Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
317-rps-doroguncov.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
5.41 Mб
Скачать
  1. посідає чільні місця щодо вугілля, залізних, марганцевих, ти­танових, уранових та цирконієвих руд, каолінів, графіту, ку­хонної солі. Проте слід враховувати, що за деякими винятками (титанові руди, каоліни, графіт, сіль) ці ресурси належать до категорії відносно низькоякісних, видобування і переробка яких характеризується підвищеними енергоємністю і матеріа­льними потоками, а звідси — зниженою конкурентоспромож­ністю. Зазначений фонд родовищ сформувався в умовах пла­ново-централізованої економіки поза ринково-економічними критеріями і тому є недостатньо класифікованим за промисло­вою значимістю.

  2. Прогнозні оцінки забезпеченості мінерально-сировинними ре­сурсами потенціалу України як в цілому, так і в регіональному аспекті визначають задовільність абсолютних показників обсягу запасів для традиційних складових мінерально-сировинної бази (табл. 2.7). Але це поєднується з виснаженістю найбільш якісної частини запасів, що може призвести до зниження в перспективі ефективності їх освоєння.

  3. Таблиця 2.7

  4. Мінерально-ресурсний потенціал україни та її регіонів у 2001 р., млн т

    1. Корисні копалини

    1. Локалізація родовищ (басейни, регіони, області)

    1. Розвідані

    2. (балансові)

    3. запаси

    4. на 01. 2001 p.*

    1. Кількість родовищ

    1. Видобуток, 2000 р.

    1. усього

    1. що розробляються

    1. Вугілля кам'яне

    1. Донбас (Донецька і Луган­ська області)

    1. 36 477,5

    1. 573

    1. 190

    1. 43,8**

    1. ,,

    1. Західний Донбас (Дніпро­петровська область)

    1. 13931,1

    1. 55

    1. 10

    1. 6,1

    1. ,,

    1. Львівсько-Волинський ба­сейн (Львівська і Волинсь­ка області)

    1. 1428,6

    1. 39

    1. 14

    1. 1,9

  5. Закінчення табл. 2.7

    1. Корисні копалини

    1. Локалізація родовищ (басейни, регіони, області)

    1. Розвідані

    2. (балансові)

    3. запаси

    4. на 01. 2001 p.*

    1. Кількість родовищ

    1. Видобуток, 2000 р.

    1. усього

    1. що розробляються

    1. Вугілля буре

    1. Дніпровський басейн

    1. 2146,7

    1. 73

    1. 6

    1. 1,0

    1. Нафта

    1. Дніпровсько-Донецький регіон (Лівобережжя Дніпра)

    1. 90,6

    1. 85

    1. 63

    1. 2,01

    1. Газ при­родний (млрд м3)

    1. 1151,6

    1. 165

    1. 99

    1. 15,4

    1. Конден­сат газовий

    1. 88,1

    1. 140

    1. 91

    1. 0,97

    1. Нафта

    1. Передкарпатський регіон

    1. 65,1

    1. 43

    1. 29

    1. 0,58

    1. Газ при­родний (млрд м)

    1. 152,8

    1. 66

    1. 42

    1. 1,3

    1. Руди залізні

    1. Криворізький басейн (Дніп­ропетровська, Кіровоград­ська області)

    1. 19461,6

    1. 32

    1. 21

    1. 101,5

    1. Кременчуцький район (Пол­тавська область)

    1. 4504,1

    1. 5

    1. 2

    1. 16,0

    1. Білозірський район (Запо­різька область)

    1. 3345,5

    1. 6

    1. 1

    1. 3,4

    1. Руди марган­цеві

    1. Нікопольський басейн (Дніп­ропетровська, Запорізька області)

    1. 2418,5

    1. 3

    1. 2

    1. 6,76

  6. * За категоріями А, В, Сі, С2.

  7. ** За маркшейдерськими замірами.

  1. 118

  2. 119

  1. Мінерально-сировинний комплекс у складі галузей, що здійснюють геологорозвідувальні роботи, видобування, збага­чення і транспортування корисних копалин був і залишається одним із найбільш розвинених базових секторів економіки України. У недавньому минулому на його частку припадала третина виробничих фондів держави. Від експорту мінерально-сировинної продукції забезпечувалась третина валютних над­ходжень.

