У Львові знаходиться Західний науковий центр НАН України та більшість наукових установ, що входять до його складу: аст­рономічна обсерваторія, Інститут геології і геохімії горючих ко­палин, Інститути прикладних проблем механіки і математики, Ін­ститут регіональних досліджень та ін. У регіоні працюють: від­ділення Інституту філософії НАН України, відділ економічних досліджень Львівського відділення НАНУ Інституту регіональ­них досліджень, філіал Інституту лісового господарства і агролі­сомеліорації, відділення Інституту матеріалознавства, відділ Ін­ституту соціальних і економічних проблем зарубіжних країн НАН України, Науково-дослідний інститут токсикометрії та ін. Вони виконують велику науково-дослідну роботу в різних науко­вих напрямах на світовому науковому рівні. В них працює 13,1 тис. осіб, серед яких фахівці становлять 7,9 тис, науково-допоміжний персонал — 2,1 тис, усього 1549 осіб мають науковий ступінь: 216 докторів та 1333 кандидати наук. Серед науковців 259 осіб є ака­деміками і членами-кореспондентами академій наук: НАНУ — 15, УААН — 9, АПН — 1, АМН — 3, інших галузевих академій — 262.

8.3. Галузева і територіальна структура господарства

Структура економіки Карпатського економічного району виді­ляє його серед інших. Галузями спеціалізації району є деревооброб­на і целюлозно-паперова, легка та харчова промисловість, промис­ловість будівельних матеріалів, електроенергетика, паливна, хіміч­на і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металооброб­ка. Розвинутий агропромисловий комплекс, транспорт, галузі соці­ально-культурної сфери. У галузевій структурі виробництва за ва­ловою додатковою вартістю вирізняється харчова промисловість, електроенергетика, паливна промисловість, машинобудування і металообробка, деревообробна і целюлозно-паперова та хімічна і нафтохімічна промисловість (табл. 4.45). Однак частка промисло­вого виробництва у районі менша, ніж у середньому по Україні. Особливо низькою є питома вага цієї галузі економіки у господар­стві Закарпатської та Чернівецької областей, що значною мірою пов'язано з природно-кліматичними та історичними умовами. От­же, район у цілому характеризуються високою питомою вагою сільського господарства. У зв'язку з наявністю розвинутого рекре­аційного комплексу частка галузі охорони здоров'я у господарстві Карпатського економічного району перевищує середню по Україні.

830

Таблиця 4.45

Територіально-галузева структура валової додаткової вартості економіки карпатського економічного району у 1999 p., %

Структура основних фондів Карпатського економічного ра­йону значно відрізняється від середніх по Україні. Особливий вплив на економічний район здійснює Львівська область, де вар­тість виробничих і невиробничих фондів майже однакова. Це сві­дчить, що в області розвивається як сфера виробництва товарів, так і сфера послуг. Івано-Франківська та Закарпатська області мають більш розвинутий виробничий потенціал і наближаються до аналогічних показників по Україні, а Чернівецька область від­різняється значною перевагою невиробничих фондів.

Серед виробничих фондів за балансовою вартістю в районі пер­ше місце посідає промисловість. Іншою істотною відмінністю Кар­патського району є переважання в структурі фондів транспорту і зв'язку, де зосереджена майже третина основних фондів, що викли­кано проходженням міжнародних транспортних коридорів і шляхів республіканського значення через їх територію. Специфічні природ­но-кліматичні умови висувають сільське господарство у вартості основних виробничих фондів Карпатського регіону на третє місце (у цілому по Україні ця галузь відповідно займає друге місце).

Показники вартості основних виробничих фондів у будівництві і торгівлі та громадському харчуванні практично не відрізняються від середніх значень по Україні. Досить високим є розвиток житлово-комунального господарства Карпатського економічного району в Україні. Регіональний індекс перевищує середньодержавний на 11,7 відсоткового пункту, а програє район у побутовому обслуговуванні, охороні здоров'я, культурно-мистецьких і наукових фондах, хоча Закарпаття і Чернівецька області мають кращі показники в освітніх закладах, ніж в цілому в Україні; Закарпатська область має високий рівень вартості основних виробничих фондів в охороні здоров'я, фі­зичній культурі і соціальному забезпеченні, що в майбутньому сприятиме поліпшенню ситуації в цих сферах.

За період 1991—1999 рр. відбулося падіння валового внутріш­нього продукту і валової доданої вартості в усіх галузях Карпатсь­кого економічного району і лише в 2000 р. ситуація почала поліп­шуватися. На перший план виходять чинники забезпечення конку­рентоспроможності виробництва. Необхідно знизити матеріале- і енергомісткість виробленої продукції, що значно перевищують відповідні показники провідних країн світу (у 5—10 разів).

Капітальні вкладення необхідні, насамперед, для диверсифі­кації та санації виробництв, виведення підприємств із стану банк­рутства, їх обсяг залишається значно нижчим за необхідний, порі­вняно з іншими регіонами є одним з найнижчих. Він становив у 2000 р. лише 1273 млн грн, або 9,1 % від України. У сучасних

832

умовах нове будівництво практично не ведеться, на ці цілі виділе­но 637 млн грн, або 9,2 % від України. Промислова політика повин­на бути спрямована на залучення внутрішніх та іноземних інвести­цій на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підпри­ємств на основі нових технологій, що забезпечать конкурентоспро­можність їх виробництва; перерозподіл коштів для тих підприємств, які забезпечать швидку їх віддачу (хімічна і нафтогазодобувна та переробна, лісопереробна, меблева, харчова та легка промисловість, рекреаційний комплекс, місцеві промисли, суміжні виробництва), прискорений розвиток інфраструктурних об'єктів і суміжних вироб­ництв, особливо міждержавного сполучення, модернізація залізниць та автошляхів на міжнародних транспортних коридорах.

Промисловість. На території регіону за післявоєнний період склався багатогалузевий комплекс, в якому основне місце нале­жить галузям обробної промисловості, а саме: харчовій промис­ловості, електроенергетиці, машинобудуванню і металообробці, деревообробній і целюлозно-паперовій, хімічній і нафтохімічній, легкій промисловості. За 1990—1999 pp. в промисловості району, як і в усьому господарському комплексі України, відбувався спад виробництва, але з 2000 р. спостерігається покращання динаміки обсягів промислового виробництва. Сьогодні Карпатський еко­номічний район має перспективи для розвитку практично всіх га­лузей промисловості.

Традиційними для регіону є галузі харчової— 8,1 % від вироб­ництва в Україні і легкої промисловості — 19,7% відповідно (табл. 4.46). Крім них, провідними на загальнодержавному рівні є лісова, деревообробна і целюлозно-паперова (їх частка в Україні становить 24,0 %), промисловість будівельних матеріалів (відповід­но 11,8 %), хімічна і нафтохімічна (6,1), поліграфічна (10,3), ком­бікормова і борошномельно-круп'яна (близько 7), скляна і фарфо­рово-фаянсова (5,5), паливна (8 %). У галузевій структурі госпо­дарського комплексу промисловість економічного району дещо (на 7 відсоткових пунктів) відстає від загальноукраїнських показ­ників, що є наслідком як історичних, так і економічних чинників.

Паливно-енергетичний комплекс — це електроенергетика, вугільна, газова, нафтова, нафтопереробна та торф'яна промис­ловість. Споживання електроенергії в економічному районі дося-гло в 2000 р. 11,9 млрд кВт • год. Але потреби в електроенергії за рахунок власного виробництва задовольняються менше ніж на половину. її нестача покривається з Центрального та Придніп­ровського районів, з суміжних економічних районів — Подільсь­кого та Поліського.

833