Структура господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною характеризується значно вищою часткою промисловості у ВДВ району. Питома вага всіх інших галузей матеріального ви­робництва у ВДВ району нижча середніх показників по країні, при цьому частка сільського господарства у ВДВ району в 2 рази ниж­ча, ніж у цілому по Україні. При раціоналізації територіально-господарських пропорцій пріоритетним у розвитку регіональної структури економіки Донецького економічного району повинні бути сільське господарство, транспорт і зв'язок, галузі соціальної сфери за умови збереження промислової орієнтації регіону. Для зменшення територіально-господарських диспропорцій Донбасу необхідно швидшими темпами залучати в суспільне виробництво значний господарський потенціал Луганської області.

Частка економіки Донбасу в цілому у ВДВ України — 17,0 %, з якої 51,5 % припадає на промисловість. Також помітні частки у ВДВ району вносять такі галузі, як сільське господарство — 7,4 %, транспорт та зв'язок — 11,3, галузі сфери обігу — 8,1% (табл. 4.3).

Промисловість. Донецький економічний район вирізняється розвинутим промисловим виробництвом, особливо галузей важ­кої промисловості, яке сформувалося під впливом специфічного природно-ресурсного потенціалу району. У 2000 р. частка палив­ної промисловості і чорної металургії району в галузевій струк­турі виробництва промислової продукції майже у 2 рази переви­щувала середні показники по країні. Найбільшу питому вагу у промисловому виробництві Донецької області має чорна металур­гія — 52,3 %, а в Луганській — паливна промисловість — 30,7%. Питома вага всіх інших галузей промислового виробництва ра­йону в його структурі нижча, ніж у середньому по Україні. Крім вище згаданих галузей, Донецька область вирізняється розвину­тим машинобудуванням і металообробкою, електроенергетикою, потужним хімічним комплексом, а Луганська — машинобуду­ванням і металообробкою та харчовою промисловістю, хоча час­тка останньої в промисловому виробництві регіону нижча більш як у 2 рази, ніж у середньому по Україні. Удосконалення струк­тури промислового виробництва Донбасу необхідно проводити в напрямку зростання частки легкої, нафтохімічної, харчової галу­зей та промисловості будівельних матеріалів (табл. 4.4).

Промисловий комплекс Донецького економічного району спеціалізується на випуску продукції важкої промисловості, зок­рема паливної промисловості — 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії — 42,3 %. У цілому Донбас виробляє більше чверті промислової продукції країни. Крім названих ви-

662

ще, галузями спеціалізації району є різнопрофільне, але переваж­но важке матеріаломістке машинобудування та металообробка — 15,0%, яке представлене виробництвом гірничо-шахтного устат­кування, а також станко- і приладобудуванням, транспортним машинобудуванням, виробництвом обладнання для переробних галузей АПК і легкої промисловості, будівельних матеріалів. Ча­стка хімічної та нафтохімічної галузі у промисловості району нижча, ніж у середньому по Україні —- 5,0 % проти 5,8 %. Най­більш розвиненим у галузі є коксохімічне та нафтохімічне вироб­ництва, випуск мінеральних добрив та іншої продукції неоргані­чної хімії, гумотехнічна промисловість. Недостатній розвиток у районі мають переробна галузь АПК — харчова — 7,7 % від вироб­ництва в країні, а також кольорова металургія — 13,7, деревооб­робна та целюлозно-паперова — 7,7, легка промисловість — 6,2 %.

Таблиця 4.4

Територіально-галузева структура промисловості донецького економічного району в 2000 р.

663

Це єдиний район країни, у структурі промисловості якого част­ка паливної галузі вища (19% загального обсягу промислової продукції), ніж машинобудування. У кам'яновугільній галузі функ­ціонує більше 200 підприємств з видобутку (в основному підзем­ним способом) та близько 60 підприємств зі збагачення вугілля. Багато шахт практично відпрацьовані, вугледобування ведеться на економічно неефективних великих глибинах.

На території району знаходиться близько 30 % електростанцій України. Енергетика працює на місцевому вугіллі і привізному мазуті та газі. На базі кількох потужних ГРЕС і багатьох ТЕС створене найбільше в країні енергооб'єднання «Донбас».

