В Україні створений потужний будівельний комплекс, який, формуючи спільно з машинобудівниками основні фонди й вироб­ничі потужності галузей економіки, забезпечує удосконалення народногосподарських пропорцій, вирівнювання техніко-еконо-мічного й соціального рівня розвитку галузей народного госпо­дарства та регіонів країни, залучення у народне господарство но­вих природних ресурсів, охорону й відтворення навколишнього середовища, створення передумов для реалізації на практиці до­сягнень науково-технічного прогресу.

Будівельний комплекс України складається з більш як 2,5 тис. будівельних організацій, 5,0 тис. промислових підприємств галузі промисловість будівельних конструкцій і деталей, 5,7 тис. підпри­ємств будівельних матеріалів. Ці підприємства випускають збірні залізобетонні конструкції, стінові матеріали, столярні вироби, легкі заповнювачі, мінераловатні вироби та десятки інших будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

До початку кризових явищ в економіці у середині 90-х pp. XX ст. галузі народного господарства, які комплектують будівельний комплекс, послідовно розвивались, постійно підвищувався їх тех­нічний та організаційний рівень. В Україні була створена потужна будівельна індустрія, основу якої становили великі будівельно-монтажні організації, оснащені засобами механізації і були великі механізовані підприємства з виробництва будівельних матеріалів, деталей і конструкцій. Була створена потужна індустрія збірного залізобетону. Фактично заново були створені потужності з вироб­ництву легких металевих конструкцій, конструкцій із клеєної де­ревини, азбестоцементу, легких огороджувальних конструкцій.

Практика показала, що формування матеріально-технічної ба­зи будівництва здійснювалось на території України без належно­го урахування її регіонального розвитку. У результаті було ство­рено велику кількість в основному дрібних підприємств з низь­кими техніко-економічними показниками. Недоліки у розміщенні підприємств зумовили великі нераціональні перевезення буді­вельних матеріалів і конструкцій, недовикористання виробничих фондів і високі витрати виробництва. В останнє десятиліття кож­ний п'ятий залізничний вагон перевозив мінеральні будівельні матеріали і конструкції.

Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку

536

впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей на­родного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі зале­жить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мі­крорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівницт­во промислових і сільськогосподарських підприємств, транспорт­них об'єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо. Будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталомістких і диференційованих виробничих систем впливає на темпи, масш­таби розвитку і особливості розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність бу­дівельних організацій у регіоні. У той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове, житлове, комунальне, сільськогос­подарське будівництво, яке в нових ринкових умовах потребує великих обсягів будівельно-монтажних робіт, а також викорис­тання принципово нових важелів управління, планування та орга­нізації всіх ланок капітального будівництва.

9.2. Промисловість будівельних матеріалів, її структура та особливості розміщення

Розвитку промисловості будівельних матеріалів сприяють: по­стійна потреба у проведенні будівництва в усіх галузях економі­ки; наявність значних родовищ цементної й цегельно-черепичної сировини, будівельного каменю, оздоблювальних матеріалів, ка­оліну, тугоплавких і вогнестійких глин, а також інших видів не­рудних копалин, багато з яких за запасами, якістю та умовами покладання є рідкісними і навіть унікальними у Східній Європі; можливість забезпечення підприємств робочою силою за рахунок місцевого населення; густа мережа залізниць (у тому числі між­народного значення), зручні водні магістралі, які зв'язують Украї­ну з іншими державами, та інші чинники.

Десятирічна криза і, як наслідок, різке скорочення будівницт­ва відчутно позначилося на обсягах виробництва найважливіших видів будівельних матеріалів (табл. 3.75).

537

Таблиця 3.75

Обсяги виробництва найважливіших видів будівельних матеріалів в україні у 1990—2000 pp.

За період 1991—2000 pp. виробництво цементу скоротилося більш як у 4 рази, збірного залізобетону — у 10 разів, стінових

538

матеріалів — у 6 разів, скла віконного — у 3 рази і т. д. В остан­ньому п'ятиріччі темпи скорочення обсягів виробництва змен­шились. Зокрема, випуск цементу у 2000 р. відносно 1995 р. ста­новив 69,6, будівельного вапна — 78,9, технологічного вапна — 96,3, гіпсу — 91,5, а керамічних плиток для підлоги та глазуро­ваних керамічних плиток для внутрішнього облицювання стін — навіть 100,0% та 106,5%.

Зменшення обсягів виробництва в галузі відбувалося, в основ­ному, через відсутність попиту (у зв'язку зі скороченням капіталь­ного будівництва), багаторазове підвищення цін на енергоносії, а також скорочення поставок продукції до інших країн. За останні роки зменшився попит на склоблоки, керамзит, фасадну плитку, стінові матеріали, щебінь, облицювальні вироби з природного каменю і теплоізоляційні вироби. Так, різке зниження попиту на бутощебеневу продукцію спричинилося зменшенням обсягів па­нельного домобудування, а також систематичним підвищенням цін на неї у зв'язку зі значним зростанням тарифів на перевезення залізничним транспортом. Внаслідок цього традиційні споживачі з Росії відмовилися від поставок щебеню з України, і цей ринок його збуту було втрачено. Аналогічна ситуація склалася з тепло­ізоляційними матеріалами та іншими видами будівельної продук­ції. На попиті негативно позначається також зниження купівель­ної спроможності населення.

Водночас на багато видів будівельних матеріалів і виробів, які випускаються на підприємствах України, існує стабільний попит, і перш за все на скло тонких і товстих номіналів, пляшки, санбу-двироби сучасних форм, рубероїд, лінолеум на теплій підоснові, радіатори, ванни, мийки та деякі інші. Таким чином, сьогодні га­лузь орієнтується в основному на внутрішній ринок. Проте наяв­ні потужності дозволяють не тільки забезпечувати потреби на­родного господарства України, а й розширити експорт певної частини будівельних матеріалів і виробів. Останнім часом ці мож­ливості не використовувалися значною мірою через обмеженість паливно-енергетичних ресурсів, порушення платіжної дисцип­ліни і нестачу власних оборотних коштів, незабезпеченість си­ровиною, запасними частинами і транспортними засобами. Як наслідок, галузь втрачає внутрішні та зовнішні ринки збуту.

Відмінності у рівнях розвитку промисловості, сільського гос­подарства, капітального будівництва, невиробничої сфери, у за­безпеченості природними й трудовими ресурсами обумовили не­рівномірність розміщення промисловості будівельних матеріалів по областях України (рис. 3.17).

539