Рис. 4.3. Економіка Донецького економічного району

650

Таблигр 4.1

Основні показники соціально-економічного розвитку донецького економічного району з 2000 р.

651

Закінчення табл.4.1

♦Дані за 1999 р.

652

Чисельність населення району — 7501,0 тис. чол., що стано­вить 15,2% загальної чисельності населення України. Густота населення в регіоні є найбільшою по Україні і перевищує зага­льнодержавний показник майже в 1,7 раза (141,5 чол/км проти 82 чол/км²). У Донецькій області щільність населення 185 чол/км², а у Луганській — 98 чол/км². Найбільша густота населення району в Донецько-Макіївскій, Горлівсько-Єнакієвській, Лисичансько-Сєверодонецькій та в інших міських агломераціях, а найменша — у степових сільських районах півночі і південного заходу регіону.

2.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Рельєф і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння його терито­рії, хоча й мають деякі особливості щодо її обмеження. У рельєфі виокремлюються декілька великих морфоструктур. З північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної ар­терії району — Сіверському Дінцю простягається Донецький кряж, для якого характерна градова будова, крейдяні скелі. При-азовська височина займає південну частину Донбасу і сильно по­різана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку Приазовську низовину — рівний розораний степ, який круто обривається до Азовського моря. На півночі ра­йону знаходиться Придонецьке плато. Рівнинний, слабо розчле­нований характер має і південно-західна частина району, що зна­ходиться в межах Придніпровської низовини. Для Донбасу характерна присутність великої кількості антропогенних форм рельєфу, насамперед це терикони, яких у районі налічується біль­ше трьох тисяч.

Район належить до помірно континентальної кліматичної об­ ласті. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Літо — посушливе, жарке. Зима холодна, мало­ сніжна. Середні температури: січня - 4 °С 8 °С, липня —

+ 21 °С — + 22 °С, кількість опадів становить від 550 мм на півні­чному заході до 375 мм у рік на південному сході.

Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району. Більшу його частину займають середньогумусні чорноземи. Зустрічають­ся також дерново-глеєві, алювіальні, солонцюваті і супіщані грун­ти. Переважна більшість ґрунтів Донбасу мають досить високу

653

природну родючість, але значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість і значну кіль­кість площ, зайнятих відвалами від видобутку корисних копалин.

Таким чином, рельєф, ґрунтово-кліматичні умови в цілому сприятливі для життєдіяльності та розвитку суспільного госпо­дарства, промислового виробництва, транспорту, ведення сільсь­кого господарства.

Мінерально-сировинні ресурси. За потужністю і різноманіт­ністю мінеральної бази Донбас майже не має аналогів у Європі. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується найвищим рівнем зосередження ресурсів. У її складі наявні основ­ні види паливно-енергетичних ресурсів, перш за все кам'яне вугілля всілякого марочного складу — від висококалорійних антрацитів та інших менш цінних енергетичних сортів до дуже дефіцитних коксівних, зокрема, малосірнистих і низькопопільних. Подальший промисловий розвиток Донецького кам'яновугільного басейну ускладнений, оскільки його експлуатація пов'язана з розробкою глибоких (до 1200 м) і малопотужних шарів. Родовища нафти, га­зу природного та газового конденсату в районі мають місцеве значення.

Рудні корисні копалини Донбасу представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівське родови­ще). У регіоні розвідані запаси малопотужних залізних руд, родо­вища яких мають місцеве значення і зараз не розробляються. Останнім часом виявлено запаси мідних, алюмінієвих і полімета-лічних руд, які ще не законтуровано в конкретні родовища.

Донецький економічний район має потужні поклади нерудних корисних копалин, які представлені різноманітною сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Основний потенціал розвіданих родовищ та видобуток сконцентровано в Донецькій області. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. У Донбасі зосереджені основні запаси і видобуток в Україні вог­нетривів (Часово-Ярське родовище вогнетривких глин). Присутні також флюсові вапняки, доломіти, кварцити і формувальний пі­сок. Хімічна сировина представлена в районі родовищами крейди для виробництва соди, фарбувальної сировини. Родовища кам'яної солі знаходяться поблизу Артемівська і Слов'янська, за обсягами запасів вони є одними з найбільших у світі.

Донецький економічний район має різноманітні і значні запа­си корисних копалин для виробництва конструкційних матеріа­лів, насамперед для будівельної індустрії. Цементний мергель зо-

654

середжений в Амвросієвському родовищі. У районі є значні по­клади піску та будівельного каменю, керамзитової, черепичної, скляної сировини.

Більшість корисних копалин району характеризується не лише високою якістю, а й великими запасами. їх освоєнню сприяла ви­сока транспортна доступність родовищ. Але існує ціла низка лі­мітуючих чинників по їх видобутку: виведення з експлуатації ро­дючих грунтів, збільшення площ відвалів, утворення антропоген­них, ерозійно-небезпечних форм рельєфу.

Земельні ресурси. Велике народногосподарське значення ма­ють земельні ресурси. Структуру земельного фонду відрізняє ви­сока частка угідь, зайнятих під об'єктами промисловості, транс­порту та ін. У регіоні переважають цінні чорноземи. Площа сіль­ськогосподарських угідь у районі становить 2754,9 тис. га, з них частка ріллі — 80,7 %, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ займає близь­ко 20 % сільськогосподарських угідь, переважно вони сконцент­ровані в Приазов'ї та Старобільському степу.

