Такі обмеження не означають звуження прав авторів, оскільки будь-якому усному виступу завжди передує підготовка, в тому числі й викладення змісту твору у письмовій формі¹ Проте, згідно зі ст. 2.1. Паризького акта Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, у переліку творів, що охороня­ються, загадуються також усні твори (публічні лекції, проповіді та інші подібні твори).

¹ ЛшщикД. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. — С. 62-64.

126

Наукові твори. Під науковими творами розуміють будь-які оригінальні письмові твори наукового, науково-технічного, на­уково-популярного і прикладного характеру. Враховуючи, що пра­вова охорона твору не залежить від його змісту, наукові твори на­бувають правової охорони в силу факту створення та вираження в об'єктивній формі.

Науковий твір набуває правової охорони не тому, що його зміст має науковий характер, а тому, що він має творчий характер і відображений на матеріальному носії — у книзі, брошурі, статті, дисертації, звіті тощо. Важливим є співвідношення правової охо­рони наукових творів, що передбачена нормами авторського пра­ва, і вимог, що ставлять до таких творів наукові співтовариства, а також відповідні державні експертні установи щодо їх наукового рівня. Головна вимога до наукових творів із боку останніх — це високий рівень змісту, послідовність, творчий розвиток існуючих поглядів і уявлень. Науковий твір не створюється на порожньому місці, а грунтується на попередньому науковому знанні — відкритих, встановлених чи доведених законах, теоріях, методах. Він може уточнювати, розширювати, змінювати закони, теорії, зробити переворот у науковому знанні, довести математичними і логічними методами, експериментальними даними зовсім новий і незвичайний результат, навіть змінити картину світу. Науковим творам завжди передували твори, які не створювали нічого ново­го, а іноді просто вводили суспільство в оману. Необхідно зазна­чити, що в деяких випадках на визнання науковими тих чи інших законів, теорій, думок, відображених у творах, значною мірою впливали погляди та уявлення, що панували в суспільстві. Свого часу будь-яка картина світу, що суперечила геоцентричним по­глядам Клавдія Птолемея, церква визнавала єрессю. Церква за­бороняла твори, в яких викладалися уявлення про геліоцентрич­ну систему світу, і фізично чи морально знищувала людей, що ви­передили свій час, — Джордано Бруно, Миколу Коперніка, Галілео Галілея¹.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 174—176.

127

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Музичний твір складається зі сполучень звуків, створюваних му­зичними інструментами і (чи) голосом. Музика (від грец. musika — мистецтво муз) — це вид мистецтва, у якому засобами втілення ху­дожніх образів певною мірою організовані музичні звуки. Основ­ними музичними елементами і виразними засобами є лад, ритм, метр, темп, динаміка, тембр, мелодія, гармонія, поліфонія, інстру­ментування.

Музика поділяється на вокальну, інструментальну, вокально-інструментальну. Розрізняють музику одноголосну (монодія) і багатоголосну (гомофонія, поліфонія). Музика має багато видів (театральна, симфонічна, камерна, танцювальна, поп-музика, рок-музика) і жанрів (пісня, хорал, танець, марш, симфонія, сюїта, соната). Музичні твори можуть бути як самостійними (без тексту — симфонічна, камерна музика), так і складеними (з текс­том — пісні). Музика може бути основною чи допоміжною (фоно­вою) частиною музично-драматичного, кінематографічного, мультимедійного твору.

Нині в арсеналі композиторів існує широкий набір засобів для створення музики, починаючи від класичних інструментів і закінчуючи електронними, комп'ютерними та мультимедійними лабораторіями, студіями і комплексами. Існує багато комп'ютер­них програм, що допомагають композитору створювати музичні твори, які відрізняються оригінальністю і незвичайністю звучан­ня. Музичні твори охороняються авторським правом, якщо вони виражені в об'єктивній формі, тобто у формі нотного запису чи у формі записаного музичного виконання.

Музичні твори можуть бути частиною складених творів. Основною формою використання музичних творів є їх публічне виконання. Авторське право визнає виключне право лише на мелодію, що за аналогією прирівнюється до композиції і до розвитку ідеї в літературних творах, а не до самої ідеї. Неможли­во отримати правову охорону в межах авторського права на гармонію, оскільки вона являє собою поєднання акордів, кількість яких обмежена. Так само не можна отримати охорону на ритм музичної мелодії. Оскільки одна і та ж мелодія може стати об'єктом різних способів побудови гармонії і зміни ритму,