Після модернізації і реконструкції Лисичанського склозаводу «Пролетар» значно поліпшилась якість готової продукції. У ре­зультаті реконструкції у 2001 р. Костянтинівського заводу «Авто-скло» створені окремі підприємства «Кварсит», «Спецтехскло», «Техбудскло», «Житлобудсервіс», що дало можливість здійснити інноваційне оновлення цих підприємств, поліпшити їх фінансове становище. Окрім листового скла, підприємства випускають ба­гато виробів з нього — вітражів, дзеркал, стемаліту. Одним із шляхів здешевлення продукції стала відмова від імпортної си­ровини і перехід на використання корисних копалин з українсь­ких родовищ. Ще донедавно «Пролетар» отримував близько по­ловини сировини з-поза меж України: польовошпатові матері­али, доломіт — з Росії, сульфат — з Туркменії. Зараз вся сирови­на видобувається в Україні, що значно зменшило витрати на її перевезення.

У системі корпорації є державне підприємство «Спецскло», яке єдине в Україні (і в СНД) виготовляє широку номенклатуру скловиробів для літаків і вертольотів. Підприємство поряд з ви­робництвом скління для усіх типів пасажирських і транспортних, бойових літаків, які є в експлуатації, веде розробки для нових машин АН-140 та АН-70. На черзі скління українських велетнів АН-124 «Руслан» і АН-225 «Мрія».

Промисловість стінових матеріалів. Виробництво стінових матеріалів розміщене в усіх областях України. Запаси необхідної сировини, особливо цегляно-черепичної, дозволяють функціону­вати сотням підприємств понад 100 років. Структура стінових матеріалів (табл. 3.79) є різноманітною і містить як дрібноштучні стінові матеріали (керамічна й силікатна цегла, стінові блоки з природного каменю, шлакоблоки), так і великорозмірні індустрі­альні конструкції (стінові панелі зі збірного залізобетону, великі бетонні і силікатні блоки, панелі з ніздрюватих бетонів).

Структура виробництва стінових матеріалів постійно зміню­ється. Індустріалізація будівництва, яка здійснювалася протягом 1970-х — 80-х pp., розвиток висотного великопанельного домо­будування обумовлювали зниження питомої ваги дрібноштучних матеріалів (цегли, керамічних каменів, дрібних блоків) за раху­нок збільшення частки великорозмірних залізобетонних та інших панелей. Тенденція зміни структури виробництва стінових мате­ріалів у напрямку збільшення частки великорозмірних індустріаль­них панелей з легких та ніздрюватих бетонів, керамічних та силі­катобетонних панелей, об'ємних елементів, великопанельних склоблоків та інших тривала до 1990 р.

544

Таблиця 3.79

Структура стінових матеріалів в україні у 1990—2000 pp.

У 1990-ті рр. тенденція різко змінилась. Як видно з даних табл. 3.79, за період 1991—2000 pp. зросла питома вага будівель­ної цегли та дрібних бетонних блоків, що зумовлено скороченням промислового будівництва, де використовувались, в основному, великорозмірні стінові конструкції, а також збільшенням масш­табів будівництва індивідуальних котеджів з використанням, го­ловним чином, цегли тощо.

Найбільша мережа підприємств з виробництва керамічної цег­ли налічує більше 1000 заводів, цехів і виробництв (включаючи сезонні). Оснащені вони формувальним устаткуванням — преса­ми продуктивністю від 3000 до 15 000 шт. цегли на год, автома­тами — укладачами цегли-сирцю на сушарні вагонетки; випалю­вальними агрегатами — тунельними, кільцевими та пічами-сушилами із середньомісячним зніманням з 1 м випалювального каналу від 1240 до 3200 шт. цегли; сушильними агрегатами — тунельними та камерними сушарками із середньою тривалістю циклу сушіння від 42 до 79 год.

У зв'язку з важким фінансовим становищем багато цегельних заводів зараз скоротили виробництво продукції або зовсім не працюють. У той же час є підприємства, які вийшли зі скрутних обставин і працюють ефективно. Одним з таких заводів є «Сло-

545

божанська будівельна кераміка» в селі Плавинище (Роменський р-н Сумської обл.). У результаті подорожчання енергоносіїв, відсут­ності потрібної сировини, сучасних технологій та стрімкого ско­рочення платоспроможного попиту у 1994 р. основні заводські потужності були законсервовані. Згідно з планом реконструкції на місці колишнього державного підприємства утворилося АТЗТ з іноземними інвестиціями. Американська фірма Western NIS Enterprise Fund вклала в модернізацію заводу 2,7 млн дол., оснас­тила виробництво комп'ютерними системами, які контролюють 70 технологічних параметрів. Унаслідок цього підприємство пра­цює з повним завантаженням і забезпечує випуск 30 млн шт. лицю­вальної цегли на рік майже 30 фасонів, високих марок М100-150, трьох кольорів — світлого, червоного та коричневого. Продукція упаковується в поліетилен і так доставляється замовникові. Основ­ні ринки збуту — Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Крим.

