луатації. Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, враховуючи наукову та інженерну підтримку їх експлуата­ції, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробництва, економічно доцільну си­стему паливозабезпечення, поводження з відпрацьованим ядер­ним паливом та радіоактивними відходами.

Вкрай складною є ситуація і зі станом мереж та підстанцій. Дов­жина ЛЕП, які потребують заміни, становить близько 130 тис. км (приблизно 13 % від загальної довжини ЛЕП), через недостатнє фі­нансування не вирішуються проблеми пропускної здатності між-системних зв'язків і видачі всієї потужності станцій (зокрема ЗАЕС). Виробничий потенціал галузі визначається ступенем зносу основних виробничих фондів, динамікою відтворювальних про­цесів, станом і питомою вагою активної частини основних вироб­ничих фондів. В електроенергетиці спостерігається стабільна тен­денція зростання зносу основних виробничих фондів. Так, рівень зношеності основних виробничих фондів галузі — від 40,4 % (1990 р.) до майже 46% (2000 р.). При цьому ступінь зносу ма­шин і обладнання досягає більш як 57 %. Значна частина вироб­ничого обладнання галузі відпрацювала свій ресурс.

В електроенергетиці, починаючи з 1991 p., постійно зменшу­ється використання встановленої потужності всіх (за винятком АЕС) електростанцій (табл. 3.24).

Кількість годин використання встановленої потужності елект­ростанцій України зменшилось з 5320 в 1990 р. до 3354 у 2000 p., або на 36,9 %. Відповідно зменшився і коефіцієнт використання встановленої потужності в енергетиці — із 60,7 до 38,3 %.

Таблиця 3.24

Потужність, виробництво та використання

Встановленої потужності електростанцій

України в 1990,1996—2000 pp.

304

Закінчення табл. 3.24

* Розраховано за середньорічною встановленою потужністю електростанцій.

305

Зниження коефіцієнта використання генеруючих потужнос­тей України відбулось за рахунок падіння цього показника на теплових електростанціях з 64,2 % в 1990 р. до 28,1 % в 2000 p., тобто майже в 2,3 раза. Коефіцієнт використання встановленої потужності гідроелектростанцій, який визначається наявністю водних ресурсів у річках, на яких встановлені електростанції, в період 1991—2000 рр. коливався в межах від 21,4 до 38,6 (у 1998 р.) і 27,6% (у 2000 р.). Коефіцієнт використання вста­новленої потужності атомних електростанцій зріс з 63 % в 1990 р. до 64,3 % в 1999 р., а в 2000 р. навіть до 74,6 %, що було зу­мовлено в останні роки кращим забезпеченням паливом АЕС, ніж ТЕС.

Основними чинниками, які зумовили скорочення використан­ня встановленої потужності електростанцій України, були спад виробництва (а відтак і попиту) в народному господарстві, зно­шеність обладнання існуючих електроенергетичних потужнос­тей, обмеженість коштів на придбання палива для теплових елект­ростанцій, а також порушення відтворювальних процесів основ­ного капіталу. Усе це унеможливлювало повномасштабне прове­дення реконструкції і модернізації енергетичного обладнання че­рез порушення платіжної дисципліни користувачів за викорис­тання електро- та тегаюенергії.

Зниження обсягів виробництва електроенергії в Україні (на 42,3 %) в умовах незначного скорочення встановленої потуж­ності електростанцій (на 7 %) привело до створення значно­го резерву потужностей у галузі. У той же час відсутність дос­татніх коштів на закупівлю паливних ресурсів не дає змоги мо­більно використовувати резервні потужності адекватно пот­ребам.

Перспективний розвиток електроенергетики України передба­чає такі пріоритети:

Розвиток електроенергетики передбачає кілька напрямів.

306

Рівень електроспоживання. Для визначення оптимальних рів­нів споживання електроенергії враховуються майбутні структур­ні зрушення в економіці України, зокрема:

Відповідно до цих напрямів розвитку економічного потенціа­лу та з урахуванням прогнозу чисельності населення, житлового фонду, розвитку комунальної і соціально-економічної сфер най­більш імовірні обсяги споживання електроенергії можуть досягти в 2005 р. — 200 млрд кВт • год, 2010 p. — 225 млрд кВт • год.

