безпечити потреби суспільства, підвищити життєвий рівень насе­лення. Таким чином, зміна чисельності населення позначається на споживчому попиті, на зміні його структури. Населення ви­ступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.

У плануванні розвитку і розміщення продуктивних сил, окре­мих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення. Але для ефективного функціонування народного господарства з постійним зростанням продуктивності праці не достатньо кіль­кісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підго­товка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галузей на­родного господарства потрібні трудові ресурси лише певної якості, в тому числі і певної статі. Є ціла низка галузей, де більш доціль­ним є використання праці чоловіків, а в інших — переважно жінок.

Але тісний зв'язок населення з економікою має місце не лише на стадії організації виробництва. Не менш тісним є їх зв'язок і на стадії споживання. Тут у першу чергу слід звернути увагу, що демографічна структура населення впливає на масштаби, струк­туру і якість товарів, що призначені для споживання.

Споживання як важлива форма людської життєдіяльності та­кож має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Передусім чи­сельність і структура населення впливають на розміщення і мас­штаби розвитку тих галузей, які виробляють продукцію щоден­ного попиту і насамперед продуктів харчування. Потреби людей зумовлюють і розвиток галузей соціальної інфраструктури (тран­спорт, зв'язок, інформація тощо) та сфери послуг (освіта, куль­тура, охорона здоров'я тощо).

Виробництво, споживання матеріальних благ та послуг, відтво­рення нових поколінь є, з одного боку, явищами соціального життя, що пов'язані з економічною діяльністю і розвитком народного господарства. З другого — процеси власне життєдіяльності лю­дей. Тому таким складним, взаємозумовленим, нерозривним є зв'я­зок населення і територіальної організації народного господар­ства. Лише на цій теоретичній платформі можлива побудова со­ціально спрямованої ринкової економіки в суспільстві, де людина є творцем матеріальних і духовних благ. Метою розвитку еко­номіки має бути забезпечення фізичного, духовного та інте­лектуального розвитку нинішніх поколінь.

162

2.2. Чисельність і територіальне розміщення населення

Чисельність населення країн та регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху — народжень і смертей, а також завдяки міграціям населення — переміщенню людей з одних регіонів до інших. Різниця між кількістю наро­джених та кількістю померлих називається природним прирос­том, а різниця між кількістю прибулих та вибулих — сальдо міг­рацій. Величина зміни чисельності населення країни (регіону) дорівнює сумі його природного приросту та сальдо міграцій.

Чисельність населення країни в цілому та окремих її регіонів є результатом взаємозумовленого розвитку всієї сукупності процесів суспільного розвитку і в першу чергу — соціально-економічних та демографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Водночас тенденції демографічного розвитку є неодмінним чинником, який зумовлює економічну і соціальну політику держави. Визначення чисельності населення і особливостей його динаміки має практичне значення для механізму взаємозв'язку економічних і демографічних процесів. Чисельність населення держави чи окремих її регіонів не є величи­ною стабільною, а змінюється відповідно до дії всієї сукупності різ­номанітних чинників. Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати плани розвитку на­родного господарства і напрями демографічної політики.

Україна є однією з найбільших за чисельністю населення дер­жав Європи. Нині за кількістю жителів вона посідає сьоме місце серед європейських країн після Росії, Німеччини, Туреччини, Ве­ликої Британії, Франції та Італії.

Демографічна статистика розрізняє поняття «наявне населен­ня» та «постійне населення». Перший термін охоплює осіб, що перебувають на території країни (регіону) незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення — це сукупність людей, які постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де вони перебувають у момент спостереження. Тобто чисель­ність постійного населення дорівнює чисельності наявного мінус тимчасово проживаючі плюс тимчасово відсутні.

Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодер­жавні переписи. Особливе значення мають післявоєнні переписи колишнього СРСР — 1959, 1970, 1979, 1989 pp. та перший пере­пис незалежної України 2001 р. За кожний рік між переписами

163