Поліпшили в останні роки роботу і багато інших підприємств з виробництва стінових матеріалів. Так, проведені реконструкція і мо­дернізація Житомирського комбінату силікатних виробів, реконс­трукція і газифікація виробництва вапна на Ладижинському заводі силікатної цегли; освоєно виробництво лицьової та архітектурно-облицювальної цегли на Очеретинському заводі «Індустрія» тощо. У структурі стінових матеріалів незначна питома вага нале­жить стіновим пиляним матеріалам, але в південних областях стінові камені і блоки з гірських порід є іноді основним будівель­ним матеріалом. Основні запаси пиляних вапняків знаходяться в АР Крим (41 % від загального обсягу в країні) та Одеській облас­ті (28 %). На підприємствах Криму випускають великі стінові блоки М 35-100, стандартні та негабаритні стінові камні М 4-75, облицювальні плити, різні види продукції з відходів каменепи-ляння. Одним з найбільших підприємств є Альмінський завод бу­дівельних матеріалів, який розробляє унікальну групу Бодраксько-Альмінських родовищ мшанкових вапняків. Видобуток пиляних вапняків може здійснюватися відкритим і підземним способом.

Промисловість нерудних будівельник матеріалів. Нерудні ма­теріали як одна з найбільш масових груп будівельних матеріалів має велике значення у створенні матеріальної бази будівельної індустрії. У вартості будівельно-монтажних робіт питомі витрати на них становлять близько 6—8 %, а в загальних обсягах витрат на будівельні матеріали частка нерудних матеріалів досягає 25— 30 %. Перевезення нерудних будівельних матеріалів становлять близько 10 % вантажообігу України й посідають друге місце піс­ля вугільної промисловості.

546

На балансі запасів усіх видів нерудних матеріалів, включаючи облицювальний і пильний камінь, зареєстровано близько 1000 родовищ; видобуток і переробка цих матеріалів ведеться на 600 відносно великих кар'єрах, а всього на більш як 900 підприємст­вах різних форм власності. Підприємства нерудних будівельних матеріалів випускають щебінь, гравій, камінь бутовий, пісок бу­дівельний.

У загальному обсязі виробництва нерудних матеріалів буто-щебенева продукція має найбільшу питому вагу — понад 70 %. Окрім щебеню, який широко використовується як заповнювач у бетон різноманітного призначення, а також для дорожніх покрит­тів і баластування залізничних шляхів, будівельне каміння засто­совується для обладнання тротуарів, набережних тощо. Якісні зміни в цій галузі проявляються у прискореному зростанні вироб­ництва щебеню дрібних фракцій, митої і класифікованої продук­ції. Структурні покращання у виробництві нерудних матеріалів спо­стерігаються у зниженні видобутку бутового каміння в загаль­ному їх обсязі.

В Україні видобуток й переробка будівельного каміння ве­деться на 260 відносно великих підприємствах, а всього у більш ніж 5000 кар'єрах. Найпотужніші з них знаходяться у Дніпропет­ровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Черкаській областях та АР Крим, і випускають щебінь, бут, відсів, пісок дроблений. Для виробництва буто-щебеневої продукції розробляються переважно міцні кристалічні породи — граніти, гранодіорити, гнейси та ін., які забезпечують отримання високоякісної продукції. На їхніх родовищах діють такі потужні підприємства, як Гніванський, То-ковський, Коростенський, Вирівський, Передаточнінський та ін­ші заводи, які здатні випускати до 1,0—1,5 млн м³ щебеню на рік.

Україна має великі можливості для виробництва високоякіс­них облицювальних матеріалів та виробів у зв'язку із наявністю значних запасів таких порід, як граніти, гранодіорити, габро, лаб­радорити, анортозити, мармури, мармуризовані вапняки, туфи, травертини, пісковики та інші різноманітної кольорової гами. Гранітоїди, які використовуються для виробництва облицюваль­них матеріалів, характеризуються переважно хорошою блочністю (у середньому 25—35 %). На багатьох родовищах можливий ви­хід великих блоків (до 20 м³) правильної форми, які придатні для розпилювання на облицювальні плити різних розмірів і для отримання інших виробів. Вони піддаються обробці, після полі­рування забезпечують гладку дзеркальну поверхню. За фізико-

547