Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

вим актом закладені правові засади правової охорони результатів науково-технічної, творчої діяльності.

Дещо пізніше у країні були встановлені правові засади створен­ня і використання науково-технічної інформації — законодавець визнав науково-технічну інформацію товаром і об'єктом права інтелектуальної власності (Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р.). У цьому ж році приймається Закон України «Про охорону прав на сорти рослин», який регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням, захи­стом, відчуженням і припиненням права інтелектуальної влас­ності на сорти рослин в Україні.

Значним кроком у розвитку законодавства у сфері інтелекту­альної власності стало прийняття у 1993 р. пакета спеціальних за­конів: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки» та «Про охорону прав на зна­ки для товарів і послуг». У зв'язку з цим зазначене вище «Тимчасо­ве положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» втратило чинність, проте не повністю — у частині, що стосується раціоналізаторських пропозицій, воно залишилося чинним.

Трохи пізніше був прийнятий Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. Крім того Верховна Ра­да України своєю постановою від 19 січня 1995 р. затвердила По­ложення про порядок оформлення та використання прав на вина­ходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять держав­ну таємницю. Це група спеціальних законодавчих актів, які безпо­середньо регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку з наданням правової охорони результатам інтелектуальної творчої діяльності.

Водночас, крім спеціальних законів, набула чинності низка нор­мативних актів України, які певною мірою торкаються питань інте­лектуальної власності. До таких варто віднести Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону атмосферного повітря», «Про телебачення і радіомовлен­ня», Декрет Кабінету Міністрів «Про державне мито», постанови

56

57

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ста­вок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського пра­ва і суміжних прав», «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір», а також постанова, якою затверджено Тимчасове положення «Про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди за фільми, що створюються за державним замовленням на кіностудіях України».

На розвиток зазначених нормативних актів Державним патент­ним відомством України (а пізніше — Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України) бу­ло розроблено і прийнято низку відомчих актів, які регулюють суспільні відносини щодо порядку набуття права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торго­вельні марки тощо. Відповідні правові акти були прийняті і Дер­жавним агентством України з авторських та суміжних прав при Кабінеті Міністрів України.

Цивільний кодекс України (далі — ЦК України), який набрав чинність із 1 січня 2004 p., вперше у національному законодавстві надав формальне визначення права інтелектуальної власності як права особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК Ук­раїни та іншими законами України (ст. 418 ЦК України).