ББК 65.04 Р64

ПЕРЕДМОВА

Рецензенти

В. І. Пила, д-р екон. наук, проф.

(Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України)

О. М. Алімов, д-р екон. наук (Об'єднаний інститут економіки НАН України)

ISBN 966-574-750-9

Затверджено Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-1544 від 4.07.05

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / С І. Дорогунцов, Т. А. Заяць, Ю. І. Пітюренко та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН Укра­їни С І. Дорогунцова. — К.: КНЕУ, 2005. — 988 с.

Isbn 966-574-750-9

Видання розкриває сутність сучасних теорій і концепцій розміщення продуктивних сил і регіональної економіки; закономірностей, принципів і чинників розміщення продуктивних сил та формування економіки ре­гіонів; економічного районування та територіальної організації про­дуктивних сил; наукових методів аналізу розміщення продуктивних сил. Викладено сутність регіональної економіки України та її територіальні особливості; характеристику економіки Донецького, Придніпровського, Східного, Центрального, Поліського, Подільського, Карпатського, При­чорноморського економічних районів. Розглянуто зміст, мету і завдання державної регіональної політики, механізм її реалізації; державне ре­гулювання і прогнозування розвитку економіки регіонів. Розкрито сут­ність і форми зовнішньоекономічних зв'язків, оцінено експортний потен­ціал України та її регіонів.

Підручник призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, аспірантів та спеціалістів з проблем розвитку і розміщення продуктивних сил та регіональної економіки.

ББК 65.04

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

©С. І. Дорогунцов, Т. А. Заяць,

Ю. І. Пітюренко та ін., 2005 © КНЕУ, 2005

Вступ України у нове, XXI століття і реалізація природного прагнення інтегруватися у світове співтовариство зумовили нові завдання у сфері розвитку і розміщення продуктивних сил, і на­самперед з позицій наукового обґрунтування їх принципово но­вих теоретико-методологічних засад з урахуванням сучасних сві­тових тенденцій глобалізації і регіоналізації. Введення соціаль­них та екологічних пріоритетів у ранг стратегічних завдань, необ­хідність підтримки економічної безпеки держави, актуальність трансформаційних перетворень вимагають створення необхідних передумов для виходу держави на траєкторію сталого розвитку й відновлення потенціалу продуктивних сил держави як першоос­нови економічного зростання та забезпечення добробуту членів суспільства.

У сучасних умовах відбувається радикальна структурна транс­формація національної та її невід'ємної складової — регіональної економіки в усіх аспектах: територіально-галузевому, функціо­нальному і організаційному, що зумовлює необхідність коорди­нації цих зрушень та їх узгодження між собою з метою утвер­дження ринкових принципів господарювання та виходу України на інноваційний шлях розвитку. Дедалі зростаючий і неоднознач­ний вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил країни та її регіонів справляють світові інтеграційні процеси. За цих умов Україна повинна усвідомити і реалізувати як у зовнішньоеконо­мічній діяльності, так і у внутрішній практиці господарювання свої національні інтереси щодо перспектив розвитку власних продуктивних сил та прийнятних для себе механізмів інтеграції у світовий економічний простір.

Новий етап у розвитку продуктивних сил держави повинен супроводжуватися процесами їх модернізації, прогресивними зрушеннями в територіально-галузевих пропорціях. У зв'язку з цим актуалізується завдання опрацювання концептуально нових

З

підходів до формування і розвитку продуктивних сил як фунда­менту економіки, який забезпечує, з одного боку, нормальний перебіг відтворювальних процесів, а з другого — вирішення на­гальних соціальних завдань.

Україна має значний природно-ресурсний, трудовий, соціаль­ний та виробничий потенціал регіонів, який внаслідок тривалої системної кризи зазнав певної руйнації. Його відновлення мож­ливе лише на основі удосконалення територіального управління, активної координації господарської діяльності окремих суб'єктів та розвитку нових форм стимулювання регіональної економіки. Важливо сформувати розгалужену систему міжрегіональних еко­номічних зв'язків, розширити можливості кооперування і комбі­нування виробництва з метою формування стабільних господар­ських територіальних систем.

Стратегічно важливим соціальним орієнтиром зміцнення про­дуктивних сил держави і розвитку її регіонів є зростання життє­вого рівня населення. Пріоритетність сьогоденних соціальних зав­дань логічно випливає з тієї обставини, що за своїми основними територіально-галузевими характеристиками народногосподар­ський комплекс України ввійшов у протиріччя з концепцією со­ціалізації економічної системи. Соціальні пріоритети повинні бу­ти введені в усі ланки ринкової трансформації народногоспо­дарського комплексу, у тому числі й в процеси інституційних змін, структурної перебудови, реструктуризації та санації терито­ріальних господарських систем. Саме такий підхід повинен роз­глядатися як головна передумова і основний засіб формування соціально орієнтованого типу відтворення продуктивних сил дер­жави та переходу до нових принципів його регулювання.