  2. Масштаби ресурсокористування в Україні за низкою найваж­ливіших видів мінеральної сировини, палива досягли значних розмірів. Сумарний видобуток сирих мінеральних продуктів з 40 головних їх видів на початку та у середині 1980-х pp. переви­щував 1 млрд т. За цим показником Україна знаходилась на рівні США і значно випереджала країни Європи. Займаючи територію близько 0,4 % світової, Україна зосереджувала близько 5 % виро­бництва світової мінеральної сировини.

  3. Період кінця 1980-х і 1990-ті pp. охарактеризувався значним падінням обсягів видобування корисних копалин — в абсолют­ному вимірі до 300 млн т, тобто майже втричі. У той же час, по­чинаючи з 1996—1997 pp., спостерігалася відносна стабілізація видобувних галузей.

  4. На основі вивчення територіального розподілу та інтенсив­ності ведення гірничопромислової діяльності на території України виокремлюється низка гірничопромислових регіонів та районів із зосередженим чи розосередженим характером відповідної діяльності (рис. 2.1). До основних належать Донець­кий, Криворізький, Передкарпатський та Львівсько-Волинсь-кий, що характеризуються зосередженим типом ведення гір­ничих робіт. Як в їх межах, так і поза ними виокремлюються окремі гірничопромислові райони, найбільш яскравими при­кладами яких є Нікопольський марганцеворудний, Кремен­чуцький залізорудний та Керченський. Серед регіонів і районів із розосередженим (і менш масштабним) веденням гірничо-видобувних робіт типовими прикладами є Лівобережний наф­тогазовидобувний та відповідно Житомирський нерудних ма­теріалів. Кожен із зазначених регіонів та районів характеризу­ється як специфічним набором, способом і масштабами видо­бування корисних копалин, так і відповідними особливостями екологічних та соціальних проблем, які виникли під впливом гірничопромислової діяльності.

  5. 120

  6. Рис. 2.1. Основні гірничопромислові регіони

  1. (або орендар) внаслідок особливих якостей або дефіциту даного ресурсу. Абсолютна рента — це додатковий дохід, який одержує власник ресурсу (або орендар) внаслідок монопольного володін­ня даним ресурсом.

  2. Вартість землі — це міра цінності землі. Існує дві групи вартос­ті землі: вартість у користуванні та вартість в обміні. У першому випадку вартість відображають з точки зору цінності земельної ді­лянки для споживача (користувача). У другому випадку прийма­ються величини, які є на вільному ринку в процесі урівноваження попиту та пропонування. Вони є чинником домовленості продавця і покупця з приводу реалізації платності землекористування.

  3. Об'єктивна економічна оцінка землі дозволяє виконувати не тільки фіскальну роль, а й дотаційну та інноваційну. Вона вклю­чає дві складові, а саме: бонітування ґрунтів і проведення на їх основі власне економічної оцінки земель. Бонітування грунтів — це характеристика ґрунтів за їх сталими природними властивос­тями, які відповідним чином впливають на врожайність сільсько­господарських культур. Основними критеріями бонітування є вміст доступних для рослин запасів гумусу, вологи, азоту, фос­фору та калію. До додаткових критеріїв (модифікаційних) зара­ховують поправки на клімат та рельєф місцевості (висоту, крутиз­ну схилів, форми рельєфу і т. д.) та інші показники. Щодо власної економічної оцінки земель, то виділяють економічну оцінку зе­мель сільськогосподарського призначення, земель населених пунк­тів та земель несільськогосподарського призначення.

  4. При економічній оцінці земель населених пунктів визначають: характеристику земельної ділянки з позиції придатності до інже­нерно-технічних, промислових та житлових споруд; транспортне забезпечення; забезпечення зв'язком; близькість та характерис­тику вже існуючих телекомунікацій та споруд; величину суспіль­но необхідних витрат в процесі експлуатації (використання) зем­лі; обґрунтування та наслідки майбутньої діяльності тощо. Най­більш поширеною оцінкою даної групи земель є визначення їх вартості з урахуванням витрат на освоєння, а також норми при­бутку і капіталізації. Під витратами на облаштування слід розу­міти вартість (відновну) на початку року проектно-конструк­торських робіт.

