Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
317-rps-doroguncov.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
5.41 Mб
Скачать
  1. Річковий транспорт. Цей вид транспорту має ті самі перева­ги, що й морський, але з суттєвими обмеженнями: сезонність ро­боти, необхідність підтримання гарантованих глибин, звивистість судноплавного ходу. Середня тривалість навігації на річках Украї­ни близько 200 діб. Швидкість доставки вантажів річковим тран­спортом у ряді басейнів не нижча за залізничну (280—300 км/добу). Собівартість перевезень вантажів у середньому близька до собівар­тості перевезень залізничним транспортом і має тенденцію до під­вищення.

  2. Автомобільний транспорт характеризується високою манев­реністю, можливістю прямого постачання вантажів «від дверей до дверей» і відповідно високою швидкістю постачання вантажів (350-400 км/добу).

  3. Середня собівартість перевезень вантажів у 10—15 разів вище залізничної. Під час перевезення вантажів в автопотягах якісни­ми дорогами вона знижується в 2—3 рази. Обмежена вантажопід­йомність транспортних одиниць, висока енерго- та трудомісткість перевезень, недостатньо висока регулярність перевезень та їх еко­логічна безпека — специфічні особливості автомобільного тран­спорту. Незважаючи на це, автомобіль незамінний у внутрішньо-міських та приміських перевезеннях, а також як технологічний вид транспорту на підприємствах промисловості та сільського гос­подарства.

  4. Повітряний транспорт. Jlp переваг цього виду транспорту належать наявність природного середовища, яке відіграє роль «транспортного коридору», висока швидкість доставки вантажів та пасажирів у будь-які найвіддаленіші точки суші та Світового океану. Середня швидкість перевезень на повітряному транспорті становить близько 800—900 км/год.

  5. Недоліками повітряного транспорту є висока енергомісткість, залежність від погодних умов, обмеженість габаритних розмірів та маси вантажів, що перевозяться. Собівартість перевезень ван­тажів на повітряному транспорті дуже висока, в 60—70 разів ви­ща, ніж на залізничному.

  6. У вантажних перевезеннях літаки використовуються головним чином під час доставки на далекі відстані овочів, фруктів та ін­ших продуктів, які швидко псуються, а також пошти, цінних та дефіцитних вантажів (коштовності, запасні частини та ін.).

  7. Трубопровідний транспорт. Включає нафто- і газопроводи, нафтопродуктопроводи та аміакопроводи. Особливостями цього транспорту є відсутність рухомого складу, а звідси і порожніх пробігів, постійний режим роботи незалежно від стану погоди та

  8. 504

  9. кліматичних умов, простота експлуатації та режиму управління перевезеннями, в яких власно транспортування та вантажо-роз-вантажувальні операції злиті в єдиному процесі.

  10. Трубопроводи є спеціалізованим (не універсальним) видом транспорту, що також сприятливо позначається на економічних показниках його роботи. Собівартість перекачування нафти та нафтопродуктів трубопроводами у 2—3 рази нижче собівартості відповідних залізничних перевезень. В експлуатаційних витратах висока їх частка на утримування постійних пристроїв, майже не залежних від обсягу перекачування, а також енергетичних вит­рат, що визначаються в'язкістю нафтопродуктів. Середній дохід від перекачування 1 т нафти на відстані 100 км становить 0,685 дол. США, від перекачування 1000 м3 газу — 1,73 дол. США.

  11. Питома вага вкладень нижча, ніж на залізничному транспорті (у розрахунку на одну й ту саму провізну спроможність) приблиз­но у 2 рази. Швидкість перекачування нафтовантажів залежить від діаметра труби та становить у середньому 70—80 км/добу.

  12. Трубопровідний транспорт доцільно використовувати під час транспортування масових однорідних вантажів з місця добування до місця розпилення (розподілу по території) за потужності по­токів від сотень тисяч до мільйонів тонн на рік.

