§ 4. Право на наукове відкриття

Відповідно до ст. 458 ЦК України автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Слід зауважити, що, з одного боку, ніхто не може перешкоджа­ти автору у реалізації цих прав, а з іншого — ніхто не може зо­бов'язати автора відкриття надати йому своє ім'я чи спеціальну назву. Право на використання свого імені у всіх сферах діяльності особи належить до особистих немайнових прав особи. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах свої діяльності. Такою сферою діяльності може бути і наукова сфера, сфера, у якій ство­рюються об'єкти інтелектуальної власності, зокрема — наукові відкриття.

¹ Наприкінці XX ст. було виявлено низку (66) не відомих раніше закономірностей і законів природи, зокрема: «Закономірність утворення алмазів», що стала основою науково розра­хованого процесу синтезу алмазів у світовому промисловому виробництві (диплом № 101); «Закономірність передачі енергії при ударі», що стала основою нового напрямку в створенні машин ударної дії (диплом № 13) тощо.

Глава 22. Правова охорона наукових відкриттів

Водночас відповідно до ст. 458 правом автора є надання від­криттю власного імені або спеціальної назви. Надання об'єкту ін­телектуальної власності імені творця не є дією, тотожною зазна­ченню імені автора. Право автора має абсолютний і виключний характер. Ніхто не може претендувати на зроблене ним відкриття і воно завжди буде пов'язане з його ім'ям. Водночас відповідно до ч. З ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності допускається без її згоди. Тобто у випад­ку ненадання автором відкриття свого імені інші особи мають пра­во згадувати ім'я автора відкриття при висвітленні його діяль­ності¹.

Згідно з ч. 2 ст. 458 ЦК України право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

Оскільки на сьогодні відсутній спеціальний закон, який би регулював правовий режим відкриттів², існують питання, що вимагають пояснень.

Зокрема, не врегульованим є питання щодо юридичної визна­ченості моменту встановлення правової охорони наукового відкриття, оскільки не збігаються момент здійснення наукового відкриття та момент отримання автором диплома.

Як уже підкреслювалося, важливою умовою охороноздатності наукового відкриття є його наукова новизна, яка встановлюється за датою пріоритету. Особливістю правової охорони наукового від­криття є те, що його пріоритет визначається за датою, коли впер­ше було сформульоване наукове положення, що заявляється як наукове відкриття, або за датою опублікування цього положення в будь-яких виданнях, або за датою, коли це наукове положення бу­ло повідомлене третім особам будь-яким іншим чином. Якщо з тих чи інших причин у заявочних матеріалах про наукове відкриття

¹ Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. — Т. 1. — С 761-762. У Верховній Раді України IV скликання підготовлено проект Закону України «Про охоро­ну прав на наукові відкриття». У проекті визначаються порядок надання правової охорони науковим відкриттям, його норми спрямовані на охорону особистих немайнових і майно­вих прав авторів наукових відкриттів.

462

463

Розділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

такі відомості відсутні, то пріоритет наукового відкриття повинен визначатися за датою надходження заявки на видачу диплома¹.

Диплом на наукове відкриття є документом, що підтверджує право на відкриття. Він повинен видаватися на ім'я автора і засвідчувати: визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу відкриттям; пріоритет наукового відкриття; авторство на наукове відкриття.

До сьогодні дипломи на наукові відкриття надавалися авторам у період із 1947 р. по 1991 р. Вітчизняні автори реєструвалися Асоціацією авторів наукових відкриттів України з 1992 р. по 2004 р.² Зазначена Асоціація є Всеукраїнською громадською організацію вчених, науково-технічних працівників і спеціаліс­тів — авторів наукових відкриттів України.

Не врегульованим є визначення правового режиму використан­ня наукового відкриття третіми особами. Внаслідок цього окрім автора, який безпосередньо має право використовувати його у своїх подальших наукових дослідженнях, будь-які інші особи мо­жуть будь-коли й у будь-який спосіб використовувати отримані результати. При цьому неврегульованим є питання виплати вина­городи авторові відкриття за умови використання наукового відкриття третіми особами.

Отже, не визначеним є майнове право автора щодо отримання винагороди за відкриття. Хоча таке майнове право на отримання винагороди у порядку та розмірах, визначених законодавством, автор відкриття повинен мати.

У цілому існує прогалина щодо можливості автора наукового відкриття реалізовувати свої майнові права інтелектуальної влас­ності, визначені ч. 1 ст. 424 ЦК України.

Водночас у цьому контексті слід ще раз підкреслити, що сама природа наукових відкриттів виключає визнання за автором

¹ Підопригора О. Наукове відкриття в Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. — 2003. - № 7.

² Як довів системний аналіз, на 1 січня 1994 р. за результатами наукової експертизи одержа­ ли визнання і внесені до Державного реєстру відкриттів 403 наукові відкриття (31 з них — вчених України) в усіх галузях природознавства, що стали значним внеском у вітчизняну і світову науку. При цьому більше половини з них (близько 69 %) становлять відкриття, на базі яких створені принципово нові технічні рішення.