  5. Оцінка земель сільськогосподарського призначення здійсню­ється окремо за кожною з категорій (рілля, сінокоси, пасовища) через їх кількісні та якісні характеристики. Це може бути еконо­мічна оцінка за окупністю витрат або за величиною продуктив­ності земель.

  6. 124

  7. Економічна оцінка земель несільськогосподарського призна­чення (землі лісового, водного, природно-заповідного фонду то­що) здійснюється з урахуванням їх місцеположення, якісного складу, екологічного та соціального значення, ефекту від водо­охоронних, кліматоутворювальних заходів.

  8. Економічна оцінка земель використовується передусім для ви­значення плати за користування. Плата відповідає певному ста­лому відсотку грошової оцінки. Так, для ріллі, сіножатей та пасо­вищ вона дорівнює 0,1 %, а для багаторічних насаджень — 0,03 % від встановленої вартості.

  9. За результатами комплексної оцінки вартість земель в Україні становить 1,468 тис. грн.

  10. Сьогодні в Україні існує єдиний фіксований сільськогоспо­дарський податок. Незважаючи на незначні розміри плати за ви­користання землі, її частка у загальних обсягах надходження від сплати за використання природних ресурсів становить у держбю­джеті 74,8 % у місцевих бюджетах 91,7 %. Інша форма плати — орендна плата. Вона справляється в грошовій формі і не може бу­ти нижчою від податку на землю.

  11. Лісові ресурси. Економічній оцінці підлягають землі лісового фонду, лісові насадження, недеревні рослинні ресурси, соціальні і екологічні функції лісу. Методологічні підходи оцінки даних ресурсів і функцій здійснюються на основі загальноприйнятих кореневих цін на деревину, а іншої продукції лісу — за ринкови­ми чи закупівельними цінами, що формуються на основі попиту і пропонування.

  12. Економічна оцінка земель лісового фонду. Економічна оцінка земель лісового фонду — це грошовий вираз економічного ефек­ту, що утворюється від раціонального використання земель у процесі лісогосподарського виробництва (лісовирощування і лі­сокористування). Землі лісового фонду оцінюються за умови їх державного (промислового) використання, а також у випадках їх використання різними недержавними юридичними особами (фер­мерами) для задоволення потреб у ресурсах деревини, продуктах побічного користування, соціальних і природних корисностях лісу.

  13. Об'єктами економічної оцінки земель лісового фонду є: земельні ділянки, вкриті лісовою рослинністю або призначені для залісен­ня (лісові землі не вкриті лісовою рослинністю), ділянки нелісо-вих земель лісового фонду (сільськогосподарські угіддя, водо­йми, болота, землі, зайняті спорудами, тощо), а також ділянки земель природоохоронного і соціально-культурного призначення у складі земель лісового фонду. Як критерій економічної оцінки

  14. 125

  1. лісових земель використовується дохідність (ефект) від лісових земель у процесі їх комплексного раціонального використання. Величина ж економічної оцінки земельних ділянок однакового розміру, якості, місцерозташування і цільового призначення буде однаковою, незалежно від того, є чи відсутні на земельних ділян­ках лісові насадження, оскільки останні оцінюються окремо і в економічну оцінку лісових земель не входять.

  2. Економічна (грошова) оцінка 1 га земель, вкритих лісовою ро­слинністю або призначених для залісення, визначається на основі капіталізації сумарного нормативного середньорічного економіч­ного доходу (ренти), який створюється, на відміну від земель сільськогосподарського призначення, під час виробництва дере­вини як основної продукції лісовирощування з урахуванням ін­ших корисностей та послуг лісу. Така методологічна основа оцін­ки запропонована вітчизняними вченими і рекомендована для ви­користання в практичних цілях. Відповідна формула оцінки має вигляд:

  3. Об'єктами економічної оцінки лісових насаджень як джерела деревини є таксаційні виділи (ділянки) деревостанів, які виділені в межах типів лісорослинних умов за переважаючими породами (групами порід), бонітетами, класами віку, повнотами. Площі лі­сових насаджень, їх належність до лісотаксових зон, груп і кате­горій захисності лісів, лісотаксових поясів та розрядів лісових такс приймаються за даними матеріалів лісовпорядкування.

