Нововідкриті родовища, як правило, дрібні (0,5—3,0 млн т), нафтоносні шари в основному розташовані на великих глибинах (3500—5500 м і більше). Найновіші технології у видобутку нафти майже відсутні. У результаті коефіцієнт нафтовіддачі досить низь­кий (до 0,35).

Існують також інші чинники, які ускладнюють нафтовидобу­ток в Україні. Істотний недолік — це фінансові труднощі, які обумовлюють надзвичайно слабке фінансування геологорозвіду­вальних робіт. Головна увага приділялась експлуатації родовищ з метою утримання досягнутого рівня нафтовидобутку.

Для України характерна значна розбіжність між обсягами спо­живання нафти (переробки) та її власним видобутком (не мається на увазі споживання нафти у вигляді нафтопродуктів).

Обсяги нафтопереробки в Україні не відповідають наявним нафтопереробним потужностям. Потужності достатні (переви­щують 50 млн т у рік). При такій забезпеченості потужностями в 2000 р. перероблено трохи більше 15 млн т нафти (табл. 3.12). Це пов'язано з наявними можливостями (та їх реалізацією) щодо за­вантаження нафтопереробних заводів нафтою (власного видобут­ку та імпортованою).

Таблиця 3.12

Баланс формування та розподілу ресурсів

Нафти (включаючи газовий конденсат)

В україні у!990,1995,2000 pp., тис. Т

284

Можливості України відносно власного нафтовидобутку вкрай обмежені. Вони зумовлені нафтовими запасами, їх харак­теристикою, масштабами проведення геологорозвідувальних ро­біт тощо. Через те питома вага української нафти в обсягах наф­топереробки низька. За 1990, 1995 та 2000 рр. вона становила відповідно 8,7, 23,7 та 24,8 %.

Забезпеченість потреб України у нафті за рахунок власного видобутку з орієнтацією на задоволення потреб у продуктах наф­топереробки орієнтовно становила: 1990 р. — 9 %, 1995 р. — 18 %, 2000 р. —25% (табл. 3.13).

Забезпечення України привозною нафтою, так само як і влас­ною, пов'язано з великими труднощами, перш за все з відсутністю у нафтопереробних підприємств необхідних обігових коштів для за­купівлі нафтової сировини і слабкою диверсифікацією нафтодже-рел. За таких умов підприємствам доводиться вдовольнятися да­вальною нафтою, що негативно впливає на рентабельність виро­бництва.

Таблиця 3.13

Рівень забезпеченості україни нафтопродуктами за рахунок власних ресурсів нафти у 1990,1995, 2000 pp.

Нафтопровідна система, хоча й менш потужна та розвинена порівняно з газотранспортною системою, є значним надбанням України. По ній транспортується нафта на українські нафтопере­робні заводи, а також у країни Центральної та Південної Європи.

Загальна протяжність системи магістральних нафтопроводів (на початок 2001 р.) становила 3894 км, а потужність—до 100 млн т на рік нафти на вході та 67 млн т на рік на виході. На нафтопрово­дах експлуатується 37 нафтоперекачувальних станцій (550 тис. кВт). Загальна місткість резервуарного парку — 800 тис. м³. Обсяг транс­портування нафти українськими нафтопроводами за декілька остан­ніх років утримується на рівні, близькому до 60 млн т щорічно (екс­портний транзит — 53—55 млн т на рік). Однак нафтопроводи на 90 % відпрацювали амортизаційний строк експлуатації.

285

Виробничий потенціал нафтопереробки в Україні зосереджений на шести нафтопереробних заводах (Кременчуцькому, Лисичансь-кому, Херсонському, Одеському, Дрогобицькому та Надвірнянсь-кому). Основні показники цих заводів наведено в табл. 3.14 та 3.15.

Таблиця 3.14

Основні показники нафтопереробних заводів україни у 2000 р.

Маючи достатню потужність з первинної переробки нафти (понад 50,0 млн т на рік), галузь, внаслідок поганого забезпечен­ня заводів нафтовою сировиною, використовує цю потужність лише частково (на 16,2% у 2000 р.) при обсязі нафторереробки 8,5 млн т. Для задоволення потреб України в нафтопродуктах по­трібно було б переробляти щорічно орієнтовно 15 млн т нафти.

Технічний рівень вітчизняної нафтопереробної промисловості в цілому низький: використовуються застарілі технології, техніч­ні засоби, основні промислово-виробничі фонди істотно зношені.

У результаті цього та у зв'язку з вимушеною роботою на дава­льницькій сировині переробка нафти недосить ефективна, а наф­топродукти за якістю в більшості випадків поступаються вимо­гам світового ринку.

Глибина переробки нафти на українських нафтопереробних заводах у 2000 р. досягла 65,7 %, що є не достатнім. В умовах дефіциту нафти в Україні бажана більш глибока її переробка з метою значної економії сировини і виробництва найбільш масо­вих та цінних нафтопродуктів.

