Раціональне розміщення виробництв лісопромислового ком­плексу має на меті найповніше використання лісових ресурсів, перетворення деревної сировини в готову продукцію з високим економічним ефектом. Разом з тим велика кількість лісопильно-деревообробних підприємств виникла ще в далекому минулому в районах з обмеженими лісосировинними ресурсами через гостру потребу в пиломатеріалах, будівельних матеріалах і столярних виробах та завдяки зручним шляхам доставки деревини до місць переробки і транспортування готової продукції. Так, найбільші лісопильні заводи розміщувалися не в багатому лісами Поліссі, а вздовж Дніпра від Києва до Херсона, одержуючи сировину вод­ним шляхом. Всупереч принципам раціонального розміщення, ти­сячі лісопилень різних відомств і організацій виникли порівняно в недавні часи, особливо в колишніх колгоспах і радгоспах для забезпечення пиломатеріалами власних потреб. Такі дрібні лісо­пильно-деревообробні виробництва розпорошені по непрофільних підприємствах й досі, що негативно впливає на ефективність ви­робництва, впровадження нової техніки і технології, організацію комплексного використання деревної сировини, завантаження устаткування тощо. Лісопильне виробництво розміщується в усіх областях, але найбільше (70 % за потужністю устаткування) — у Карпатському, Поліському і Східному районах.

Окремим галузям і виробництвам лісопромислового комплексу, поряд з основними принципами, притаманна й власна специфіка розміщення.

Лісозаготівельна промисловість розміщується в основному в Карпатському, Поліському і Центральному районах. Обов'язко­вою умовою його функціонування є не наявність лісів взагалі, а експлуатаційних лісів, де можливо проведення рубок головного користування. Об'єктом виробничої діяльності лісозаготівельно­го підприємства є відведені ділянки лісу — лісосіки, площа й розміщення яких серед лісових масивів визначається проектом організації лісового господарства. Певне значення в розміщенні лісозаготівель має наявність транспортних шляхів загального ко­ристування для вивезення деревини в місця споживання.

Розміщення підприємств з виробництва деревних плит при­урочено в районах з розвинутою лісопильно-розташовано проми­словістю, де утворюється велика кількість деревних відходів. Це переважно Карпатський, Поліський і Центральний райони. У цих районах розміщується і фанерне виробництво.

Меблеві підприємства розташовуються, як правило, ближче до споживача, тобто з урахуванням розміщення населення. Вони

442

функціонують у всіх областях, проте за потужністю підприємств виробництво меблів найбільш поширене в Карпатському, Полі­ському і Східному районах. Найменша його частка (9 %) припа­дає на Подільський і Південний райони, де проживає 11,9 млн чол., або 24 % усього населення України. У цих районах розміщення меблевого виробництва не збігається з розміщенням населення.

На розміщення підприємств целюлозно-паперової промисло­вості значний вплив має їх виробничий профіль: целюлозно-паперові комбінати, що виробляють напівфабрикати, і паперові та картонні фабрики, що працюють на готових напівфабрикатах. Целюлозно-паперові комбінати — це, переважно, потужні підпри­ємства, що є великими споживачами деревної сировини, палива, електроенергії, води і хімікатів. Умови їх розміщення досить складні, оскільки доводиться мати справу з комплексом чинни­ків, які впливають на вибір місця будівництва. Основними з цих умов є наявність сировинних ресурсів за кількісним і якісним складом, близьке розташування великих водних джерел, можли­вість скидання промислових стоків, наявність надійних енергетич­них ресурсів, значної земельної ділянки для розташування підпри­ємства з усіма її сировинними складами, допоміжними і очисни­ми спорудами. Умови розташування паперових і картонних фабрик, що працюють на готових напівфабрикатах, набагато простіші.

Поліпшення розміщення підприємств лісоромислового комп­лексу в перспективі досягатиметься шляхом ліквідації дрібних ві­домчих лісопильно-деревообробних віробництв, розширення меб­левого виробництва в Подільському, Причорноморському і Прид­ніпровському районах, будівництва нових підприємств відповід­но до основних принципів раціонального розміщення.

6.4. Проблеми та перспективи розвитку

І розміщення галузей лісопромислового комплексу

Головним завданням лісопромислового комплексу є забезпе­чення країни лісоматеріалами і виробами з деревини в умовах обмежених лісосировинних ресурсів. Його розвиток у перспекти­ві йтиме в напрямі підвищення ефективності виробництва на ос­нові вдосконалення його організації і структури, зростання та ін­тенсифікації виробничого потенціалу, переходу на ресурсозбері­гаючі і маловідходні технології, забезпечення галузі власними ресурсами деревної сировини. Пріоритетом розвитку залишаєть­ся випереджальне зростання прогресивних виробництв, насампе­ред целюлозно-паперового, меблевого і деревних плит, продукція

443

яких користується підвищеним попитом, задовольняє потреби спо­живачів і вимог ринку.