  4. Економічна оцінка лісових насаджень розраховується дифере­нційовано за природними (лісорослинними) зонами, групами та категоріями захисності лісів, лісотаксовими поясами. В основу оцінки насаджень покладається капіталізація нормативного серед­ньорічного економічного ефекту (доходу) від їх використання як засобу виробництва, предмета природи і праці. Відповідна оцінка визначається за формулою

  5. (2.2)

  1. (2.1)

  2. де АГ — економічна оцінка 1 га лісових земель; г — нормативний середньорічний економічний ефект (дохід) від вирощування де­ревини; kij — коригувальний коефіцієнт, який враховує ефект від використання недеревної продукції та корисних властивостей лісів; кі,2 — коригувальний коефіцієнт, який враховує невідповід­ність фактичної лісистості території адміністративної області оп­тимальній; Е— коефіцієнт капіталізації. Строк капіталізації умо­вно прийнято в розмірі 50 років, що відповідає 2 %-й ставці пла­ти за користування кредитом.

  3. Нормативний середньорічний дохід (г) від вирощування лісу розраховується як різниця між оцінкою продукції та послуг, які можна отримати в еталонному лісонасадженні за діючими ціна­ми, та сумою нормативних витрат, пов'язаних з вирощуванням лісу за період обігу рубки, розрахованих за методом відновної вартості.

  4. Економічна оцінка лісових насаджень. Техніка визначення економічної оцінки лісових насаджень дещо відрізняється від ме­тодики оцінки лісових земель. Відмінності між ними — у струк­турі інформаційного забезпечення та деталізації методичних під­ходів оцінки, які викладені нижче.

  5. 126

  6. де Цлн — економічна оцінка лісових насаджень відповідної поро­ди, бонітету (типу лісорослинних умов), віку в певній природній (лісорослинній) зоні, грн; мі — середній (очікуваний) запас де­ревини /-ої породи на 1 га у віці рубки, відповідного бонітету, пев­ного типу лісорослинних умов, відповідної лісорослинної зони, м3; Kj — коефіцієнт, що характеризує якість деревини /'-ої породи; Е — норматив приведення за чинником часу (0,02); 7} — період виро­щування лісових насаджень, що дорівнює віку рубки /-ої породи, років; U — вік насадження /-ої породи, що оцінюється, років; Елн — нормативний середньорічний економічний ефект від вирощуван­ня (використання) 1 м3 деревини певного типу лісорослинних умов у відповідній лісорослинній зоні.

  7. Нормативний середньорічний економічний ефект від викорис­тання 1 м3 деревини розраховується як різниця між оцінкою вар­тості даної деревини за діючими цінами та нормативними витра­тами, пов'язаними з її вирощуванням за період обігу рубки, роз­рахованої за методом відновної вартості.

  8. Грошова оцінка земель лісового фонду і лісових ресурсів у ці­лому може використовуватися як вартість капіталу в лісовому го­сподарстві, а ціна лісоземельної ділянки, виходячи з грошової оцінки, формується при купівлі-продажу з урахуванням попиту і пропонування.

  9. Водні ресурси. Прогнозування охорони і раціонального ви­користання водних ресурсів повинно базуватись на оцінці їх

  10. 127

  1. загального стану та розміщення, аналізі сучасного водоспожи­вання, всебічному врахуванні особливостей цього виду природ­ного блага.

  2. Вода — це відновлюваний природний ресурс, але у більшості випадків його нічим замінити неможливо. Вже сьогодні в Україні для забезпечення потреб населення і виробництва водні ресурси обмежені, тобто прісні води річок, озер, надр. їх розміщення ду­же нерівномірне, до того ж вони зазнають все більш інтенсивного забруднення. Це вимагає використання водних ресурсів у країні за принципами водозбереження.

  3. Оцінити водні ресурси важко через їх різноманітність, широке і багатоцільове використання та забруднення. Оскільки поверх­неві води взаємозв'язані, їх економічна оцінка повинна розгляда­тися в межах басейну і бути комплексною, тобто включати рибо­господарський, енергетичний, транспортний та природозахисний ефект. При цьому останні змінюються залежно від території ба­сейну, що викликає необхідність диференціації оцінок для різних його частин. Усе це потребує складних систем оцінок і розроб­лення спеціальних методів їх отримання.

