5.5. Проблеми та перспективи розвитку і розміщення галузей хімічного комплексу

За десять років (1991—2000 рр.) у хімічному комплексі нако­пичилося багато важливих проблем, які потребують вирішення вже в короткостроковій перспективі. Серед них залишаються: ім-портозалежність із широкого спектра сировини та напівпродук­тів, технічне переозброєння більшості виробництв з метою змен­шення енергомісткості, зниження собівартості, підвищення якос­ті і конкурентоспроможності продукції, активне виведення з експ­луатації надлишкових потужностей найбільш енергомістких вироб­ництв, продукція яких не має попиту, а також застарілих і тех­ногенно небезпечних виробництв, максимальне завантаження діючих виробничих потужностей.

Головними завданнями цього періоду слід вважати: збережен­ня, оновлення і відтворення виробничого, науково-технічного по­тенціалу, адаптація підприємств до ринкових умов господарю­вання; поступове пожвавлення інвестиційних процесів, підвищення ефективності виробництва; приведення у певну відповідність ро­бочих місць до наявної чисельності працюючих.

Знизити залежність країни від імпорту сировини можна за ра­хунок розвитку власної мінерально-сировинної бази, пошуку аль­тернативних видів сировини, використання вторинних відновлю-вальних ресурсів. Це перш за все більш широке використання можливостей нафтохімічної та коксохімічної промисловості для розвитку продуктів органічного синтезу. Перспективним видом сировини для хімічних виробництв є широке використання ети­лового спирту та його похідних, тобто використання біологічних відновних джерел сировини та енергії (переробки цукровмісної сировини).

Серед пріоритетних напрямів розвитку галузі у віддаленій перс­пективі залишається виробництво мінеральних добрив та хіміч­них засобів захисту рослин. За умови забезпечення існуючих під­приємств сировиною (природним газом, фосфатами), зростання по­питу на добрива вітчизняних сільгоспвиробників, а також більш повного використання існуючих потужностей виробництво міне­ральних добрив може досягти у 2005 р. 2,7—3,3 млн т, у 2010 р. — 3,5—4,2 млн т.

Виробництво хімічних засобів захисту рослин прогнозується довести у 2010 р. до 5,0—7,0 тис. т. Для цього передбачається налагодити випуск вітчизняних ефективних препаратів хімічних

428

засобів захисту рослин різного призначення, максимально вико­ристовуючи власні сировинні ресурси, виробничий та науковий потенціал, а також розширити випуск препаратів за формуляцією з імпортної діючої сировини на виробничій базі хімічних заводів, де створені для цього умови (Придніпровський хімзавод, Перво-майське ДП «Хімпром» та ін.). Випуск хімічних волокон і ниток може зрости до 2010 р. порівняно з 2000 р. у 2—5 разів за умови відновлення виробництва на діючих підприємствах.

Обсяги виробництва синтетичних смол і пластичних мас мо­жуть зрости до 2010 р. порівняно з 2000-м у 5—6 разів за рахунок більш повного (70—90 %) використання створених виробничих потужностей, у тому числі поліетилену на Калуському ВАТ «Оріана» і поліпропілену на ВАТ «ЛиНОС», а також розконсер­вації потужностей з виробництва поліетилену на ВАТ «ЛиНОС». Найбільш конкурентоспроможною продукцією поряд з азот­ними добривами в Україні є шини різного призначення, особливо для легкових автомобілів. Тому зростання виробничих потужно­стей і обсягів їх виробництва до 10—12 млн шт. можливе за ра­хунок зміни номенклатури шин до вимог ринку.

У хіміко-фармацевтичній промисловості до 2010 р. передбача­ється суттєве розширення обсягів виробництва, номенклатури і експортного потенціалу готових лікарських засобів та створення власної сировинної бази.

У галузевій структурі хімічного комплексу суттєвих зрушень на період до 2005 р. не передбачається. У хімічній промисловості провідною залишиться основна хімія, у нафтохімічній — вироб­ництво шин. Позитивним моментом є збільшення частки продук­ції хіміко-фармацевтичної промисловості. У період до 2010 р. є надія на значне збільшення виробництва малотоннажних, прог­ресивних хімічних продуктів на базі високих технологій. Серед них: хімікати-добавки, хімічні засоби захисту рослин, біотехно-логічна продукція, особливо чисті речовини, а також пластмаси інженерно-технічного призначення тощо.

Виходячи з територіальної структури хімічного комплексу, провідними областями у виробництві хімічної продукції залиша­ються: Дніпропетровська, Київська, Луганська, Донецька, Івано-Франківська, Черкаська та м. Київ. Збільшиться частка Житомир­ської області з відновленням виробництва хімічних волокон і ни­ток. Зростання частки Івано-Франківської області очікується за умови повного використання виробничих потужностей у Калусь­кому ВАТ «Оріана», а також збільшення виробництва калійних добрив. У Луганській області передбачається розконсервація по-

429