У розвитку нових організаційних форм лісопромислового комп­лексу важливою ланкою є формування мережі малих і середніх під­приємств, що сприятиме активізації структурної перебудови галу­зі, дозволить більш оперативно реагувати на ринковий попит, швид­ко перепрофілювати виробництво на виготовлення нової продукції.

Особливе значення матиме розширення асортименту і поліп­шення споживчих властивостей галузевої продукції, збільшення виробництва імпортозамінних виробів, зміцнення експортного потенціалу, поліпшення структури експорту.

Основою технічного розвитку лісопромислового комплексу в умовах обмеженого інвестування найбільш доцільним буде здій­снення реконструкції, модернізації і розширення перспективних підприємств, застосування на їх базі нових технологій, передусім з метою підвищення якості виробів, ефективного використання сировини, економії енергоресурсів, зменшення трудових витрат. У період, коли через дефіцит коштів практично неможливо замі­нити морально застаріле і зношене устаткування, основна увага повинна зосереджуватися на модернізації — швидкому, відносно дешевому і доступному способі оновлення устаткування, засто­суванні нових технологій, удосконаленні структури виробництва, безперервному впровадженні інновацій. Мета модернізації — зростання обсягів та ефективності виробництва. Важливість нап­рямів модернізації окремих галузей, виробництв і підприємств за­лежить від їх пріоритетності, техніко-технологічного стану, назрі­лої необхідності структурних змін, фінансових можливостей тощо.

Розвиток лісозаготівельної промисловості в умовах відносної стабілізації лісосічного фонду йтиме шляхом освоєння і впрова­дження технологій, основаних на машинному способі заготівлі деревини, комплексної механізації і автоматизації нижньосклад-ських робіт і первинної переробки лісоматеріалів, розширення мережі магістральних лісових доріг і парку лісовозного транспор­ту. Важливим завданням є забезпечення технічними засобами лісо­заготівель і транспортування деревини в гірських умовах Карпат, а також повсюдне оснащення лісозаготівельних підприємств пе­ресувним устаткуванням і спеціально обладнаним транспортом для переробки низькоякісної, тонкомірної деревини і лісосічних відходів безпосередньо в місцях проведення рубок лісу. Основ­ним напрямом використання цих важливих сировинних ресурсів залишається виробництво технологічної тріски для целюлозних і деревноплитних виробництв.

444

Обмеженість ресурсів деревної сировини і помірний попит стримуватимуть у перспективі виробництво пиломатеріалів, де­рев'яної тари та іншої найбільш сировинновитратної продукції. Ви­пуск пиломатеріалів за таких умов стабілізується на рівні 3 млн м³. Розвиток лісопильного виробництва спрямовуватиметься на впро­вадження нової техніки і технології з метою поліпшення якості продукції і комплексного використання деревини. Завданням тех­нічного переоснащення є широке впровадження агрегатних ліній на базі фрезерно- і стрічкопильних верстатів, автоматизованих сис­тем розкрою пилопродукції, обладнання для з'єднання коротко-мірних пиломатеріалів по довжині і ширині для збільшення виходу пилопродукції необхідних розмірів і форм, модульних сушильних камер та ін. Широке застосування матимуть заходи із захисту пило­матеріалів — антисептування, консервування, а також сушіння пи­ломатеріалів, окорювання всієї деревної сировини.

Прогресивні зрушення в тарному виробництві здійснювати­муться на основі впровадження ресурсозберігаючих технологій і прогресивних конструкцій тари, зокрема, виготовлення деталей тари зменшених товщин, тонкостінних армованих ящиків для ово­чів і фруктів, здійснення уніфікації і скорочення типорозмірів спо­живчої і транспортної тари.

Розвиток виробництва деревних плит йтиме переважно за раху­нок повнішого використання існуючих потужностей. З цією метою необхідно модернізувати діючі технологічні лінії для стабілізації параметрів плит і підвищення їх якості, а також замінити зношене обладнання. Підвищення в перспективі попиту на деревні плити ви­кличе необхідність збільшення потужностей цього виробництва. їх нарощування поряд з реконструкцією і технічним переоснащенням діючих підприємств здійснюватиметься за рахунок будівництва но­вих заводів, в першу чергу, заводів деревних плит нового поколін­ня — деревноволокнистих середньої щільності (мікроструктурних, типу MDF) — прогресивного конструкційного матеріалу для вироб­ництва меблів та інших видів продукції. З метою підвищення якості і конкурентоспроможності плит ставляться вимоги розширення ви­пуску плит знижених товщин, з поліпшеною якістю поверхні, під­вищеної товарної готовності і різного функціонального призначен­ня, з допустимим вмістом токсичних речовин. Передбачається, що підприємства деревних плит зможуть повною мірою забезпечува­тись дешевою сировиною — переважно низькоякісною деревиною та відходами деревообробних і лісозаготівельних підприємств.

У цьому ж плані певне значення матиме створення потужнос­тей для виготовлення суцільнопресованих і пластифікованих ви-

445

робів із подрібненої деревини, сировиною для яких служитимуть також деревні відходи, малоцінна і м'яколистяна деревина.