  4. Плата за воду теоретично включає дві частини: за викорис­тання водних ресурсів, яка має рентний характер, і за доставку, відвід та забезпечення якості води, що визначається відповідни­ми трудовими затратами.

  5. Таким чином, необхідне перетворення водного господарства в єдину галузь, пов'язану економічними відносинами зі спожива­чами своєї продукції, тобто водних ресурсів з певними кількіс­ними та якісними характеристиками. При цьому основною функ­цією оцінки водних ресурсів стає покриття поточних (сучасних) і майбутніх водогосподарських витрат.

  6. Щодо водосховищ, то головні методичні ускладнення пов'я­зані з правильним визначенням витрат на їх будівництво і га­лузевої структури отриманого ефекту. Встановлення рівня витрат на будівництво власне гідротехнічних споруд водосховища (гре­бель, водозливів тощо) методично нескладне.

  7. Складнішою є інша проблема — детальна економічна оцін­ка змін, що вносяться в природу та господарство території, яку охоплює водосховище. Ці зміни умовно поділяють на прямі (постійне і тимчасове затоплення території, що попадає в ложе водосховища, підтоплення, переробка берегів) та побічні (вплив на рибне господарство, мікроклімат, організацію тери­торії в прибережній зоні тощо). Про важливість правильного визначення цих показників свідчать витрати на підготовку во-

  8. 128

  9. досховищ, які інколи досягають 40—50 % загальної вартості їх

  10. будівництва.

  11. Згідно із літературними джерелами, затоплення сільськогос­подарських земель і лісових угідь та пов'язаних з ними заходів щодо організаційно-господарського облаштування населення, відшкодування сільськогосподарської продукції, лісозведення і лісоочищення належить до найскладніших проблем гідротехніч­ного будівництва.

  12. Вирішальний вплив на економічні показники окремих зро­шувальних систем чинять не загальні регіональні умови, а ло­кальні чинники, які визначають вибір технічного варіанта зро­шувальної системи, умов забору, транспортування і розподі­лу води тощо. Техніко-економічні показники об'єктів іригації майже не відображають загальних гідрологічних умов басей­ну, оскільки заходи щодо регулювання та перерозподілу стоку не враховуються під час проектування окремих систем. Прак­тично не здійснюється розрахунок вартісних показників 1 м3 води — найбільш суттєвого з погляду економічної оцінки вод­них ресурсів.

  13. У цілому особливістю теорії та практики використання вод­них ресурсів є відставання економічних розробок, переважання природно-балансових і технічних методів. З багатоцільовим ха­рактером водних ресурсів пов'язане особливе значення обліку при економічній оцінці варіантності їх використання. У зв'язку зі специфікою водних ресурсів, що виконують допоміжну функцію у галузях-споживачах, варіанти використання визначаються еко­номічними рішеннями і не випливають з природних особливос­тей джерел цих ресурсів.

  14. Мінеральні ресурси. Економічна оцінка мінеральних ресур­сів має враховувати специфіку відповідних об'єктів — родовищ корисних копалин. Вони визначаються як природні мінеральні утворення в надрах землі, у джерелах води і газів, які придатні для промислового освоєння чи інакше — використання яких є економічно доцільним. Крім природних є техногенні мінеральні утворення на об'єктах видалення відходів, які розглядаються як техногенні родовища. Формування державного фонду родовищ здійснюється саме за ознакою придатності до промислового освоєння. Але зараз з переходом до відкритої економіки і рин­кових критеріїв оцінки цей фонд не в усьому відповідає зазначе­ним вимогам.

  15. З методологічних позицій економічна оцінка мінеральних ре­сурсів розглядається як грошовий (вартісний) вираз споживних

  16. 129

  1. вартостей, що притаманні цьому природному об'єкту, з ураху­ванням, звичайно, соціально-економічної складової. Для мінераль­них ресурсів при цьому великого значення набуває врахування їх комплексного (багатокомпонентного) складу та комбінованість — тобто поєднаність декількох видів у межах локальних ділянок надр.

  2. Практика і теорія свідчать про доцільність застосування до економічної оцінки таких підходів:

  • визначення абсолютної вартості — за ціною товарного про­дукту, який може бути отримано з них;

  • визначення прибуткової вартості — за обсягом очікуваного прибутку від реалізації товарної продукції;

  • визначення рентних характеристик.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]