Розвідані газові запаси відпрацьовані на 61 %, у тому числі по ро­довищах, що розробляються, — на 68 %.

Україна — одна з найбільших у світі країн — споживачів при­родного газу. Однак обсяги власного газовидобутку недостатні.

Для газової промисловості України, як і для нафтовидобувної, характерною рисою була тенденція падіння обсягу видобутку. Знач­ною мірою це явище вдалося призупинити. Тому за період з 1995 р. обсяг газовидобутку майже не змінився, залишаючись на рівні, бли­зькому до 18 млрд м³ (табл. 3.17).

Таблиця 3.17

Показники розвитку газової промисловості україни у 1990,1995,2000 pp.

Проте деякі чинники, що зумовили минулу тенденцію, зберег­лися. До них належать насамперед недостатній приріст газу, ви­снаження основних родовищ, складні гірничо-геологічні парамет­ри розташування продуктивних пластів, невиправдано повільне впровадження новітніх технологій (що характерно і для нафтовидо­бутку), обмеженість частини запасів щодо їх розробки внаслідок низької продуктивності пластових порід на окремих ділянках тощо.

Видобуток природного газу (як і нафти) розміщений головним чином у Східному нафтогазоносному регіоні. Питома вага цього регіону в загальних обсягах газовидобутку за 1990, 1995 і 2000 рр. становить відповідно 92,5, 89,0 і 87,1 %.

Становище із забезпеченням України природним газом багато в чому аналогічне ситуації із забезпеченням нафтою. Обсяги влас­ного газовидобутку недостатні для покриття потреби в газі — у загальному газоспоживанні вони становили в 1990, 1995 і 2000 рр. відповідно 23,7, 21,4 і 24,7 % за недостатньої диверсифікованості газо джерел.

Баланс формування і розподілу ресурсів природного газу в Україні наведено у табл. 3.18.

292

Таблиця 3.18

Баланс формування та розподілу ресурсів природного газу в україні у 1990,1995,2000 pp., млрд м3

Україна має у своєму розпорядженні потужну і розгалужену газотранспортну систему. Загальна довжина газопроводів пере­вищує 35 тис. км, у тому числі: магістральні газопроводи — по­над 23 тис. км, газопроводи-відводи — 12 тис. км. Кількість ком­пресорних станцій, обладнаних газоперекачуючими агрегатами трьох типів (з газотурбінним, електричним і газомоторним при­водом), — близько 125. Кількість газорозподільчих станцій досяг­ла 1330. їх проектна річна потужність на вході в Україну становить 290, а на виході з неї — 170 млрд м³ газу. Експлуатується 13 під­земних сховищ газу потужністю 30 млрд м³ газу на рік.

По українській газотранспортній системі здійснюється транзит російського газу (до 120 млрд м³ щорічно) у Центральну і Західну Европу, а також у деякі країни СНД (з відповідною оплатою пос­луг природним газом). Разом з тим газотранспортна система Украї­ни загалом зношена на 17—20 %. Близько 33 % магістральних газо­проводів експлуатується від 23 до 48 років (нормативний строк служби труб — 33 роки).

Крім того, більше 60 % газоперекачуючих агрегатів відпрацюва­ли свій ресурс, три чверті з них морально застарілі, не відповідають екологічним вимогам тощо. Вадою є неекономічність газотранспорт­ної системи. На її експлуатацію щорічно витрачається 7—8 млрд м³.

У перспективі необхідно забезпечити стабілізацію обсягів ви­добутку газу. Напрями вирішення цієї проблеми фактично ті са­мі, що й в нафтовидобутку: досягнення приросту газових запасів, які в 2—3 рази перевищують його видобуток, за рахунок відповід­них геофізичних досліджень та пошуково-розвідувального бурін­ня; підвищення технічного рівня і ефективності всіх стадій про-

293