Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
317-rps-doroguncov.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
09.11.2018
Размер:
5.41 Mб
Скачать
  1. Белокаменський, Кондратьєвський; Червоноармійський динасовсь-кий завод.

  2. У Луганській області металургійними центрами є міста Алчев-ськ (Алчевський металургійний комбінат і коксохімічний завод), Луганськ (трубний завод), Стаханов (завод феросплавів).

  3. Приазовський металургійний район охоплює частину Донець­кої області і Керченського півострова АР Крим. Головний мета­лургійний центр — Маріуполь, де працюють 2 потужні металур­гійні комбінати: «Азовсталь» та ім. Ілліча, а також коксохімічний завод. У районі розвинуті всі основні види металургійного вироб­ництва: доменне, сталеплавильне, виробництво прокату і труб (цех на комбінаті ім. Ілліча). До металургійного комплексу При-азов'я до середини 1990-х pp. входила залізорудна промисловість Керченського півострова (Комиш-Бурунський ЗРК) і металургій­не виробництво на базі заводу ім. Войкова в м. Керчі. З другої половини 1990-х pp. металургійні підприємства Криму припини­ли свою роботу, виробничі потужності їх законсервовані.

  4. Таблиця 3.27

  5. Зміни територіальної структури виробництва

  6. Продукції металургійного комплексу

  7. України у 1990—2000 pp., %

    1. Регіони

    1. Чорна металургія

    1. Кольорова металургія

    1. 1990

    1. 1995

    1. 1999

    1. 2000

    1. 1990

    1. 1995

    1. 1999

    1. 2000

    1. Україна

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. 100,0

    1. Дніпропетровська

    1. 41,2

    1. 39,3

    1. 39,4

    1. 39,3

    1. 5,6

    1. 5,4

    1. 8,0

    1. 7,8

    1. Запорізька

    1. 11,4

    1. 12,3

    1. 13,6

    1. 14,7

    1. 25,4

    1. 39,0

    1. 46,9

    1. 44,5

    1. Кіровоградська

    1. 14,7

    1. 2,7

    1. 0,4

    1. 0,7

    1. Донецька

    1. 36,5

    1. 37,8

    1. 36,6

    1. 35,7

    1. 34,0

    1. 9,0

    1. 3,9

    1. 3,7

    1. Луганська

    1. 6,5

    1. 6,3

    1. 7,2

    1. 6,8

    1. 0,0

    1. 4,4

    1. 13,5

    1. 11,3

    1. Полтавська

    1. 1,3

    1. 2,0

    1. 1,9

    1. 2,1

    1. Харківська

    1. 0,4

    1. 0,3

    1. 0,1

    1. 0,1

    1. 5,0

    1. 0,3

    1. 1,7

    1. 2,3

    1. Житомирська

    1. 1,4

    1. 1,7

    1. 2,9

    1. 2,9

    1. Миколаївська

    1. 9,9

    1. 36,0

    1. 19,1

    1. 19,9

    1. Одеська

    1. 0,7

    1. 0,4

    1. 0,3

    1. 0,4

    1. 2,0

    1. 0,4

    1. 1,8

    1. 2,2

    1. Інші області

    1. 2,0

    1. 1,6

    1. 0,9

    1. 0,9

    1. 2,0

    1. 1,1

    1. 1,8

    1. 4,7

  8. 326

  9. У межах цих трьох металургійних районів виробляється понад 96,5 % товарної продукції чорної металургії. Серед найбільших підприємств чорної металургії в інших областях і регіонах слід назвати Полтавський ГЗК і Харківський коксохімічний завод у Східному регіоні, сталедротово-канатний завод і сталепрокатне об'єднання в Одеській області тощо. В усіх областях України і в Києві працюють обласні заготовчо-виробничі управління «Втор-чормет». Зміни територіальної структури продукції чорної мета­лургії подано в табл. 3.27.

  10. Сучасний стан розвитку чорної металургії. Металургійний комплекс України сформувався з орієнтацією на задоволення пот­реб у металі всього господарства колишнього СРСР, що позначи­лось на його розвитку. Чорна металургія України, попри її великі потенційні можливості, деякою мірою залишалась сировинним придатком металургійного комплексу СРСР. Внаслідок цього має місце хибність її виробничої і технологічної структур. Проявляєть­ся вона в тому, що у чорній металургії України понад 40 % проду­кції припадає саме на енергомісткі та екологічно небезпечні сиро­винні види (залізо- і марганцеворудні матеріали, кокс, флюси, вог­нетривкі вироби і матеріали). Якщо врахувати як сировину великі обсяги сталі у вигляді зливків і слябів, які вироблялися в Україні і вивозилися за її межі для перероблення на інших металургійних за­водах, то питома вага сировинної частини комплексу сягала 64 %.

  11. Металургійний комплекс на початок 1990-х pp. характеризувався надзвичайно високою матеріало- і енергомісткістю. У процесі ви­робництва щорічно використовувалось понад 500 млн т різних видів сировинних і матеріально-технічних ресурсів, понад 66 млн т умовного палива, 58 млрд кВт • год електроенергії і 54 млрд Гкал теплової енергії. При цьому щорічно утворювалося понад 43 млн т шлаків, шламів і викидалось в атмосферу понад 7 млн т шкідли­вих газів, що мало вкрай негативні екологічні наслідки.

  12. За обмеження капітальних вкладень (інвестицій в основний капітал) понад 50 % їх спрямовувалось на розвиток і підтримання у робочому стані сировинних потужностей, близько 40 % на бу­дівництво нових великовартісних об'єктів, через що не вистачало ресурсів для реконструкції, технічного переоснащення і оновлен­ня основних виробничих фондів, впровадження екологічно чис­тих і ресурсозберігаючих технологій, на здійснення природоза­хисних заходів. Поряд з цим зволікалось виведення з експлу­атації зношених технологічних агрегатів та обладнання (показник вибуття був у 2,5 раза нижчий нормативів). Це призвело до нако­пичення застарілих основних виробничих фондів.

  13. 327

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]