Глава 23. Права на раціоналізаторські пропозиції

роль, не менш важливими є і моральні стимули. Це визнання осо­бистих досягнень, творча самореалізація, задоволене почуття справедливості, причетності до життя підприємства і процесу при­йняття рішень. Мотивацією виступають також підвищення безпе­ки, турбота про благоустрій робочого місця.

Останнім часом все більше раціоналізаторських пропозицій надходить від працівників, що об'єдналися в невеликі групи (ана­лог наших творчих бригад). Перевага таких груп у тому, що спільні знання і досвід дозволяють їм генерувати більше ідей та ефек­тивніше доводити їх до впровадження. Сама атмосфера в таких групах стимулює творчу активність. Все більше фірм, розуміючи ці переваги, сприяють їхньому створенню. Вони ведуть свій початок від відомих «гуртків якості», які з'явилися в Японії ще на початку 60-х років минулого століття. Цей рух охопив не тільки фабрики і заводи, але й торгівлю, різні установи і контори, поширився на інші країни. Так, за дослідженням, 52 % великих американських компаній, що нараховують понад 10 тис. працівників, мають групи або гуртки раціоналізаторів.

У Чехії і Словаччині одержала поширення і така форма, як організація курсів раціоналізаторів і новаторів у навчальних закла­дах, на виробництві, у наукових і технічних інститутах. Заняття ведуть винахідники, фахівці, науковці.

У Німеччині адміністрація деяких підприємств пропонує працівникам перелік виробничих завдань, які бажано було б вирішити.

У цілому аналіз закордонної практики організації та стимулю­вання раціоналізаторської діяльності дозволяє виокремити такі складові цієї роботи:

■ добре продумана нормативна база;

• система грошової винагороди, що дійсно заохочує раціоналі­заторів;

• використання широкого спектра моральних стимулів;

• заохочення колективної технічної творчості;

• стимулювання осіб, які сприяють упровадженню;

• підтримка авторів-початківців, пропозиції яких ще не викори­стовуються, однак свідчать про їхню творчу активність;

480

16 7-259

481

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

• застосування активних форм роботи з раціоналізаторами;

• система навчання, обмін досвідом, надання тем для розробки;

• активна популяризація раціоналізаторства, чітка організація, відкритий доступ до необхідної інформації;

• підтримка нормальних відносин між адміністрацією і праців­никами, у тому числі в особі профспілок, тому що успішне здійс­нення таких програм можливе лише в атмосфері співробітництва.

§ 2. Поняття та критерії охороноздатності раціоналізаторської пропозиції

Як уже зазначалося, поряд із винаходами та корисними моделя­ми велику роль у науково-технічному прогресі відіграють раціона­лізаторські пропозиції. Вони є найбільш масовим об'єктом прав інтелектуальної власності (технічної творчості). За їхньою допомо­гою вносяться удосконалення до вже відомих технологічних, технічних чи організаційних рішень, здійснюється модернізація діючого обладнання, усуваються недоліки в роботі конструкторів, проектувальників тощо.

Законодавче визначення раціоналізаторської пропозиції даєть­ся у главі 41 «Право інтелектуальної власності на раціоналіза­торську пропозицію» ЦК України. Згідно зі ст. 481 раціоналіза­торською є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріаль­ний об'єкт або процес.

Аналогічне поняття раціоналізаторської пропозиції містилося і у п. 9 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів прав промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні 1992 р. Відповідно до нього раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для юридичної особи, якій вона подана, і передбачає створення чи зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовування техніки або складу матеріалу.

У наведених визначеннях не тільки вказуються критерії охоро­ноздатності, а й перераховуються конкретні види пропозицій, які