промисловість будівельних матеріалів, виготовлення скляних та фарфоро-фаянсових виробів, лісова, деревообробна та целюлоз­но-паперова галузі промисловості, добування окремих корисних копалин, у тому числі вугілля, торфу, нафти й газу, випуск вузь-копрофільних виробів чорної й кольорової металургії, фармацев­тична промисловість. Окремо треба вказати на такі профілі район­ної спеціалізації, як виробництво нерудних матеріалів (динасових кварцитів) для чорної металургії, добування титанової руди то­що, які мають важливе значення для національної економіки.

6.2. Характеристика природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу

Мінерально-сировинні ресурси. Комплекс мінеральних ре­сурсів Поліського району представлено паливно-енергетичними, нерудними корисними копалинами, окремими металорудними ре­сурсами. Серед паливно-енергетичних ресурсів головне місце по­сідають кам'яне вугілля Львівсько-Волинського кам'яновугіль­ного басейну, газ та нафта Дніпровсько-Донецької нафтогазо­носної області, газ Волинської області. Промислове значення мають також буре вугілля Дніпровського басейну (у Житомир­ській області) та поклади торфу, які поширені практично по всій території Поліської природно-географічної зони району.

Промислова сировинна база мінеральних рудних ресурсів ра­йону обмежується запасами поліметалічних руд — 9,4 % загаль­ноукраїнських запасів. Певні перспективи щодо розробки в май­бутньому мають поклади мідних руд Волині, у цьому ж регіоні можливим є промисловий видобуток золота.

Нерудні корисні копалини представлено сировиною для мета­лургії, хімічної промисловості й промисловості конструкційних матеріалів. Серед областей Полісся виділяються потенціалом не­рудних ресурсів Житомирська та Рівненська області. Найбільшу частку в потенціалі нерудних копалин займає сировина для виго­товлення конструкційних матеріалів, у тому числі — для скляної, фарфорової, цементної, силікатної промисловості, різноманітні будівельні матеріали та сировина для будівельної промисловості: будівельне та декоративно-облицювальне каміння, крейда, глини, вапно та ін. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів Полісся переважає потенціал паливно-енергетичних ресурсів Чернігівсь­кої області.

764

У Поліссі знаходиться один з розроблюваних в України кам'яновугільних басейнів — Львівсько-Волинський. Хоча роз­відані запаси кам'яного вугілля в Поліссі становлять менше сотої частини від загальноукраїнських, вони мають для самого району істотне значення. Запаси бурого вугілля, що зосереджені в чоти­рьох родовищах Житомирської області, дозволили створити у свій час на їх базі підприємства видобувної та паливної промис­ловості. Торфова промисловість району добуває місцеву сирови­ну, запаси якої становлять більше половини загальноукраїнських запасів торфу. Помітну роль у розвитку продуктивних сил регіо­ну мають родовища нафти та горючих газів. Важливе промислове значення відіграють нафтові та нафтогазові родовища півдня Чер­нігівської області поблизу міста Прилуки: Прилуцьке, Леляківсь-ке, Богданівське, Гнідинцівське, Малодівицьке та ін. Запаси полі­ської нафти становлять десяту частину від загальноукраїнських. Після проведеного у 2000 р. закриття ЧАЕС джерелами покриття дефіциту паливно-енергетичних ресурсів, крім ввозу з-за меж ра­йону, виступають енергія теплових та Рівненської атомної елект­ростанцій. Джерелами поповнення енергетичного балансу регіо­ну може стати гідроенергія малих річок (відзначається потен­ціалом цього виду ресурсів Чернігівська область), вітру, енергія біогазу тощо. Основними споживачами електроенергії Полісся є галузі спеціалізації: електроенергетика, хімічна і нафтохімічна про­мисловість, транспорт, сільське господарство, харчова промис­ловість та машинобудування і металообробка.

Земельні ресурси. Порівняно з Україною в цілому Полісся характеризується більш низьким рівнем сільськогосподарського освоєння земель. Досить високою є питома вага пасовищ та при­родних кормових угідь. Найбільшою є освоєність сільськогоспо­дарських угідь у Чернігівській та Житомирській областях, най­нижчою — у Рівненській. Порівняно з Україною в цілому нижчу бальну оцінку за середньоукраїнською шкалою мають землі Во­линської та Чернігівської областей; близькими до середніх в Україні є значення оцінки сільськогосподарських угідь Жито­мирської та Рівненської областей.

З усієї площі земель 56 % належать до сільськогосподарських угідь, з яких 72 % забруднено радіонуклідами. Осушені болотні і перезволожені землі втратили природний стан і швидко деграду­ють: 43 % мають підвищену кислотність, 8 — засолені, 18 — ушкоджені вітровою і 5 % — водною ерозією. Заболоченість зрос­ла в 2,5 раза і становить 13 %, перезволожені 18 % загальної пло­щі сільськогосподарських угідь регіону.

