Подолання диспропорції у відтворенні основних фондів у ці­лому, забезпечення їх пріоритетного розвитку у гуманітарно-інтелектуальній сфері сприятиме формуванню конкурентоспро­можності економіки України.

Цьому має сприяти і відповідне фінансове забезпечення.

За останні роки частка видатків на соціально-культурні заходи у Зведеному бюджеті України зменшується (табл. 3.89).

Таблиця 3.89

Структура зведеного бюджету україни, %

Як видно з даних табл. 3.89, переважна більшість галузей со­ціальної сфери характеризується зменшенням витрат Зведеного бюджету на їх розвиток.

За 1999-—2000 pp. житловий фонд України збільшився на 1,4 млн квартир загальною площею 78 млн м , у тому числі за рахунок нового будівництва — на 103,7 тис. квартир загальною площею 8,9 млн. м². За цей час частина житла вибула через зменшеність та аварійність, внаслідок стихійного лиха, у зв'язку з переоб­ладнанням житлових приміщень, внаслідок знесення та у зв'язку з відведенням забудованих земель під нове будівництво. В ре­зультаті на початок 2001 р. житловий фонд України налічував 18,9 млн квартир загальною площею понад 1 млрд м².

У розрахунку на кожного жителя України припадає 20,7 м² за­гальної площі (у міських поселеннях — 19,3 м², у сільській міс­цевості — 23,5 м²). Лише за другу половину 90-х pp. XX ст. серед­ній розмір площі на одного жителя збільшився на 5 м² рівною мі­рою завдяки збільшенню розміру житлового фонду та зменшен­ню чисельності населення.

574

Разом з тим у регіональному розрізі спостерігаються значні відмінності як по місту, так і по селу. У 2000 p., приміром, різни­ця між максимальним і мінімальним показниками забезпеченості населення житлом становила 7,9 м² (Київська область і АР Крим), у тому числі у міських поселеннях — 6,3 м² (Київська і Волинська області), у сільській місцевості — 15 м² (Київська область — з максимальним показником і АР Крим — з мінімальним). Таким чи­ном, найвищу забезпеченість населення житловою площею в Украї­ні має Київська область, тоді як АР Крим — найнижчу (рис. 3.19).

Рис. 3.19. Диференціація рівня забезпеченості населення житлом по регіонах, м на 1 особу, 2000 р.

Рівень забезпеченості населення житлом залежить передусім від масштабів уведення в експлуатацію житлових будинків. Про­тягом останніх років (крім 1999 р.) обсяги введеного житла в Україні постійно скорочувались. У 2000 р. введення в експлуата­цію житла зменшилось проти попереднього 1999 р. на 589 тис. м² загальної площі, або на 9,6 %. Особливо різко зменшились масш­таби житлового будівництва в АР Крим.

575

Якщо в цілому по Україні за 1996—2000 рр. масштаби вве­дення в експлуатацію житлових будинків (загальної площі) змен­шились на 18 %, то в Автономній Республіці Крим — на 52 %. У той же час у Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській областях та у Києві ці показники суттєво зросли.

Позитивним у житловому будівництві є те, що намітилась те­нденція до комплексної забудови житлових районів. Зростає пи­тома вага житла, побудованого за індивідуальними проектами, що враховують потреби різних верств населення. Застосування нових будівельних матеріалів, перехід до будівництва житлових будинків з покращеним плануванням, а також за проектами ново­го покоління дали можливість не лише поліпшити експлуатаційні якості жилих будинків, а й змінити зовнішній вигляд багатьох міст і сіл. З'явилось більше житлових кварталів та суспільних центрів, які мають виразні архітектурні рішення.

З кожним роком поліпшується рівень обладнання житлового фонду (табл. 3.90).

Таблиця 3.90

Таблиця 3.91

БЛАГОУСТРІЙ СІЛЬСЬКОГО ЖИТЛОВОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ЧИСЕЛЬНОСТІ ЖИТЕЛІВ у 2000 р.