286

Таблиця 3.15

ДИНАМІКА ОБСЯГІВ ПЕРЕРОБКИ НАФТИ НА НИЗ УКРАЇНИ у 1990—2000 pp., млн т/%

У галузі низька (відносно первинної переробки нафти) потуж­ність і слабка диверсифікація технологічних процесів, спрямова­них на облагороджування та разом з тим на покращання якості нафтопродуктів. Такий важливий технологічний процес, як гідро-очистка мазуту на українських заводах, взагалі відсутній, що спри­чиняє забруднення навколишнього середовища.

У 2000 р. нафтопереробні заводи України працювали на україн­ській, російській та казахській нафті. Питома вага російської наф­ти — близько 47 %. Майже половина всього обсягу використаної нафтової сировини припадала на одне нафтоджерело. У світовій практиці подібна ситуація оцінюється як негативна.

Найбільш важливою проблемою у видобутку нафти є забезпе­чення стабілізації обсягів видобутку нафти, а також їх помірне на­рощування.

Вирішення цієї проблеми можливе за умов: проведення геофі­зичних досліджень та пошуково-розвідувального буріння в обся­гах, що забезпечать приріст нафтових запасів у 2—3 рази біль­ших за обсяги видобутку нафти; істотного підвищення науково-технічного рівня та ефективності циклу робіт від розвідки нафто­вих родовищ до видобутку нафти; значного покращання фінансо­во-економічного стану структур, які займаються видобутком наф­ти з метою підтримки і нарощування нафторесурсної бази; удоско­налення амортизаційної політики (створення прискореного меха­нізму амортизації нафтових свердловин); прийняття диференці­йованого єдиного платежу за користування надрами; прийняття пільгового режиму оподаткування підприємств, які ведуть розвід­ку та розробку нафтових родовищ на шельфах Чорного та Азовсь­кого морів; прийняття закону про державну підтримку інвестицій­них проектів розвитку нафтовидобутку, інших законів, норматив­но-правових актів.

Сутність проблеми щодо транспортування нафти полягає: в за­безпеченні високоефективного функціонування нафтопровідних систем, надійній подачі нафти як на внутрішній ринок, так і на ринки Європи; нарощуванні транзитних потоків; інтеграції у за­гальноєвропейські та міжконтинентальні мережі нафтопроводів. Напрями її вирішення: розробка перспективних нафтопотоків, а також технологічних схем транспортування нафти; надійне нау­ково-технічне забезпечення функціонування нафтопровідної сис­теми; створення умов для зарубіжного та внутрішнього інвесту­вання розвитку нафтотранспортної системи; залучення наукового і виробничого потенціалу України до розроблення невирішених питань нафтотранспортування; створення сприятливих умов для

288

нарощування транзиту нафти по території України; завершення ро­біт, що відносяться до української частини Євро-Азіатського наф-тотранспортного коридору; будівництво нових нафтопроводів.

Перед нафтопереробною промисловістю постає три найваж­ливіші проблеми:

необхідність нарощування обсягів переробки нафти для внут­рішнього споживання та експорту нафтопродуктів (деяких продук­тів нафтохімії^-), за допомогою проведення державної політики від­носно диверсифікації нафтоджерел; оновлення виробництва; по­дальша реалізація урядової програми з приватизації нафтопере­робних заводів відносно гарантованих поставок нафти; покра­щання фінансово-економічного стану нафтопереробних підпри­ємств; розвиток співробітництва із зарубіжними фірмами;

подальше поглиблення переробки нафти (до 80 85 %) для

ефективного використання нафтової сировини, покращання якості нафтопродуктів шляхом реконструкції нафтопереробних заводів, виведення з експлуатації фізично зношеного та морально застарі­лого устаткування та обладнання;

3) екологізація нафтопереробки, що передбачає екологічний аудит нафтопереробних заводів, скорочення викидів і скидів шкід­ ливих речовин, твердих відходів; екологічний моніторинг; ство­ рення програм екологічної безпеки об'єктів нафтопереробки і вико­ ристання відходів виробництва тощо.

З розвитком економіки України буде збільшуватись споживання нафти (у вигляді нафтопродуктів). Одним із важливих напрямів за­доволення потреб у нафті є нарощування власного її видобутку.

Незважаючи на істотну ступінь відпрацювання в Україні розві­даних нафтових запасів, потенціал нафтовидобутку далеко не виче­рпаний. Про це свідчать близько 5 млрд т умовного палива ще не-розвіданих запасів вуглеводнів на великих глибинах (більше 5 тис. м) у Дніпровсько-Донецькій западині, Передкарпатській улоговині та на відносно невеликих глибинах Азово-Чорноморського шельфу, а також у Волинсько-Подільській нафтогазоносній області.

За умов ефективного використання наявної ресурсної бази наф­товидобувної промисловості є можливість забезпечити стабіль­ний видобуток нафти, а з часом збільшити її з 3,7 млн т (включаючи газовий конденсат) у 2000 р. до 5,0 млн т (максимальний рівень).

У галузі транспортування нафти Україна повинна максимально використовувати своє вигідне географічне місцезнаходження — проміжне між Західною Європою (простором інтенсивного спожи­вання вуглеводнів) та Сходом (територією потужних вуглеводних ресурсів).

289