Найтісніші зв'язки в галузі науки, техніки та освіти Україна має з Росією, а також з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу. Слід підкреслити, що, на жаль, у результаті розриву раніше існуючих державних, політичних та господарсь­ких зв'язків між колишніми республіками СРСР помітно ослабло співробітництво українських вищих навчальних закладів і науко­вих закладів з відповідними науковими центрами цих країн.

Міжнародний туризм, як важлива форма міжнародних економіч­них зв'язків, сприяє розвитку індустрії туризму України. Економіка країни виграє від міжнародного туризму, оскільки прискореними темпами розвивається готельний комплекс, розширюється мережа комплексів, ресторанів, кафе та інших соціальних об'єктів.

В умовах економічної кризи і дефіциту грошової маси велике значення Україна надає бартерному обміну товарами. У першу чергу ця форма економічних зв'язків широко використовується Україною в розрахунках за енергоносії з Російською Федерацією, Казахстаном та Туркменістаном, за поставки бавовни з Узбекис­тану та інших країн Центральної Азії, за продукцію машинобуду­вання та хімічної промисловості, руд кольорових металів, лісома-

942

теріалів та хімічної речовини з Росією, Білоруссю, Казахстаном та іншими країнами СНД.

Особлива увага приділяється Україною створенню спільних підприємств, особливо з високорозвинутими країнами світу. Ця форма економічних зв'язків дає змогу Україні одержувати нові високі технології, підвищувати технічний рівень виробництва, широко впроваджувати наукомісткі технології та ін. Все це спри­яє підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, роз­ширенню ринків збуту та надходженню валюти.

1.3. Обсяги і напрями іноземного інвестування економіки України

Вивіз капіталів і кредитно-фінансові відносини в кінці XX і на початку XXI ст. розвивалися значно швидше, ніж міжнародна то­ргівля товарами. Існують дві основні форми вивозу капіталів: міжнародні позики і кредити та прямі закордонні вклади в розви­ток економіки країни. Нині понад 70 % експорту капіталу припа­дає на розвинуті країни світу. При цьому основні прибутки краї-ни-експортери одержують від вкладення їх не у видобувні, а в обробні галузі промисловості і в першу чергу в наукомісткі галузі машинобудування, електроенергетику та хімічну промисловість.

Прямі іноземні інвестиції в Україну за роки незалежності ста­новили понад 10 млрд дол. США, або 210 дол. на душу населен­ня. Починаючи з 1995 p., обсяг прямих іноземних інвестицій по­ступово зменшився. Лише з 2000 р. вони почали помітно зростати (з 484 млн до 3866 млн дол.) (табл. 6.3). Але частка України в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій у регіо­ні Центральної і Східної Європи становить не більше 10 %, проти майже 40 % для Польщі і 30 % для Чехії.

Аналіз показує, що Україна недостатньо залучена до міжнарод­ного руху капіталів. З одного боку — офіційно зафіксовані інвес­тиції обминають українську економіку у зв'язку із значним ризи­ком інвестиційних вкладень, з другого — офіційно зафіксовані українські інвестиції в економіку інших країн є вкрай незначни­ми. Однак можна впевнено стверджувати, що Україна протягом останніх десяти років є досить великим експортером вітчизняних капіталів за кордон (в основному нелегальним шляхом). Причи­ни, що стримують надходження іноземних інвестицій в Україну, водночас призводять до відпливу вітчизняних капіталів за кор­дон. Не маючи коштів для розвитку власної економіки, Україна продовжує кредитувати багаті держави.

943

Прямі іноземні інвестиції в україну у 1995 і 2000 р. (млн дол. Сша)

Таблиця б. З

Таблиця 6.4

Прямі іноземні інвестиції в економіку україни за галузями господарства у 2000 р.

За даними офіційної статистики, Україна практично не інвес­тує в економіку інших країн. Так, за роки незалежності її інвес­тиції не перевищують 100 млн дол. США. На думку багатьох експертів, ці офіційні дані дуже занижені і абсолютно не відпові­дають дійсності. За існуючими непрямими оцінками, за межі України незаконно вивезено і покладено на рахунок іноземних банків до 20 млрд дол. США.

Одержані Україною іноземні інвестиції надходять в основно­му на розвиток харчової промисловості, внутрішньої торгівлі, машинобудування, паливної і хімічної промисловості, чорної ме­талургії, транспорту та інших галузей. Дуже мало іноземних ін­вестицій надходять у науку і наукове обслуговування, медичну промисловість, житлово-комунальне господарство, побутове об­слуговування населення, легку промисловість та інші галузі (табл. 6.4).

944

945