У регіоні розташовані одні з найбільших промислових агломера­цій держави: Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська та Сєве-родонецько-Лисичансько-Рубіжанська. Головними проблемами роз­селення Донбасу є диспропорції господарських структур, передусім міських поселень, їх внутрішня недосконалість та незбалансованість території (територія від Рубіжного до Донецька більш як на 150 км є майже суцільним містом), низький ступінь інтеграції міських і сіль­ських поселень. Для збалансування системи розселення району не­обхідно формувати в майбутньому цілісні розселенські структури, зменшувати промислове навантаження і вдосконалювати соціальну інфраструктуру, особливо у малих міських поселеннях. У сільських населених пунктах істотного покращання потребує виробнича база і соціальна сфера для подальшого удосконалення системи розселен­ня, поліпшення демографічної ситуації в регіоні.

Трудовий потенціал. Кількість зайнятого населення Донецько­го економічного району становить 41,6 % від загальної чисельності, табл. 4.2 У структурі зайнятості район має одну з найбільших у державі питому вагу зайнятих у сфері матеріального виробництва взагалі і промисловості зокрема, хоча останнім часом зайнятість у даній сфері скорочується швидше, ніж в інших галузях економіки.

У районі одна з найнижчих у державі частка зайнятих у сіль­ському господарстві. Цей показник дещо вищий на Луганщині, що зумовлено нижчою промисловою освоєністю області.

За період з 1995 по 2000 р. кількість зайнятих у всіх сферах еко­номічної діяльності району скоротилася на 16,5%. Зменшення чи­сельності зайнятих у матеріальному виробництві відбувається під впливом структурних змін в економіці. Вони зумовили зменшення попиту на робочу силу, зростання безробіття як у прихованій (при­мусові неоплачувані відпустки, зайнятість неповний робочий день або тиждень), так і у відкритій формі (за досліджуваний рік — 10,4 %). Так, в 2000 р. пропозиція робочої сили в районі в сім разів перевищувала попит, і це при тому що питома вага Донецького еко­номічного району в загальноукраїнській потребі робочої сили ста­новила 31,7 %. Специфічною проблемою Донбасу є значне вивіль­нення робітників із об'єктів паливно-енергетичного комплексу, викликане закриттям нерентабельних шахт і зменшенням виробни­цтва електроенергії. Це призводить до значних соціально-економіч­них проблем, особливо в шахтарських селищах. Також значно зрос­ло використання робочої сили на виробництвах, які не відповідають сучасним вимогам техніки безпеки та санітарно-екологічним нор­мам, що призводить до зростання травматизму, кількості летальних випадків на виробництві, особливо у видобувній галузі.

658

Таблиця 4.2

Трудові ресурси донецького економічного району та їх використання у 2000 р.

Трудові ресурси становлять 4462,7 тис. чол., в їх складі зни­жується частка працездатного населення в працездатному віці. Зайнятих у всіх сферах економічної діяльності (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) налі­чувалося на 1 січня 2001 р. в регіоні 3077,4 тис. чол., що на 23,2 % менше за відповідний показник у 1990 р.

У районі збільшується кількість зареєстрованих безробітних, яка на початок 2001 р. становила 153,0 тис. чол. (13,2 % від Украї­ни). Середній рівень зареєстрованого безробіття становив 3,7 %.

Науково-технічний потенціал. Функціонування в Донецько­му районі багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, наявність великої кількості технологічно складних виробництв сприяли формуванню в районі потужного науково-технічного

659