  13. 8.2. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу та тенденції його розвитку

  14. Основні показники, що характеризують транспортно-дорож­ній комплекс України. Кожен вид транспорту має багато техніко-економічних та інших особливостей, які можуть бути охарактеризо­вані системою показників. Ці показники умовно об'єднуються в та­кі групи:

  • техніко-експлуатаційні — пропускна і провізна спроможність комунікацій; швидкість доставки вантажів; регулярність переве­зень; безпека руху тощо;

  • натуральні — обсяг перевезень (вимірювач — тонни для ван­тажного транспорту та кількість людей для пасажирського) та ван-тажо- або пасажирообігу (вимірювач — тонно-кілометри або па­сажиро-кілометри відповідно);

  • умовно-натуральні, до яких належать, наприклад, «приведе­ні тонно-кілометри». Звичайно приймають: 1 тонно-кілометр = 1 приведеному тонно-кілометру; 1 пасажиро-кілометр (на залізнич­ному, морському та річковому транспорті) = 1 приведеному тонно-кілометру; 1 пасажиро-кілометр (на автомобільному транспорті,

  1. 505

  1. автобусні перевезення) = 0,25 приведеного тонно-кілометру; 1 платний кілометр пробігу легкових автомобілів-таксі = 4 при­веденим тонно-кілометрам; на повітряному транспорті 1 пасажи­ро-кілометр = 0,09 приведеного тонно-кілометра;

  • натурально-речові — трудомісткість на одиницю транспортної продукції; питома потреба в паливі та електроенергії (енергоміст-кість); потреба в металі та інших матеріалах (матеріаломісткість);

  • вартісні доходи, витрати транспорту від усіх видів послуг, які надаються цією галуззю, валова та чиста продукція транспорту. Валова продукція транспорту, як і будь-якої іншої галузі, харак­теризує загальний обсяг виробництва в грошовому виразі. Так, у валову продукцію залізничного транспорту включаються доходи від перевезень вантажів, частина доходів від перевезень пошти та місцевих доходів станцій, доходи від навантажувально-розван­тажувальних робіт, транспортно-експедиційних операцій та ін. До вартісних показників належать також поточні експлуатаційні витра­ти (собівартість перевезень), необхідні оборотні засоби, витрати та невиробничі витрати. У вартісній формі оцінюють основні фон­ди, необхідні капітальні вкладення та ряд інших показників.

  1. У державній статистиці використовують такі показники, що характеризують роботу транспорту:

  • відправлення вантажів — загальний обсяг вантажів у тон­нах (брутто), прийнятий до перевезення;

  • перевезення вантажів — загальний обсяг вантажів, який навантажено та транспортовано рухомим складом окремих видів транспорту (вантажні автомобілі, залізничні вагони, річкові та морські судна, літаки) або трубопроводами, вимірюється в тоннах (перекачування газу, аміаку — у тоннах або кубічних метрах);

  • вантажооборот — загальний обсяг вантажної транспорт­ної роботи, який дорівнює сумі добутків перевезеного вантажу на відстань перевезення по кожній партії вантажу, вимірюється в тонно-кілометрах (на морському транспорті — у тонно-милях);

  • відправлення експортних вантажів — відправлення ванта­жів, вироблених у межах України, за кордон;

  • прибуття імпортних вантажів — прибуття вантажів, ви­роблених за кордоном, на адресу споживачів України;

  • перевезення транзитних вантажів — транспортування ван­тажів, вироблених за кордоном, через територію України без будь-якого використання їх вітчизняними споживачами. Пересу­вання транзитних вантажів здійснюється також з перевантажен­ням з одного виду транспорту на інший, складуванням, роздріб­ненням партій тощо;

  1. 506

  • відправлення пасажирів — загальна кількість пасажирів, прийнятих до перевезення;

  • перевезення пасажирів — загальна кількість пасажирів, транс­портованих рухомим складом окремих видів транспорту (авто­буси, легкові автомобілі, тролейбуси, трамваї, залізничні пасажир­ські вагони, річкові та морські судна, літаки);

  • пасажирообіг — загальний обсяг пасажирської роботи, який дорівнює сумі добутків кількості пасажирів (групи пасажи­рів) на відстань їх перевезення, вимірюється в пасажиро-кілометрах (на морському транспорті — у пасажиро-милях);

  • внутрішньоміські перевезення — перевезення пасажирів або вантажів у межах міста;