За останні роки в Україні істотно посилилась міжрегіональна соціально-економічна диференціація, що відображає не тільки об'єк­тивний процес регіоналізації, а й недосконалість діючих механіз­мів регулювання та стимулювання регіонального розвитку. Одне з провідних завдань державної регіональної економічної політики — вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів — за­лишається актуальним як на найближчу, так і на віддалену перс­пективу. Сучасні механізми регулювання регіонального розвит­ку, створюючи необхідне нормативно-правове підґрунтя та від­повідну систему стимулів, недостатньо зорієнтовані на подолан­ня надмірної соціально-економічної диференціації територій, ефек­тивне використання внутрішнього потенціалу регіонального само­розвитку. У діючій системі організаційно-економічних важелів май­же відсутні ті, що повинні прискорювати трансформаційні про-

4

цеси в регіональній економіці. Тому так важливо у найближчій перспективі інституціювати мережу агентств регіонального роз­витку, об'єднати зусилля і скоординувати діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самов­рядування в забезпеченні соціально-економічного піднесення.

Україна як суверенна країна залучена до різних форм міжна­родної співпраці, багатостороннього міжрегіонального і транскор­донного співробітництва, що здійснюється на рівні органів міс­цевого самоврядування і дає змогу території власними зусиллями вирішувати нагальні соціальні та економічні проблеми. У держа­ві нагромаджено певний досвід створення кластерних об'єднань. Враховуючи те, що механізм формування регіональних кластерів досить широко використовується в розвинутих країнах світу — він довів свою високу ефективність, — необхідно кластерними об'єднаннями охопити підприємства тих галузей економіки, які можуть слугувати своєрідними точками економічного зростання чи надавати нових імпульсів територіальному розвитку. Важливо посилити інноваційну спроможність регіонів та запровадити спе­ціальні механізми економічного впливу на депресивні території.

Основними засади державної регіональної економічної полі­тики на довготривалий період передбачається створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвит­ку регіонів, зростання життєвого рівня населення та демократи­зації суспільного життя. Планується запровадити прозорий меха­нізм концентрації та оптимізації потоків державних ресурсів, що спрямовуються у регіони у вигляді капітальних витрат, поточно­го фінансування державних установ; виробити нормативно-пра­вову базу застосування договірних засад при визначенні спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в стимулюванні регіонального розвит­ку; розширити права місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в розвитку міжрегіонального та при­кордонного співробітництва; опрацювати ефективні механізми ре­гулювання регіонального розвитку.

Виникнення в умовах перехідної економіки нових завдань і проблем соціально-економічного характеру, що потребують на­гального вирішення, доводить необхідність переосмислення тео­ретичних положень щодо закономірностей, принципів і чинників, а також стратегії і тактики розміщення продуктивних сил на найб­лижчу і більш віддалену перспективу. Принципово нові завдання постають і перед розміщенням продуктивних сил та регіональ­ною економікою як динамічним процесом формування певного

5

територіального соціально-економічного простору. Серед них: пошук шляхів стимулювання регіональної економіки та підви­щення її ефективності; досягнення оптимального розміщення продуктивних сил держави та її регіонів; удосконалення механіз­му державної регіональної економічної політики; розвиток різних форм міжрегіонального і транснаціонального співробітництва; фор­мування ефективної, розгалуженої системи управління регіональ­ним розвитком.

Реалізація дієвих теоретико-методологічних засад та практич­них підходів до розміщення продуктивних сил і розвитку регіо­нальної економіки повинна бути чітко зорієнтована на вирішення надзвичайно важливих для України завдань, які лише на перший погляд безпосередньо не пов'язані з теорією і практикою розмі­щення об'єктів матеріального і нематеріального виробництва — це протидія товарній експансії з боку іноземних товаровиробни­ків, захист інтересів і позицій вітчизняного товаровиробника на світовому й вітчизняному товарних ринках, пом'якшення негатив­них наслідків глобалізації. Така багатоплановість завдань є внут­рішнім імпульсом розвитку теорії і практики розміщення продук­тивних сил та регіональної економіки.

У цьому контексті стає цілком зрозумілою об'єктивна необхід­ність посилення державного регулювання соціально-економіч­ним розвитком країни та її регіонів, основним важелем якого ви­ступає прогнозування і планування територіального розміщення продуктивних сил України з метою збереження природного сере­довища та постійного зростання добробуту народу на основі мо­делі сталого розвитку, що проголошена у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. і підтверджена на Всесвітньому форумі глав держав і урядів країн світу в Йоганесбурзі у 2002 р.

Підручник складається з таких взаємозв'язаних розділів: тео­ретичні основи розміщення продуктивних сил і регіональної еко­номіки; природно-економічний потенціал України та її регіонів; економіка України та її галузева структура; економіка регіонів України та особливості регіонального розвитку; регіональна еко­номічна політика і управління регіональним розвитком в Україні; зовнішні економічні зв'язки та їх роль у розвитку продуктивних сил України та її регіонів.

Підручник написано на основі власного доробку авторів, ре­зультатів досліджень науковців Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України та викладачів кафедри розміщення продуктивних сил Київського національного економічного уні­верситету Міністерства науки і освіти України, літературних і

6

статистичних джерел. Цифровий матеріал подано за даними Ста­тистичного щорічника України за відповідні роки та інших офі­ційних статистичних джерел. Підручник призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, аспі­рантів та спеціалістів, які займаються питаннями розвитку і роз­міщення продуктивних сил та регіональної економіки.

Авторський колектив

С І Дорогунцов д-р екон. наук, проф., передмова; розд. 1, тема 2;

чл.-кор. НАН України розд. З, тема 1; розд. 4,

теми 1, 2,6

Т А Заяиь д-р екон. наук, проф. передмова; розд. 1, тема 2;

'•"• ч ^г р₀зд. 2, тема 2; розд. 4,