Економічна ефективність прогнозного паливно-енергетичного балансу полягає в повному та надійному забезпеченні економіки України паливно-енергетичними ресурсами за рахунок нарощу­вання власного видобутку (виробництва) палива, проведення ре­структуризації паливно-енергетичного комплексу під контролем держави, реалізації програм з енергозбереження, диверсифікації джерел паливозабезпечення, особливо з природного газу та нафти.

2.3. Вугільна промисловість

Вугілля в Україні є єдиним паливним ресурсом, запаси якого дозволяють забезпечувати до 90 % власні потреби національної економіки. Проте на даний час питома вага вугілля в паливно-енергетичному балансі країни становить 23,9 %, що говорить про наявність великої диспропорції в забезпеченості запасами даного виду власного енергоресурсу і обсягами його споживання.

Вугільна промисловість значною мірою забезпечує власними енергоресурсами вугільну електроенергетику, технологічною си­ровиною — металургійний комплекс країни, стабільне функціо­нування об'єктів інших споживачів. Проте обсяги видобутку ву­гілля в Україні, починаючи з 1989 p., щорічно знижувались і до 1996 р. порівняно з 1990 р. зменшились більш ніж у 2 рази (зі 164,8 млн т до 71,3 млн т). З 1997 р. обсяги видобутку дещо збільшились і в 1999—2000 pp. стабілізувались на рівні 80 млн т.

Враховуючи вирішальну роль вугілля в забезпеченні розвитку таких базових галузей, як енергетика, металургійний комплекс, необхідно максимально використовувати потенціал вугільної промисловості.

За даними Державного балансу запасів вугілля за станом на 1 січня 2001 р. загальні ресурси вугілля становлять 117,6 млрд т, у тому числі балансові запаси — 56,8 млрд т (табл. 3.7), що ста­новить близько 4 % світових запасів усього типового вугілля, а в Європі Україна посідає третє місце після Німеччини та Велико­британії (без урахування запасів Росії).

Балансові запаси вугілля з категорій А + В + Сі становлять 45,5 млрд т, з категорії Сг — 11,3 млрд т, забалансові запаси оціню­ються в 17,4 млрд т, що свідчить про досить високу розвіданість запасів вугілля в Україні.

Разом з тим ступінь освоєння запасів свідчить про неможливість у найближчій перспективі збільшення видобутку у великих масшта­бах. Із загального обсягу балансових запасів 80,1 % належать до ка­тегорії А + В + Сі і тільки 19,9 %—до перспективних категорії С₂.

270

Таблиця 3.7

Запаси вугілля та їх розташування по території україни (станом на 01.01.2001 р.)

Рис. 3.3. Паливна промисловість

За питомою вагою балансових запасів Донецький басейн має найбільші перспективи розвитку: Донбас — 93,0% (52,8 млрд т), Львівсько-Волинський басейн — 2,6% (1,5 млрд т) і Дніпровсь­кий — 3,9% (2,2 млрд т) (рис. 3.3).

Промислові запаси категорій А + В + Сі власне становлять 92,3 % (42,0 млрд т), 2,6% (1,2 млрд т) і 4,2 % (1,9 млрд т). Якщо подивитись на динаміку приросту цих запасів, то вона в Донбасі негативна, тобто ці запаси в 2000 р. порівняно з 1990 р. зменши­лись на 7,9 млрд т, або на 15,8 %. Така сама негативна динаміка спостерігається для запасів, котрі розроблюються і підготовлені до освоєння, — вони за той самий період зменшились з 25,5 млрд т до 21,1 млрд т, або на 17,3 %. Причому питома вага останніх також зменшилась з 51,1 % до 50,3 %, що свідчить про неефекти­вне їх використання, тобто про недостатні темпи введення нових потужностей в експлуатацію.

Запаси коксівного вугілля переважно знаходяться в Донбасі (95 %), і тільки незначна його частина (5 %) знаходиться у Львів-сько-Волинському басейні, але на коксування направляється з 1995 р. тільки донецьке коксівне вугілля.

