"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Завідувач кафедри фізіології і патофізіології

професор, докт. мед. наук

______________ О.В. Атаман

Протокол № ___ від "___" ________ 2006 р.

засідання кафедри фізіології і патофізіології

Лекції з фізіології

Регуляція дихання

Підготувала: доцент кафедри

фізіології і патофізіології з курсом

медичної біології

к.б.н. В.Ю. Гарбузова

Кількість годин – 2 год.

Актуальність теми:

Лікар нерідко стикається з ситуаціями, коли треба швидко, чітко, кваліфіковано допомогти хворому при порушенні дихання.

Знання механізмів регуляції можуть знадобитися під час приймання пологів, надання допомоги утопленому або отруєному чадним газом. Ці знання стануть у пригоді під час перебування у горах, на пожежі. Конче потрібно вміти регулювати дихання анестезіологам та реаніматологам.

Регуляція дихання – це пристосування зовнішнього дихання до змінених потреб організму (рівня метаболізму, газового складу навколишнього середовища, емоціях, подразненні екстерорецепторів тощо).

Головний фізіологічний результат системи регулювання дихання – підтримання оптимальної парціальної напруги газів у крові і тканинах відповідно до інтенсивності метаболізму.

План лекції

1. Поняття про дихальний центр. Методи дослідження його локалізації.

2. Механізм автономної ритмічної діяльності дихального центру в умовах спокійного дихання.

3. Механізм автономної ритмічної діяльності дихального центру в умовах форсованого дихання.

4. Ауторегуляція дихання.

5. Нервова регуляція дихання.

6. Гуморальна регуляція дихання.

Регуляція дихання

Зовнішнє дихання - одна з найважливіших функцій організму. Зупинка дихання призводить до смерті людини вже через 3-5 хвилин.

Основним принципом регуляції зовнішнього дихання є принцип пристосування дихання до метаболічних потреб організму.

Практично регулюється тільки перший етап дихання - легенева вентиляція. Регуляція здійснюється двома шляхами:

1. Регуляція глибини дихання (за рахунок зміни дихального об'єму).

2. Регуляція частоти дихання.

Дихальний центр

Дихальний центр (ДЦ) - це сукупність нейронів, які забезпечують ритмічну генерацію імпульсів, що викликають послідовну зміну вдиху і видиху.

Методи вивчення локалізації ДЦ:

1. Метод перетину стовбура головного мозку.

1. При перетині вище моста дихання не змінюється.

2. При перетині між довгастим і спинним мозком дихання припиняється.

3. При перетині між верхньою і середньою третинами моста виникає апнейстичне дихання (дихання, яке зупиняється на висоті вдоху і зрідка переривається короткими видихами).

4. При перетині між верхньою і нижньою половинами довгастого мозку виникає гаспинг - дихання (зупинка дихання на видосі з рідкими короткими вдихами).

Цей метод дозволив зробити висновок про те, що основна частина нейронів дц розташована у верхній половині довгастого мозку.

2. Метод електричного подразнення. Цей метод не дає чіткої інформації про локалізацію ДЦ, оскільки подразнюються не тільки певні нейрони, а й розташовані поряд провідні шляхи.

3. Реєстрація електричної активності нейронів.

Цей метод дозволив поділити всі нейрони ДЦ на 2 групи:

1. Інспіраторні - нейрони, які генерують ПД під час вдиху.

Розрізняють:

1. повні інспіраторні нейрони - генерують ПД під час всього вдиху.

2. ранні інспіраторні нейрони - генерують ПД у першу половину вдиху.

3. пізні інспіраторні нейрони - генерують ПД у другу половину вдиху.

2. Експіраторні - нейрони, які генерують ПД під час видиху.

Розрізняють:

1. повні.

2. ранні.

3. пізні.