765

Водні ресурси. Природно-кліматичні та фізико-географічні умови Полісся зумовили особливості його водних ресурсів, якими є вагома частка запасів підземних вод та вод озер і боліт, цінних гідромінеральних ресурсів. Основною складовою водних ресурсів Полісся є ресурси річкового стоку. Враховуючи зростаючі потреби у воді в період найменшого стоку, з метою ефективного регулю­вання сезонного режиму річок та раціонального використання во­дних ресурсів стік річок у Поліссі значною мірою заврегульовано водосховищами. Порівняно високою є заврегульованість стоку в Житомирській та Рівненській областях. У господарстві також ви­користовуються ресурси штучних водоймищ (ставків), багато бо­літ та озер, серед яких виділяються як за розмірами водних запасів (301 млн м³), так і за екологічними характеристиками Шацькі озе­ра, а також Біле озеро Рівненщини. Водозабезпеченість одного жи­теля регіону місцевим стоком та експлуатаційними запасами під­земних вод у середньому у два рази перевищує відповідні харак­теристики в Україні і становить 1,5—2 тис. м³. На 1 км² площі ре­гіону припадає, таким чином, 75—100 тис. м³ води на рік.

Лісові ресурси. Враховуючи особливості розвитку і розмі­щення продуктивних сил, а також техногенне та антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище, розподіл лі­сового фонду за групами на території Поліського регіону помітно розрізняється по областях. Найнижчою є частка лісів першої гру­пи (з відтворювальними функціями) в областях із підвищеною лі-систістю — у Волинській та Рівненській. У структурі лісів пер­шої групи в регіоні переважають зелені зони, у лісах другої групи переважною є частка експлуатаційних лісів.

Забезпеченість загальними запасами деревини на одного жителя перевищує середній показник у країні у два рази. Середній показник лісистості території економічного району сягає при цьому 25 %. Більш залісеними є території Поліської природно-географічної про­вінції на півночі району. Ліси району складаються в основному із соснових лісів (більше 60 % загальної площі лісового фонду), з до­мішками дубу, ялини, осики та грабу. Лісові ресурси Поліського ра­йону відзначаються переважанням у віковому складі молодняку, з одночасно зниженою питомою вагою стиглих деревостоїв. Порів­няно великою є частка в лісових ресурсах штучних насаджень. Площа посадок лісу в середньому вдвічі перевищує площу вирубок. Специфікою лісів Полісся є високий рівень заболоченості та пере-зволоженості насаджень, що ускладнює лісокористування.

Рекреаційні ресурси. Чинниками, які сприяють розвитку рек­реації, для Полісся є наявність унікальних мальовничих ландша-

766

фтів та місцевостей курортно-оздоровчого типу, багатого лісово­го фонду, луків, численних озер та річок. Унікальні мінеральні води району, у тому числі мінеральні радонові води Житомирсь­кої (Корбутовське та Денешське родовища) та Рівненської облас­тей, лікувальні грязі дозволяють розвивати на їх основі діяльність лікувально-оздоровчих закладів.

Забезпеченість району цим видом ресурсів у Волинській обла­сті перевищує потреби населення в рекреації більше ніж у 7 разів, для Рівненської області індекс задоволення рекреаційних потреб населення дорівнює 4,0. Для Житомирської та Чернігівської об­ластей ці індекси дорівнюють відповідно 3,8 та 3,5. Загалом пло­ща потенційно рекреаційних територій району сягає 1,5 млн га і становить близько 15 % усієї території Полісся.

Демографічний потенціал. Розвиток демографічного потен­ціалу Полісся значною мірою зумовлюється наслідками аварії на ЧАЕС. Цей чинник особливо вплинув на динаміку чисельності населення, посиливши інтенсивність міграційних процесів, що відрізняє Поліський район від інших регіонів України.

Якщо порівнювати національний склад населення Полісся і України, то відзначається фактично рівномірне співвідношення чисельності основних національностей — українців та росіян — в усіх областях району за більш помітної, ніж у країні в цілому, перевазі українців. Серед інших компактно проживаючих народів треба відзначити поляків у західних та центральних областях По­лісся, у тому числі порівняно великі компактні ареали в Жито­мирській області, в прикордонних населених пунктах Волинської області. Привертають увагу особливі етнічні групи українського народу — поліщуки (як самоусвідомлена етнічна група відомі з XVII ст.), литвини, що їх самобутність сягає часів Давньої Русі. Серед населення деяких районів Чернігівщини (у минулому ця етнічна група іменувалася «севрюками») помітним є антрополо­гічний вплив народів тюркського походження

Загальноцивілізаційні тенденції до зростання частки міського населення на Поліссі проявились повною мірою. Так, для біль­шості областей регіону перевага міського населення над сільсь­ким або визначилась нещодавно — у другій половині 1980-х pp. (у Житомирській області зараз міського населення 56,5 %), або кількість міського і сільського населення є близькою до 50 % (Волинська, Рівненська та Чернігівська області).

Природний рух населення району також має характерні риси на тлі загальних для України тенденцій. З другої половини 1990-х pp. почалося абсолютне скорочення населення Полісся. Причиною

767