Транспортна робота залежить від обсягів перевезених ванта­жів та кількості пасажирів, а також їх середньої дальності переве­зень. При цьому середня дальність перевезень, особливо, вантажів, часто є визначальною у формуванні пасажирообігу і, особливо вантажообігу. У 2000 р. середня відстань перевезення 1 т вантажу становила: на залізничному транспорті — 484 км, автомобіль­ному — 21 км, трубопровідному — 852 км, морському — 1362 км, річковому — 706 км, повітряному — 2403 км.

Основні показники роботи транспорту наведено в табл. 3.71.

З 1990 р. по 2000 р. обсяги перевезення вантажів в Україні різ­ко скоротилися: з 6,3 млрд т до 1,5 млрд т, тобто більш ніж у 4 ра­зи. Це обумовлено падінням виробництва промислової і сільсько­господарської продукції, зменшенням видобутку мінеральних ре­сурсів, а також скороченням міждержавних економічних зв'язків. Скорочення перевезень відбулись на всіх видах транспорту, але найбільші — на водних видах, зокрема на річковому — в 8,3 раза, а на морському, який відіграє надзвичайно важливу роль у зв'язках з країнами Америки, Африки, Середземномор'я, Південної та Схід­ної Азії, — у 7,6 раза. Максимальні скорочення абсолютних обся­гів перевезень вантажів відбулись на автомобільному (з 4,9 млрд т до 0,9 млрд т) та залізничному (з 974 млн т до 357 млн т) видах транспорту.

У 2000 р. найбільший обсяг перевезень припадав на автомобіль­ний (61,3 %), залізничний (23,3 %) і трубопровідний (14,4%) види транспорту. Частка інших видів транспорту була значно меншою. Так, у морських портах перероблено лише 9,2 тис. т експортно-імпортних та транзитних вантажів (0,5 %).

Зменшення обсягів перевезення вантажів вплинуло і на скоро­чення вантажообігу: з 1039 млрд ткм в 1990 р. до 394 млрд т км в 2000 р. Провідна роль тут належить трубопровідному (47,6 % всього вантажообігу) та залізничному (43,8 %) видам транс­порту. Інші види транспорту внаслідок дуже малої середньої дальності (автомобільний) та невеликих обсягів перевезення вантажів (морський та річковий) відіграють незначну роль у вантажообігу.

Транспорт відіграє важливу роль у перевезенні пасажирів усередині міст, регіонів та в міжміських, міжрегіональних і міждержавних зв'язках. За 1990—2000 pp. кількість перевезених пасажирів в Україні скоротилась майже в 3 рази і становила в 2000 р. 3,11 млрд осіб. Це пояснюється як скороченням абсолют­них показників чисельності населення держави, так і різким зменшенням його мобільності, особливо в приміській зоні вели-

516

ких міст і в міжміському сполученні та в міждержавних зв'яз­ках. Найбільші скорочення були на авіаційному (у 15 разів), річ­ковому (9,5 раза), та морському (6,5). Суттєві скорочення (у 3,2 ра­за) мав автомобільний транспорт. Негативно вплинуло також на скорочення поїздок населення підвищення цін на квитки, особ­ливо на авіатранспорті, а також фізичне постаріння та скоро­чення рухомого складу.

Провідне місце в перевезенні пасажирів посідають автомо­більний та залізничний транспорт, частка яких становить від­повідно 83,7 % і 16 %. Значення інших видів транспорту не­значне.

Пасажирообіг транспорту в 2000 р. становив 82,9 млрд пас.-км проти 184,1 млрд пас.-км у 1990 р. Завдяки значно більшій серед­ній дальності перевезення пасажирів (104 км проти 12 км) прові­дне місце тут посідає залізничний транспорт (62,5 % всього паса­жирообіг), тоді як автомобільний транспорт — 35,3 %. Серед інших видів транспорту вирізняється авіаційний — 2,2 %.

8.3. Особливості розміщення

І функціонування різних видів транспорту

Транспортна система України являє собою таке територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту та служби перевезень, які, об'єднуючи всі види транспорту і всі ланки транспортного процесу в їх взаємодії, забезпечують функціону­вання всього народногосподарського комплексу. Формування та розвиток транспортної системи — складний економічний процес, який відбувається під дією об'єктивних закономірностей та за­лежить від соціально-економічних, історичних та природних чинників.

Транспортна система України об'єднує автомобільний, заліз­ничний, морський, річковий, авіаційний та трубопровідний види транспорту, розвиток і розміщення яких визначили галузева структура народного господарства, його територіальна організа­ція і вигідне економіко-географічне положення країни. При цьо­му економіко-географічне положення істотно вплинуло на про­ходження транзитних магістралей, трубопроводів, формування транспортних вузлів змішаного типу. Рівнинний рельєф сприяє повсюдному розміщенню шляхів сполучення. Вихід до узбереж­жя Чорного і Азовського морів, наявність зручних бухт на їх уз­бережжі вплинули на будівництво морських портів і розвиток

517

морського транспорту. Наявність судноплавних річок (Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та ін.) сприяла розвитку річкового транспорту.