  • приміські перевезення — перевезення пасажирів або ванта­жів за внутрішньообласними маршрутами, довжина яких не пере­вищує 50 км;

  • міжміські перевезення — перевезення пасажирів або ван­тажів на внутрішньообласних і міжобласних маршрутах, довжина яких перевищує 50 км;

  • густота шляхів сполучення — довжина шляхів сполучення у розрахунку на одиницю площі території України;

  • інтенсивність перевезення вантажів і пасажирів за видами шляхів сполучення — показник, що характеризує ступінь викори­стання шляхів сполучення при вантажних (пасажирських) пере­везеннях; визначається діленням обсягів транспортної роботи на довжину шляхів сполучення.

  1. Середня відстань перевезення — показник, що визначається діленням вантажообігу (пасажирообігу) на обсяг перевезеного ван­тажу (кількість перевезених пасажирів).

  2. Ці та інші показники визначають ефективність використання транспорту та його вплив на розвиток і розміщення продуктив­них сил.

  3. Характеристика транспортно-дорожнього комплексу Украї­ни. Мережа шляхів сполучення являє собою сукупність усіх шля­хів сполучення, що зв'язують населені пункти країни чи окремо­го регіону. У техніко-економічному плані транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризують рівень потенційної транспортної забезпеченості держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямків визначають певною мірою обсяг транспортної роботи. Формування транспорт­ної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як у цілому, так і окремих видів транспорту, проходження основних

  4. 507

  1. магістралей визначаються галузевою структурою господарства, його виробничою спеціалізацією, територіальною організацією, густотою населених пунктів, особливостями історичного розвит­ку, природними умовами, а також економіко-географічним по­ложенням території країни або її регіонів.

  2. Україна має надзвичайно сприятливі передумови для форму­вання і розміщення транспортної мережі. Зокрема, галузева струк­тура народного господарства та його територіальна організація, рівнинний рельєф, вигідне економіко-географічне положення ви­значили розвиток і розміщення залізничного, автомобільного, тру­бопровідного транспорту. До транспортної мережі шляхів нале­жать залізничні лінії, автомобільні дороги, внутрішні водні шля­хи, повітряні лінії, трубопроводи, тролейбусні, трамвайні, метро-політенні колії. Довжину шляхів сполучення наведено в табл. 3.66 та нарис. 3.15.

  3. Таблиця 3.66

  4. ДОВЖИНА ШЛЯХІВ СПОЛУЧЕННЯ УКРАЇНИ

  5. у 1990,1995—2000 pp., тис. км

    1. 1990

    1. 1995

    1. 1996

    1. 1997

    1. 1998

    1. 1999

    1. 2000

    1. Експлуатаційна дов­жина залізничних ко­лій загального корис­тування

    1. 22,8

    1. 22,8

    1. 22,8

    1. 22,7

    1. 22,6

    1. 22,5

    1. 22,3

    1. Річкові судноплавні шляхи загального ко­ристування

    1. 4,0

    1. 3,7

    1. 3,2

    1. 3,0

    1. 3,0

    1. 2,4

    1. 2,4

    1. Автомобільні дороги загального користу­вання

    1. 167,8

    1. 172,3

    1. 172,6

    1. 172,4

    1. 168,5

    1. 168,7

    1. 169,5

    1. з них з твердим покриттям

    1. 157,2

    1. 163,3

    1. 163,9

    1. 164,1

    1. 162,6

    1. 163,0

    1. 163,8

    1. Тролейбусні шляхи загального користу­вання (в однопутно­му обчисленні)

    1. 4,0

    1. 4,2

    1. 4,3

    1. 4,3

    1. 4,3

    1. 4,3

    1. 4,3

    1. Трамвайні колії загаль­ного користування (в одноколійному обчис­ленні)

    1. 2,1

    1. 2,2

    1. 2,2

    1. 2,2

    1. 2,2

    1. 2,2

    1. 2,1

    1. Метрополітенні колії загального користу­вання (у двоколійно­му обчисленні), км

    1. 62,4

    1. 85,9

    1. 89,0

    1. 89,0

    1. 89,0

    1. 89,0

    1. 91,7

  6. 508

  7. Рис. 3.15. Транспортні шляхи

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]