§ 3. Твори, які не є об'єктами авторського права

Будь-яке законодавство виокремлює деякі категорії об'єктів, що не визнаються об'єктами авторського права, відповідно — не

¹ У законодавстві більшості країн СНД під базою даних розуміється електронна база даних, оскільки тільки вона може оброблятися за допомогою комп'ютера. Однак залишається не врегульованим питання, чи можна розуміти під «даними» зведення про що-небудь, тобто інформацію як таку, чи значення терміна «дані» ширше. Зміст цього терміна дуже важли­вий, оскільки від цього залежить, які об'єкти може включати база даних і, насамперед, чи є серед них об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Згадування «статей, розрахунків» означає, що бази даних можуть включати твори чи їх частини. Визначення бази даних як одного з найбільш розпов­сюджених об'єктів права інтелектуальної власності містить як окремий випадок збірки, складові і спільні твори. Справа в тім, що збірки, складені і роздільні спільні твори являють собою інші сукупні твори чи частини з них, тоді як бази даних можуть містити не тільки твори і не тільки частини з них. У визначенні прямо встановлено, що база даних — це компіляція матеріалів, даних, інформації. Інакше кажучи, у базі даних можуть бути не тільки твори чи частини з них, але і будь-які інші об'єкти, що завжди можна віднести до ма­теріалів, даних, інформації. Отже, база даних може містити будь-які об'єкти авторського права і суміжних прав, а в деяких випадках і результати науково-технічної творчості. Сучасні міжнародні норми правової охорони баз даних містять низку важливих положень щодо них, а саме:

• підлягають правовій охороні креативні бази даних, які за підбором і розміщенням ма­теріалу являють собою результат інтелектуальної, творчої діяльності;

• правова охорона баз даних не поширюється на самі дані або матеріали, які складають їх зміст;

• правова охорона баз даних, які включають об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, набувається лише у тому випадку, якщо розробник або укладач бази даних отримав дозвіл від правовласника на включення до бази даних об'єктів або їх частин, права на які належать йому;

• поняття бази даних не поширюється на комп'ютерну програму, за допомогою якої може здійснюватися електронний доступ до матеріалів бази даних;

• назви електронних баз даних зазвичай підлягають правовій охороні як торговельні марки;

• вимагається ліцензія на базу даних;

• встановлюється режим прокату баз даних.

підлягають правовій охороні. Зазвичай законодавством про ав­торське право (ст. 434 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про ав­торське право і суміжні права») дві категорії об'єктів визнаються такими, що не підлягають правовій охороні. По-перше, це особли­ва категорія творів, яким за законом не надається правова охоро­на. По-друге, це особлива категорія реально існуючих об'єктів, що виражаються, відображаються, втілюються у творах.

Правова охорона не поширюється переважно на такі види об'єктів:

• офіційні документи (закони, судові рішення, інші тексти за­конодавчого, адміністративного і судового характеру), а також їх офіційні переклади;

• державні символи і знаки (прапор, герб, гімн, ордени, гро­шові й інші знаки);

• повідомлення про новини дня або інші факти, що мають ха­рактер звичайної прес-інформацїї, навіть якщо вони виражені, відображені, пояснені чи втілені у творі.

Віднесення зазначених об'єктів до таких, що не охороняються авторським правом, належить до дискусійних питань теорії ав­торського права¹.

¹ Проблема полягає у тому, що, на думку деяких науковців, повне виведення з-під правової охорони як об'єктів авторського права перерахованих об'єктів не є раціональним, тому що багато таких об'єктів мають своїх авторів, імена яких відомі, за винятком об'єктів народної творчості. Всі офіційні документи, державні символи і знаки, теорії, формули, методи роз­робляються конкретними особами // Сударков С. А. Основы авторского права. - Минск: Амалфея, 2000. - С. 122.

Так, на деякі об'єкти, перераховані вище, дійсно цілком можна поширити принципи охо­рони творів, створених на замовлення або у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Це жодною мірою не обмежило б їхнє використання, в той час як автори цих творів набули б статусу суб'єктів інтелектуальної власності. Проте зміст права інтелектуальної власності на вказані об'єкти повинні складати лише особисті немайнові права — право на ім'я і право на захист репутації тощо. Нині у переважній більшості випадків автори і розробники законо­проектів та інших правових документів є невідомими. Надання особистих немайнових прав розробникам подібного роду творів могло б підвищити якісний рівень актів законодавства, оскільки на сьогодні розробники не мають ніяких прав на результати своєї пращ. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів дозволяє своїм країнам-членам не надавати правової охорони офіційним текстам законодавчого, адміністративного і судово­го характеру й офіційним перекладам таких текстів. Закони про авторське право і суміжні права цих країн використовують надану можливість. Такі норми введені для забезпечення вільного поширення подібних документів на території держави. Разом з тим, необхідно зазначити, що в деяких країнах існують певні обмеження на відтворення і поширення текстів законодавчого, адміністративного і судового характеру. Наприклад, у Республіці Білорусь для формування баз даних правової спрямованості, що містять документи

144

145

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Відповідно до ст. 434 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» державні символи і знаки не є об'єктами авторського права. Такий режим не випливає ані з Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ані з Угоди ТРІПС.

Проте регулювання режиму правової охорони таких символів і знаків міститься в Паризькій конвенції про охорону промислової власності, відповідно до якої країни Паризького Союзу погодили­ся «відхиляти чи визнавати недійсною реєстрацію прав і забороня­ти шляхом відповідних засобів використання без дозволу компе­тентних органів як торговельних марок чи як елементів цих марок гербів, прапорів та інших державних емблем країн Союзу» (п. 1а ст. 6^ter). Пункт 3 «а» цієї ж статті регулює застосування викладених принципів, відповідно до яких зазначені позначення держави спрямовуються до ВОІВ для подальшого оповіщення інших членів Паризького Союзу.

Країни — члени Паризької конвенції про охорону промислової власності включають аналогічні положення у своє національне за­конодавство. Наприклад, відповідно до Закону України «Про охо­рону прав на знаки для товарів і послуг» не допускається реєстрація прав на торговельні марки, що складаються тільки з по­значень, що представляють собою державні герби, прапори й емб­леми, офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, нагороди й інші знаки відмінності.

Проте такі позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що не мають правової охорони, якщо на те є

законодавчого, адміністративного чи судового характеру, необхідна спеціальна ліцензія. Ліцензія потрібна і для опублікування таких творів. Введення таких обмежень на обнароду­вання творів правового характеру передбачає контроль за якісним рівнем оприлюднених матеріалів. // Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 124. Можна навести й інші приклади. Так, деякі законодавства включають у перелік обмежень авторським правом вільне використання офіціальних документів (наприклад, Сальвадор, ст. 39; Гондурас, ст. 53; Мексика, ст. 21.1; Уругвай, ст. 45) і новини дня (наприклад, Арген­тина, ст. 28.2; Бразилія, ст. 49-І.Ь; Колумбія, ст. 34; Гондурас, ст. 45.а; Парагвай, ст. 12.1; Домініканська Республіка, ст. 33; Уругвай, ст. 45.3; Венесуела, ст. 48).

Не підпадають під охорону авторським правом офіційні документи та новини дня, окрім України, також у Перу (статті 64, 65), Коста-Ріка (ст. 67) й ін. // Липцик Д. Авторское пра­во и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — M.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002.-С. 204.