Проблеми землекористування в Донбасі пов'язані з деградацією земельного фонду району, яка викликана водною та вітровою еро­зією ґрунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівар­тістю їх обслуговування (зрошення потребують близько 10 % сільськогосподарських угідь регіону); зменшенням внесення мі­неральних та органічних добрив, подальшим вилученням сіль­ськогосподарських угідь під промислові відвали та забудову.

З метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів Донбасу і запобігання негативним процесам порушення земель необхідно переходити до ресурсозберігаючого природно адаптованого землекористування, зменшуючи екстенсивне вико­ристання земельного фонду, створювати за допомогою інтенсив­них технологій умови для зростання агровиробничого потенціалу земель регіону, екологічної оптимізації агроландшафтів. Для змен­шення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Запровадження даних заходів сприя­тиме підвищенню економічної ефективності сільськогосподарсь­кого виробництва, збалансованому землекористуванню в Донбасі.

Водні ресурси району незначні, він належить до вододефіцит-них територій. Основою водних ресурсів Донбасу є річковий стік, який зарегульований численними ставками і водосховища­ми, пік його переважно відбувається весною. Головна водна ар­терія — річка Сіверський Донець. Річки належать до басейну

655

Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість з них — невеликі, вліт­ку часто пересихають. Густота річкової мережі району більш як у три рази нижча, ніж у середньому по Україні, і становить 0,2— 0,3 км/км². Обсяг поверхневого стоку з території Донбасу за рік становить 2,0 тис. км³. Споживачі забезпечені місцевими водни­ми ресурсами на 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у ба­сейні Міуса. Дефіцит водопостачання становить 4 млрд. м³ на рік. Для покращання водогосподарського балансу побудовані великі водосховища, два канали Дніпро — Донбас і Сіверський Донець — Донбас. Обмежене використання водних ресурсів району для пит­ного водопостачання зумовлене їх забрудненням шахтними (1 км³ щороку) та господарсько-побутовими стоками.

Лісові ресурси. Лісовий фонд Донбасу представлений пере­важно лісами першої групи, тобто зеленими зонами, полезахис­ними смугами, які не мають промислово-екплуатаційного значен­ня. З 1960-х по 90-ті pp. площа лісових насаджень регіону скоро­тилася вдвічі. Ліси району представлені трьома лісостеповими видами: байрачними, заплавними і водорозділовими. У видовому складі лісів переважають листяні породи — дуб, липа, ліщина, калина, зустрічаються і хвойні — сосна, ялина. Найбільш різно­манітними за видовим складом є ліси долини Сіверського Дінця. На південь від Донецька знаходиться штучний Великоанадорсь-кий ліс, який називають «зеленою перлиною» Донбасу.

Рекреаційні ресурси. Різноманітні природні ресурси та умови Донбасу, незважаючи на значне антропогенне навантаження на територію району, гармонійно поєднуючись у компоненти навко­лишнього середовища, зумовлюють рекреаційні можливості регіо­ну. Розвиткові рекреації в Донбасі сприяють наявні ресурси Азов­ського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку та оздоровлення; помірно-континен­тальний теплий клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мі­неральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хло-ридні, слабо радовані, столові). Найбільша концентрація мінераль­них вод Донбасу спостерігається у Волноваському, Попаснян-ському, Старобільському районах. Природно-рекреаційні ресурси Донбасу зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ.

Можливості подальшого розвитку рекреації в регіоні обме­жуються через значне промислове і сільськогосподарське освоєн­ня території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря.

656

Демографічний потенціал. Особливості сучасного демогра­фічного потенціалу Донбасу значною мірою зумовлюються при­родним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, насамперед у паливно-енергетичному комп­лексі, а також високою урбанізованістю території. Тенденції до зростання міського населення в Донбасі простежуються певною мірою за весь час промислового освоєння регіону, але, починаю­чи з 1996 р., даний процес призупинився. У 2000 р. кількість мі­ських жителів Донбасу становила 88,2 %: у Донецькій області — 90,1 %, у Луганській — 86,4 %. Цей показник є вищим серед еко­номічних районів України і перевищує середньодержавний рі­вень більш як на 20 %.

З 1995 р. в Донбасі спостерігається тенденція скорочення чи­сельності населення регіону, яке за п'ять років зменшилося май­же на 500 тис. чол. (6,1 %). Причиною даного явища стало перш за все зниження народжуваності та зростання смертності, яке ви­кликане негативною дією соціально-економічних чинників: па­дінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, під­вищенням частки людей похилого віку. Показники народжу­ваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньоукраїнських на 1,7, 2,0 і 3,6 %о і становлять відповідно 6,1, - 17,3 та — 11,1 %о. Показник дитячої смертності в Донбасі становить 13,5 %о і є вищим ніж у середньому по Україні на 1,6 %о. Спостерігається постаріння населення. Питома вага на­селення старіше працездатного віку в загальній чисельності зрос­ла з 21,1 % у 1990 р. до 24,6 % в 2000 р. і становить 1862,6 тис. чол. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 % (в 1990 р. —56,8%).

Розселення. На території Донецького економічного району роз­ташовано 88 міст (19,8 % від України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6 %) селища міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районів. Донецьк — місто мільйонер, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

Сучасна система розселення Донбасу характеризується віднос­но високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв'язків, які визначають взаємопов'язаність розвитку насамперед міських поселенських мереж у системах розселення. Водночас характерною особливістю системи розселення економічного ра­йону є різке відмежування сільських поселень від міських на пів­нічному сході Луганщини та південному заході Донеччини. Ці чинники не дають підстав для визнання територіальної структури розселення Донбасу як повністю збалансованої.

657