Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

Інтернаціоналізація правової охорони товарних знаків була за­початкована Паризькою конвенцією про охорону промислової власності, адже товарний знак вважався одним із об'єктів остан­ньої. Трохи пізніше була підписана Мадридська угода про міжна­родну реєстрацію знаків (1891 p.), якою був утворений спеціальний союз для країн — членів Паризької конвенції.

Зазначена Угода передбачає міжнародну реєстрацію товарних знаків у Міжнародному бюро ВОІВ у Женеві. За цією Угодою таку реєстрацію може здійснити лише громадянин країни — члена Па­ризької конвенції або заявник, який має місце проживання чи дійсне і нефіктивне промислове або торговельне підприємство на території країни — члена Конвенції. Заявник спочатку повинен заявити свій знак у національному чи регіональному (Бенілюкс) відомстві по товарних знаках у країні походження. Лише після цього заявка на міжнародну реєстрацію може бути подана через національне відомство.

Міжнародна реєстрація публікується органом, що її здійснює (Міжнародне бюро ВОІВ), і про це повідомляються країни, в яких заявник бажає одержати охорону свого знака. Протягом року від дати реєстрації кожна з цих країн має право відмовити у наданні такої охорони, відповідним чином обгрунтувавши свою відмову. Якщо протягом року така відмова не буде заявлена Міжнародному бюро ВОІВ, реєстрація набуває чинності національної реєстрації у тих країнах, що були зазначені в заявці.

Міжнародна реєстрація надає власнику знака низку переваг. Замість заявок, які мав би подати заявник у кожну із країн, у яких він бажає одержати охорону свого знака, він подає лише одну заявку (французькою мовою), сплачуючи мито лише за однією заявкою. Міжнародна реєстрація може бути продовжена за таких самих умов на 20 років.

16 липня 1994 р. між Україною та Європейськими Співтовари­ствами та їх державами-членами була укладена Угода про партнер­ство та співробітництво. У 2004 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».

52

53

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

Визначальне значення у досягненні належного рівня захисту прав інтелектуальної власності відводиться в актах законодавства Європейського Союзу. Провідною для розбудови законодавства ЄС щодо інтелектуальної власності є політика Спільноти щодо скасу­вання перешкод вільному руху товарів з метою створення внут­рішнього ринку, забезпечення конкурентоспроможності на внутрішньому ринку, зближення національних законодавств дер-жав-членів до межі функціонування спільного ринку, збереження та охорони культурного надбання європейського значення, спри­яння дослідженням та технологічному розвитку¹.

Питання для самоконтролю:

1. Які складові інтелектуальної діяльності ви можете назвати?

2. Що ви розумієте під поняттям «науково-технічний прогрес»?

3. Що таке «творча діяльність»? Які результати творчої діяль­ності ви можете назвати?

4. Як ви розумієте поняття «інтелектуальна діяльність»?

5. Які об'єкти інтелектуальної діяльності ви можете назвати?

6. Які особливості літературно-мистецької та науково-технічної діяльності ви можете назвати?

7. Що собою являють засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів, послуг?

8. Які етапи становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності ви можете назвати?