Розвиток окремих типів електростанцій. Основним напря­мом розвитку ТЕС на органічному паливі є їх реконструкція і модернізація, впровадження нових технологій, орієнтація на ви­користання низькосортного вугілля. Зокрема, передбачається:

307

Зростання концентрації теплових навантажень і високі ціни на паливо створюють умови для розвитку ТЕЦ та джерел теплопос­тачання за такими напрямами:

S реконструкція і технічне переоснащення більшості ТЕЦ;

■S уведення нових потужностей на деяких ТЕЦ (Київській ТЕЦ, Харківській ТЕЦ-5, Одеській ТЕЦ-2, Львівській ТЕЦ-2 та ін.);

S спорудження котельних великої потужності, а також широ­ке впровадження установок утилізації відведених газів.

У нових умовах дефіциту енергоносіїв в Україні, а також де­яких екологічних переваг більш повне використання енергетич­них ресурсів річок може стати значним резервом забезпечення потреб в енергії різних регіонів. За рахунок гідроелектростанцій може бути збільшена частка високоманеврених потужностей в енергосистемі України.

Перспективний розвиток гідроенергетики може відбуватися за рахунок будівництва гідроакумулюючих електростанцій — ГАЕС (які крім покриття пікового навантаження енергосистеми, вико­ристовують енергію в години провалів навантаження, сприяють економії палива на теплових електростанціях) та інтенсивного використання енергетичного потенціалу малих та середніх річок, відновлення недіючих малих ГЕС, будівництва мікроГЕС на іс­нуючих каналах.

Встановлені потужності АЕС (13 працюючих енергоблоків потужністю 11,8 млн кВт) становлять 23,2 % сумарної потужнос­ті електростанцій України. Основним завданням на перспективу є реконструкція діючих АЕС з метою підвищення їх надійності та безпеки, а також введення блоків високої будівельної готовності (Хмельницька — блок № 2, Рівненська — блок № 4) та блоків се­редньої готовності (на Хмельницькій АЕС — блоки № 3 та 4). При цьому АЕС зможуть довести виробництво електроенергії майже до 98 млрд кВт • год у 2010 р. Передбачається введення нових потужностей на базі більш безпечних реакторів на площа­дках існуючих АЕС (замість реакторів, які виробили свій ресурс).

Подальший розвиток атомної енергетики пов'язаний із вико­нанням таких програм:

308

До складу ядерно-паливного циклу повинні входити підприємст­ва з видобутку і переробки уранової руди, виробництва цирконіє­вого сплаву та його прокату, тепловиділяючих елементів та під­приємства з переробки відпрацьованого ядерного палива та його поховання.

Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Одним із пер­спективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетради-ційних поновлюваних джерел енергії (енергія сонця, віт­ру та ін.).

Оцінка потенційних можливостей використання цих видів енергії на території України свідчить, що їх запаси досить значні. Широке впровадження і використання енергії нетрадиційних дже­рел може дати до 1800 млрд кВт • год електроенергії на рік. Ви­користання нетрадиційних джерел енергії дає змогу покращити екологічну обстановку в регіонах, замінити і зекономити дефіцит­не паливо, вирішити певні соціально-економічні проблеми сільсь­кої місцевості, які не мають централізованого енергопостачання тощо. Географічне положення України дозволяє розвивати всі нап­рями нетрадиційної енергетики і особливо використання енергії вітру, сонця, геотермальної та біомаси.

Екологічні проблеми. Електроенергетика України являє собою складну організаційно-технічну систему, численні об'єкти якої (ГРЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС, лінії електропередач, водойми-охолоджу-вачі, шлакоохолоджувачі, шлакозоловідвали, сховища радіоак­тивних відходів та ін.) розосереджені по території, функціонують у безперервно змінних умовах природного середовища.

Серед забруднювачів природного середовища найбільш масш­табними і шкідливими є газопилові викиди теплової енергетики. Небезпека об'єктів теплової енергетики для населення і природ­ного середовища України зумовлена їх розміщенням (особливо потужних ТЕС) у великих містах та густонаселених районах, а також наявністю в їх викидах, крім основних токсичних домішок (сірчистий ангідрид та окисли азоту), дрібнодисперсного попелу окису вуглецю і таких канцерогенів, як бензопірен, окис ванадію, високомолекулярні органічні сполуки тощо.

Крім забруднення атмосфери, викиди енергетики інтенсивно забруднюють: атмосферну вологу і опади за рахунок розчинення в них окислів сірки і азоту; ґрунти, рослинність через випадання на них пилу, забрудненого дощу та снігу; поверхню вод за раху­нок осідання на них шкідливих речовин та змиву у річки і водой­ми дощовими струмками. Наслідком такого забруднення земної

309