Глава 12. Захист авторського і суміжних прав

У Всесвітній конвенції про авторське право не міститься чітко сформульованих положень про примусові заходи, але вони випли­вають зі змісту п. 1 ст. 1, відповідно до якого Договірні держави зобов'язуються «вживати всіх заходів щодо забезпечення відпо­відної й ефективної охорони прав...» і застосовувати норму національного режиму.

Відносно правопорушень у сфері авторського права і суміжних прав питання про примусові заходи є однією з найбільш важливих процесуальних проблем, що виникає й стосується однаковою мірою авторів, артистів-виконавців або виконавців, продюсерів і в цілому всіх, хто уповноважений використовувати твори й про­дукцію, що є результатом інтелектуальної діяльності.

Щодо предмета примусових заходів, їхнього призначення, то мова йде головним чином, з одного боку, про заходи, спрямовані на збереження майна: а) для того, щоб перешкодити здійсненню незаконних дій або ж щоб їх припинити; б) для того, щоб гаранту­вати виконання судового рішення і в) для того, щоб зберегти або попередити правопорушення, а з іншого боку, вжити заходів щодо збереження доказів.

Коли є підозри або докази, що акти піратства відбуваються, ко­рисно вжити заходів примусу без змагального розгляду — незалеж­но від того, чи це передбачуваний порушник або треті особи.

Якщо зіставити статті 62² ЦПК України 1963 р. і 43² ГПК України з положеннями статей 52, 53 Закону України «Про авторське право й суміжні права», варто констатувати, що розроб-лювачі закону більш ретельно проробили питання про запобіжні заходи, в першу чергу щодо їхнього змісту. Наприклад, п. 1 ст. 62² ЦПК України 1963 р. передбачає такий запобіжний захід, як огляд приміщень, у яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав. Пункт «є» ст. 52 Закону більш детально виписує цей запобіжний захід — інспектування виробничих приміщень, складів, техно­логічних процесів і господарських операцій, пов'язаних із вироб­ництвом екземплярів твору, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення або загрозу порушення ав­торського права або суміжних прав. Разом із тим, якщо в цілому оцінювати якість правового регулювання застосування примусо-

308

309

Р озділ II. Авторське право і суміжні права

вих заходів у законодавстві України, то варто зробити висновок, що вони практично не містять положень, які дозволили б заінтере­сованій особі зібрати необхідні докази для обгрунтування своїх по­зовних вимог.

Практично у всіх положеннях Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо виду заходів примусу вже заздалегідь ніби презумується доведеність факту порушення авторського пра­ва, у той час як застосування самих заходів спрямоване здебіль­шого на збір доказів, що підтверджують таке порушення.

Можливість застосування запобіжних заходів при порушенні авторського або суміжних прав випливає також із положень ч. 2 ст. 432 ЦК України.

Якщо звернутися до закордонного досвіду щодо правового ре­гулюванню подібних процедур, то до примусових заходів без зма­гального розгляду належать заходи такого характеру:

• накладення арешту або секвестру (заборона або обмеження права користуватися яким-небудь майном за рішенням держав­них органів) на піратські екземпляри, предмети й засоби, які ви­користовувалися для їхнього випуску або додання їм товарного виду;

• інвентаризація, опис і накладення секвестру на один із кон-трафактних екземплярів. Якщо це є неможливим у силу їхніх особ­ливих властивостей, то це можна замінити фотографіями вилуче­них екземплярів, зроблених під усіма необхідними ракурсами з метою його адекватного визначення без завдання їм шкоди в присутності експертів, що виконують процесуальну дію;

• опечатування приміщень, де виготовляються, доводяться до товарного вигляду або зберігаються контрафактні екземпляри;

• розпорядження тому, хто зберігає ці предмети, надати такі дані:

1. прізвище й місце проживання того, хто їх йому замовив, про­дав або передав, і дата замовлення, продажу або ж передачі із пред'явленням бланка замовлення, рахунки або квитанції про відповідну доставку;

2. кількість витрачених і проданих одиниць і їхню ціну, з надан­ням рахунка або квитанції про відповідний продаж;

310