На місцевому коксовому вугіллі та рудній сировині Придніп­ров'я в Донецькому районі розвивається чорна металургія. За об­сягом товарної продукції — це провідна галузь промисловості району, де виробляється 47 % продукції промислового комплек­су. У 2000 р. тут було вироблено 46 % металургійної продукції України. Економічний район посідає друге місце в Україні за цим показником. У територіальній організації цієї галузі сформувався великий Донецький металургійний район з основними центрами: Донецьк (ВАТ «Донецький металургійний завод», ВАТ «Донецьк-металопром»), Макіївка (ВАТ «Макіївський металургійний ком­бінат»), Маріуполь (ВАТ «Маріупольський металургійний комбі­нат ім. Ілліча», ТОВ «Маріупольсталь») і декілька територіально розрізнених центрів. Металургія району — важливе складова експортного потенціалу України.

Кольорова металургія представлена Артемівським заводом з обробки кольорових металів, Донецьким заводом алюмінієвих профілів, Стахановським заводом феросплавів, ВАТ «Укрцинк» (м. Константинівка), «Донецьквторцветмет» та ін.

Машинобудування посідає третє місце в структурі промисло­вості. У районі виробляється близько 15 % товарної продукції цієї галузі країни. Тут переважає важке, металомістке машинобуду­вання, виробляється обладнання для вугільної, енергетичної, ме­талургійної, чорнорудної, легкої і харчової промисловості. Роз­винуте суднобудування, сільськогосподарське машинобудування. Функціонують підприємства з виробництва обчислювальної тех­ніки, електротехніки, приладобудування та ін. Центри галузі ду­же численні і розміщені у великих містах регіону: Донецьку (ВАТ «Донецькгірськмаш», ВАТ «Донецький машзавод», ВАТ «Донецький машинобудівний завод гірсько-прохідної техніки», АТЗТ «Донмашобладнання»), Макіївці (ЗАТ «Макіївський завод шахтної автоматики»), Маріуполі (ВАТ «Маріупольський завод

664

технологічного обладнання», ВАТ «Маріупольська сільхозтехні-ка»), Луганську (ХК «Луганськтепловоз», ВАТ «Луганський за­вод гірського машинобудування», ЗАТ «Луганський машинобу­дівний завод ім. Пархоменка», ЗАТ «Луганський верстатобудів­ний завод»), Горлівці (ВАТ «Горлівський машинобудівний завод»), Краматорську (ВАТ «Краматорський завод важкого верстато­будування»), Сєвєродонецьку (ВАТ «Сєвєродонецький завод при­ладобудування») та ін.

До провідних галузей промисловості Донецького району на­лежать також коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає більше, ніж 50 % продукції коксової галузі України. Хімія включає гірничо-хімічну промисловість, яка пра­цює на місцевій сировині — кам'яній солі, газовому вугіллі, вап­ні тощо. Добре розвинено виробництво соди, мінеральних добрив і кислот, хімічних реактивів, лакофарбова промисловість та ін. Хімічна промисловість економічного району представлена також виробництвом капролактаму, пластмас, синтетичних смол, гумо-технічних виробів та ін. Основні центри хімічної промисловості: Лисичанськ (AT «Лисичанськнафтооргсинтез», ВАТ «Лисичансь-ка сода»), Сєверодонецьк (ВАТ «Сєвєродонецький Оргхім»), До­нецьк (ВАТ «Донецький завод хімічних реактивів», АТЗТ «До­нецький хімічний завод»), Маріуполь (ВАТ «Маркохім») та ін.

Комплекс важкої промисловості доповнюється промисловістю будівельних матеріалів. Міжрегіональне значення має виробниц­тво скла віконного, цементу, облицювальних плиток. Переважно на місцевий ринок працює виробництво залізобетонних виробів, стінових, покрівельних матеріалів, бетонних блоків та ін. Дере­вообробна промисловість використовує переважно привізну си­ровину, центрами меблевого виробництва є Донецьк (ВАТ «До-нецькбудматеріали»), Луганськ (ВАТ «Луганськбудматеріали»), Слов'янськ (ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат») та ін.

Легка промисловість включає текстильну, трикотажну, швей­ну, шкіряно-взуттєву. Основні центри виробництва знаходяться у великих містах: Донецьку, Луганську, Маріуполі, Макіївці, Арте-мівську та ін.

Агропромисловий комплекс. Донецький економічний район неспроможний повністю забезпечити свої потреби в продоволь­чій продукції, оскільки споживання більшості її видів перевищує за обсяги виробництва. Однак він має високоінтенсивний агро­промисловий комплекс, у структурі якого вирізняються: сільське господарство, харчова промисловість і виробничо-соціальна ін­фраструктура АПК. Галузі із забезпечення АПК засобами вироб-

665