Фанерне виробництво, за експертними оцінками, не матиме перспективи значного кількісного зростання. Через нестачу си­ровини випуск клеєної фанери в поточному десятиріччі не пере­вищить 120 тис. м³. Тому розвиток фанерного виробництва по­винен спрямовуватися на впровадження нових технологій і обладнання з метою поліпшення якості продукції, освоєння но­вих, менш сировинновитратних виробів. В їх асортименті доціль­но збільшити випуск спеціальних видів фанери із заданими вла­стивостями, підвищеної атмосферо-, водо-, біо- і вогнестійкості, зниженої токсичності, а також розширити виробництво ребрис­тої і комбінованої фанери, що сприятиме зменшенню витрат фа­нерної сировини. Модернізація фанерного виробництва спрямо­вуватиметься на впровадження сучасного устаткування з комп­лексної механізації і автоматизації процесів підготовки сиро­вини, лущіння, сушіння і склеювання шпону, пресування, сушін­ня і обрізки фанери.

Розвиток меблевої промисловості вимагає перш за все відро­дження попиту, що стане можливим за умови виробництва висо­коякісної і конкурентоспроможної продукції. З цією метою необ­хідно поновити інвестиційну та інноваційну діяльність, створити якісно нові робочі місця на базі сучасних технологій. У розвитку цієї важливої галузі лісопромислового комплексу основна увага приділятиметься реконструкції й модернізації виробництва, за­стосуванню найновіших технологій і матеріалів.

Неодмінною умовою зростання ефективності меблевого вироб­ництва поряд з підвищенням якості виробів є систематичне онов­лення і розширення асортименту меблів з урахуванням сучасних естетичних вимог, нового планування квартир, застосування про­гресивних матеріалів. Особливістю розвитку сучасного меблево­го виробництва є використання техніки і технологій, що забезпе­чують високу мобільність виробництва, швидку переналадку ви­пуску продукції відповідно до кон'юнктури ринку. Ця проблема може бути вирішена на основі впровадження гнучких автомати­зованих технологічних ліній і нового позиційного обладнання.

З метою економії лісоматеріалів і поліпшення якості продукції в меблевому виробництві широко застосовуватимуться перспек­тивні види деревних плит, недеревні конструкційні і облицюваль­ні матеріали.

Особливе значення матиме нарощування випуску експортних меблів.

446

Розвиток целюлозно-паперової промисловості визначатиметься рівнем виробництва напівфабрикатів. Тому першочерговим зав­данням цієї галузі є багаторазове збільшення виробництва целю­лози і деревної маси і на їх основі розширення випуску паперу, картону, тароматеріалів. З цією метою необхідно модернізувати і переоснастити малопотужне виробництво целюлози і деревної маси на діючих підприємствах, здійснити в перспективі будівницт­во нових целюлозних заводів і створити потужності з виробницт­ва хіміко-термомеханічної маси.

У зв'язку із значним зносом виробничого устаткування папе­рових і картонних підприємств папероробні і картоноробні ма­шини, виготовлені до 1960 p., доцільно вивести з експлуатації, а решту — модернізувати. Приріст потужностей повинен досяга­тися переважно за рахунок встановлення нових машин на діючих підприємствах і будівництва нових фабрик, оснащених сучасним устаткуванням. Нарощуючи потужності, в першу чергу слід збіль­шити їх у виробництві газетного і друкарських видів паперу, сані­тарно-гігієнічного і пакувального паперу, транспортної тари, па­перових мішків.

Будівництво підприємств, зокрема целюлозних заводів, вкрай необхідних для лісопромислового комплексу, стане можливим після створення умов для їх інвестування. Целюлозно-паперова промисловість належить до капіталомістких галузей і її розвиток можливий лише за умови достатніх капіталовкладень. Стратегія галузі полягає в тому, щоб у перспективі випускати достатню кіль­кість якісної продукції, забезпечити насамперед внутрішній ри­нок, обмеживши імпорт аналогічних товарів.

Переоснащення діючих і будівництво нових підприємств ви­магають значних валютних коштів, основним джерелом надхо­дження яких є експорт галузевої продукції. Розвиток експорту, у свою чергу, вимагає поліпшення асортименту і якості товарів, підвищення їх конкурентоспроможності. Ставиться завдання об­межити до мінімуму експорт необробленого лісу, пиломатеріалів та порівняно дешевих товарів із деревини і орієнтуватися на вар­тісну продукцію, ефективний асортимент. Для лісопромислового комплексу, який має обмежені лісосировинні ресурси для влас­ного використання, експорт деревної сировини і пиломатеріалів слід розцінювати як негативну зовнішньоторговельну операцію.

Найбільш перспективним експортним товаром деревооброб­ної промисловості є меблева продукція. її виробництву сприяють наявність висококваліфікованих майстрів-червонодеревників, ви­сокоякісної деревини цінних порід, давні традиції виробництва

447