Тому підтримувати видобуток на досягнутому рівні або дещо збільшити його можливо за рахунок будівництва нових підпри­ємств і реконструкції діючих з прирізкою резервних ділянок ша­хтних полів, запаси яких становлять 1,4 млрд т. Крім того, необ­хідно збільшити обсяги пошукових і геолого-розвідувальних робіт з метою нарощування як перспективних (категорія С2), так і промислових (категорії А + В + Сі) запасів вугілля.

Реальною ресурсною базою для розвитку вугільної промисло­вості сьогодні є підготовлені запаси на ділянках для будівництва нових вугільних підприємств — 67 ділянок із запасами 9,7 млрд т і на ділянках для реконструкції і продовження термінів служби діючих підприємств — 66 ділянок із запасами 2,7 млрд т. Голо­вна проблема полягає у своєчасному і раціональному залученні запасів вугілля в експлуатацію з метою підтримки і збільшення виробничих потужностей галузі.

Гірничо-геологічні умови розробки вугільних родовищ у Дон­басі найбільш складні (табл. 3.8): найменша потужність розроб­люваних пластів (у середньому 1,06 м), найбільша глибина роз­робки (1297 м), пласти в більшості (80 %) високого ступеня газоносності і до 40 % — небезпечні через раптові викидах вугіл­ля і газу. З 200 шахт на глибинах понад 600 м працюють 105, у тому числі 6 шахт працюють на глибині понад 1200 м, де темпе­ратура повітря у вибоях досягає 34,0 °С. Теплові умови розробки

273

вугілля на глибині понад 500 м (60 % шахт) перевищують саніта­рні норми (+ 25—26 °С). Особливо складні гірничо-геологічні умови розробки крутих пластів на шахтах Центрального Донба­су, де добувається в основному коксівне вугілля. Гірські роботи на глибоких горизонтах ведуться більш ніж на 80 % шахт, стіль­ки ж шахт розробляють пласти, небезпечні через раптові викиди вугілля і газу; питома вага очисних вибоїв з температурою, що перевищує гранично припустиму, досягає 30 %.

Потужність пластів не перевищує 1 м, питома вага видобутку із пластів, що вміщають нестійкі породи, становить близько 60 %. Серед технічних засобів видобутку вугілля на цих шахтах переважають відбійні молотки, а комплексна механізація, яка ви­користовується в незначних кількостях, характеризується вико­ристанням у великій мірі ручної праці і не забезпечує високих навантажень на очисний забій.

Умови розробки вугільних пластів Львівсько-Волинського і Дніпровського басейнів більш сприятливі. Максимальна глибина розробки пластів Львівсько-Волинського басейну становить 550 м, потужність розроблюваних пластів коливається від 1 м до 1,5 м, небезпека раптових викидів вугілля і газу майже відсутня. Однак зольність видобутого вугілля (46,4 %) значно перевищує аналогіч­ний показник у Донбасі (36,2 %) і запаси вугілля досить обмежені (3,0 % загальних запасів).

У Дніпровському басейні зосереджені запаси бурого вугіл­ля, що на відміну від кам'яного мають більш низьку теплотвор­ну здатність та транспортабельність і використовуються голов­ним чином для виробництва буровугільних брикетів, які спо­живаються населенням на комунально-побутові потреби. Роз­робка буровугільних родовищ ведеться підземним і відкритим способами.

На частку відкритих розробок на даний час припадає 91 % (з видобутку). Глибина залягання пластів невелика — максималь­на 91 м, середня — 75 м. Зольність видобувного вугілля нижче, ніж у Донецькому і Львівсько-Волинському вугільному басей­нах — 21,4 %, однак запаси вугілля також невеликі (4,2 % загаль­них запасів).

Відмінність в умовах розробки вугільних пластів у басейнах обумовлює різні економічні показники видобутку вугілля. Так, собівартість 1 т готової вугільної продукції найвища в Донець­кому басейні — 114,21 грн, у той час як у Львівсько-Волинському і Дніпровському вона значно нижче (відповідно 94,37 грн і 95,89 грн).

274

Таблиця 3.8

Загальна характеристика вугільної промисловості україни у 1990—2000 pp.