су збільшилася частка целюлозно-паперової промисловості, ви­робництва фанери, буддеталей і деревних плит. Різке скорочення дерев'яної тари і нарощування виробництва паперової і карто­нної тари також є позитивним результатом удосконалення струк­тури лісопромислового комплексу. Передбачається, що й надалі в структурі лісопромислового комплексу зростатиме частка вироб­ництв, які виготовляють продукцію на основі глибокої механіч­ної та хімічної переробки деревини. Одночасно зменшиться пи­тома вага виробництв, продукція яких має обмежений попит, відзначається високою матеріаломісткістю, недостатнім рівнем використання деревної сировини. Від поліпшення структури ви­робництва, зокрема, прискореного розвитку целюлозно-паперової і меблевої промисловості, виробництва деревних плит та інших, продукція яких здатна найбільш повно забезпечити потреби внут­рішнього ринку і збільшити експортні можливості, значною мірою буде залежати підвищення ефективності лісопромислового комп­лексу. Удосконалення структури виробництва сприятиме економ­ному і раціональному використанню лісосировинних ресурсів.

Таблиця 3.53

ДИНАМІКА ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ у 1980—2000 pp.

У деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості за останні роки відбулися докорінні зміни у відносинах власності. У 2000 р. підприємствами колективної форми власності вироблено

438

90 % усієї продукції галузі, в тому числі 67 % — підприємствами акціонерних товариств, і лише 3 % — державними підприємства­ми. В лісозаготівельній промисловості, навпаки, на державні під­приємства припадає 80 % обсягу виробленої продукції. За ефек­тивністю виробництва, зокрема виробітком продукції на одного працюючого, кращого результату досягнуто в колективних під­приємствах, де він перевищує показник державних підприємств на 30—35 % у деревообробній промисловості, і більше ніж у 2 ра­зи — у целюлозно-паперовій.

Лісопромисловий комплекс посідає одне з провідних місць серед інших галузей промисловості за розвитком малих форм підприємництва. Частка продукції малих підприємств і коопера­тивів досягає майже 7 % загального виробництва малих підпри­ємств України і 12 % виробництва продукції деревообробної і целюлозно-паперової промисловості.

6.3. Особливості розміщення підприємств лісопромислового комплексу

Істотний вплив на обсяги, темпи і ефективність виробництва лісопромислового комплексу має територіальний чинник. Це стосується, зокрема, поліпшення забезпечення підприємств сиро­виною, водними ресурсами, підвищення попиту і можливостей реалізації продукції тощо. В основу сучасного розміщення лісо­промислового комлексу покладено такі принципи:

Певний вплив на розміщення галузі мають також традиції окремих районів з обробки і переробки деревини, що сформува­лися протягом тривалого періоду.

Підприємства лісопромислового комплексу розміщуються в усіх областях та АР Крим. Однак їх розташування досить нерів­номірне. Це зумовлено нерівномірним розміщенням лісового фон­ду — основної сировинної бази галузі та певною нерівномірністю розміщення населення як джерела трудових ресурсів і основного споживача товарів господарського і побутового призначення.

439

Рис. 3.9. Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість

Найбільшим розвитком лісопромислового комплексу відзна­чається в областях Карпатського, Поліського і Центрального ра­йонів, виробництво продукції в яких досягає 73 % її обсягу по га­лузі (табл. 3.54), у тому числі 57 % — лише в Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Рів­ненській і Чернівецькій областях (рис. 3.9). Таке розміщення ціл­ком закономірне, адже це області з найбагатшими лісовими ре­сурсами — площею 5 млн га і запасом деревини 935 млн м³, що становить відповідно 46 і 54% загальної площі і запасу лісів України. Частка окремих областей у випуску продукції ЛПК ко­ливається від 0,2% (Миколаївська і Херсонська області) до 20 % (Київська область разом з Києвом).

Таблиця 3.54

Розміщення підприємств лісопромислового комплексу україни у 2000 p., %

441