Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
317-rps-doroguncov.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
5.41 Mб
Скачать
  1. наполовину, а загальні обсяги виробництва скоротили більше трьох чвертей промислових підприємств. Результативні показни­ки, які характеризують ефективність виробництва і ефективність використання виробничого потенціалу, також непереконливі. Аналіз соціально-економічної ситуації в економіці України та прийнятих Президентом, Верховною Радою і Кабінетом Мініст­рів документів, які визначають економічну політику держави і конкретні заходи з її реалізації, дає змогу визначити основні при­чини щодо цього.

  2. Однією з таких основних причин при здобутті економічної незалежності Україною став розрив господарських зв'язків, що склалися сторіччями між колишніми республіками СРСР, вста­новлення митних бар'єрів, натуралізація обміну. З цієї причини на багатьох виробництвах практично був припинений випуск продукції, оскільки тільки 20 % промислових підприємств Украї­ни мають замкнений цикл виробництва. А якщо врахувати, що серед них значна частина тих, які отримували сировину і мате­ріали з колишніх республік СРСР, то і вони не можуть існувати ізольовано від зовнішньоторговельних відносин. Підраховано, що через незабезпеченість підприємств сировинними і матері­ально-технічними ресурсами частка падіння обсягу продоволь­чих товарів становила близько 50 %, а непродовольчих — не менш як 75 %.

  3. Друга серйозна причина полягає в тому, що процес реформу­вання економіки, її матеріально-технічної бази здійснювався в цей період практично без чіткого формулювання цілей, завдань і кінцевих результатів. Процес реформування виробничих від­носин здійснювався без урахування оцінки можливостей проми­слового потенціалу, особливо — наявності природних ресурсів, перспектив створення ринкових відносин в умовах розбалансо-ваності економіки, обвального дефіциту в усіх його формах і проявах. Жодна країна світу з одноукладною економікою не змогла з успіхом вирішити зазначені завдання примусовим шляхом. Україна теж.

  4. Третя причина — квапливість і шаблонність практичних захо­дів з реформування економіки без урахування специфічних умов і національних особливостей України, застосування з цією метою «шокової терапії», яка у багатьох країнах виявилась негативною. Таку саму роль вона зіграла і в Україні.

  5. Четверта причина полягає в тому, що реформування еконо­міки торкнулося в основному сфери обертання, не даючи пози­тивного впливу на сферу виробництва, зростання його обсягів і

  6. 214

  7. покращання якості продукції, оновлення виробничого потенці­алу. Проведена при цьому лібералізація цін в умовах залежно­сті від інших країн (особливо — Росії з паливно-енергетичних та інших ресурсів) за обвальної дестабілізації господарських зв'язків мала негативні результати. У стані глибокої кризи опинився виробничий потенціал. Йшло подальше падіння ви­робництва. Утворився дефіцит у всіх його формах і проявах, знижувалось насичення ринку вітчизняними товарами і одно­часно ринок насичувався імпортом. Все це призвело до суттє­вого падіння життєвого рівня народу. Назріла гостра необхід­ність розробки такої державної політики, яка б насамперед поставила вирішення комплексу економічних, організаційних і технічних проблем з відродження і розвитку виробничого по­тенціалу як матеріально-технічної бази економіки країни. В основу такої політики треба покласти концепцію науково-технічного інноваційного шляху розвитку всього економічного потенціалу України.

  8. 3.3. Науково-технічний потенціал України та оцінка його стану

  9. Науково-технічний потенціал України зростав, змінювався, отримував свій розвиток разом з виробничим потенціалом. До початку кризового періоду (1992 р.) науково-технічний потенціал України був зосереджений більш ніж у 1448 науково-дослідних інститутах (НДІ), вищих навчальних закладах, філіях, проектно-конструкторських і технологічних бюро, відділеннях, центрах, а також лабораторіях і секторах окремих підприємств. Тут було 162 установи Академії наук (тепер Національної академії наук), 149 вищих навчальних закладів, 970 організацій, які являють со­бою галузевий сектор науки, 167 — заводської. Це основний по­тенціал науки України. Крім того, у заводський сектор входять ще 15 тис. різноманітних підрозділів, у тому числі 9 тис. лабора­торій, 4 тис. конструкторських бюро, близько тисячі дослідно-експериментальних та інших відносно нечисленних служб під­приємств і організацій (табл. 2.20, 2.21).

  10. Усього в наукових і науково-технічних організаціях і устано­вах до 1991 р. працювало близько 650 тис. чол., з яких майже 7,5 тис. докторів і більш як 78 тис. кандидатів наук (табл. 2.22). У 2000—2001 pp. динаміка чисельності мало змінилася, тому що не було статобліку приватного сектору.

  11. 215

  1. Таблиця 2.20

  2. ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЯКІ ВИКОНУВАЛИ

  3. НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ Й РОЗРОБКИ В УКРАЇНІ

  4. у 1991—2000 pp., ЗА ТИПАМИ (ОДИНИЦЬ)

  5. Таблиця 2.22

  6. ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОСНОВНОЇ

  7. ДІЯЛЬНОСТІ ЗА СЕКТОРАМИ НАУКИ В УКРАЇНІ

  8. у 1991—1999 pp., тис. осіб

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]