Одним з найважливіших елементів транспортної системи є мережа шляхів сполучення.

Великий вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспорт вивозить сільськогос­подарську продукцію в натуральному та переробленому вигляді, завозить корми, паливо, мінеральні добрива, будівельні матеріа­ли, сільськогосподарські машини та запчастини до них, перево­зить будівельні вантажі.

У процесі виробництва продукції та обміну нею між окре­мими державами, регіонами, містами складаються транспорт­но-економічні зв'язки, які проявляються у вантажопотоках. Транспортно-економічні зв'язки розрізняють за видами транс­порту, вантажами, розмірами території. Вони можуть бути між­народними, міжрегіональними та внутрішніми. Розміщення транспортно-економічних зв'язків залежить від рівня розвитку країн та може змінюватись під впливом суспільно-політичної ситуації у світі.

Безпосередньо з транспортом пов'язані зовнішня та внутрішня торгівля. Обсяг вантажообігу з закордонними країнами залежить від економічних стосунків з цими країнами. У внутрішній торгів­лі цей вантажообіг залежить від багатьох чинників: територіальної організації торгівлі і особливостей товарних ресурсів, розмірів та складу товарообігу, концентрації населення як споживача роздріб­ного товару та ін.

Великий вплив на формування транспортно-економічних зв'яз­ків справляють галузі спеціалізації України. Так, спеціалізація До­нецького і Придніпровського економічних районів на паливній, металургійній промисловості, важкому машинобудуванні обумов­лює те, що в структурі вантажопотоків цих районів переважає ву­гілля, руди чорних металів, машини. Транспортна система повин­на забезпечувати тут перевезення великих обсягів вантажів. Тому в їх транспортних системах провідна роль належить залізнично­му транспорту.

Причорноморський, Подільський і Карпатський економічні райони спеціалізуються на машинобудуванні та металооброб­ці, що також обумовило розвиток насамперед залізничного транспорту. За відсутності в цих районах місцевої сировинної бази для машинобудування в них направляються потоки чор­них металів, а в зворотному напрямку — готова продукція ма-

518

шинобудування. А в зв'язку з тим, що до галузей спеціалізації районів належать також галузі харчової та легкої промислово­сті, що перероблюють сільськогосподарську сировину, в їх транспортній системі велике місце займає і автомобільний транспорт.

У формуванні транспортної системи України важлива роль належить нафтовидобувній та нафтопереробній промисловості. Виникла потреба в розвитку мережі трубопроводів для перегонки сирої нафти та нафтопродуктів, а також розвитку залізничного транспорту для її транспортування. Окрім того, переорганізація України на отримання нафти з країн Близького Сходу вимагати­ме розвитку танкерного флоту та будівництва терміналів для збе­рігання нафти.

Роль агропромислового комплексу, і перш за все сільського господарства, у формуванні транспортної системи визначається рівнем розвитку та спеціалізацією сільськогосподарського вироб­ництва. Для районів з високорозвиненим сільським господарст­вом є необхідною висока забезпеченість насамперед автомобіль­ними шляхами та автотранспортом. Це пов'язане з тим, що низь­ка транспортабельність більшості видів сільськогосподарської продукції вимагає мінімальної кількості навантажувально-роз­вантажувальних операцій та високої маневреності транспорту. Це обумовлює необхідність розвитку автомобільного транспорту та мережі шляхів в областях з високим рівнем розвитку сільсько­господарського виробництва. До таких областей належать Він­ницька, Черкаська, Хмельницька, Полтавська, Київська та Кіро­воградська області. Транспортно-економічні зв'язки з більшості видів сільськогосподарської продукції мають внутрішньодержа­вний, а також внутрішньообласний характер. Головні потоки хлібних вантажів (озима пшениця, жито, ячмінь, гречка) йдуть зі степових та лісостепових районів України в Білорусь, Приба­лтику, Росію.

Великий вплив на обсяги та структуру перевезень мають зов­нішньоекономічні зв'язки України. Набуття Україною статусу незалежної держави привело до зміни транспортно-економічних зв'язків. У продуктообміні за багатьма видами вантажомістких товарів Україна переорієнтувалась на європейські країни. Значні обсяги надходження нафти очікуються з країн Близького Сходу, що викличе необхідність реконструкції транспортної системи Украї­ни, що склалася.

Розвиток туризму, а також ділових зв'язків населення України значно збільшили обсяг пасажиропотоків в західному напрямку.

519